Рішення № 69350760, 04.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2140/15-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М. М.Провадження № 22-ц/780/4102/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 45 04.10.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого : Голуб С.А.

суддів: Іванової І.В., Приходька К.П.

за участю секретаря Вергелес О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_10 пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що він є співвласником половини квартири №5 (верхній поверх) в будинку №18 по вул. Леніна в с. Діброва Васильківського району Київської області на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 1998 року, ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27368656 від 20.09.2010 року.

Позивачу стало відомо, що в належну йому частку квартири № 5 незаконно вселились відповідачі, що підтверджується актами складеними у 2015 році. Відповідачі обґрунтовують законність свого проживання у спірній квартирі оредором № 128 від 28 квітня 1995 року. Однак у цьому ордері вказувалось, що ОСОБА_2 надано право вселитися в кімнату №2 загальною площею 15,2 кв.м., а не в квартиру загальною площею 26,7 кв.м. Відповідачі неправомірно оселилися та проживають в спірній частині квартири, чим порушують його права як власника.

Просив суд виселити відповідачів з ? частини квартири №5 (верхній поверх) в будинку № 18 по вул.Леніна в с.Діброва Київської області без надання іншого житлового приміщення і зобов»язати відповідачів не чинити ОСОБА_7 перешкод в користуванні ? частиною квартири № 5 (верхній поверх) в будинку № 18 по вул.Леніна, в с.Діброва Київської області.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 року позов задоволено .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки рішення ухвалювалось за відсутності відповідача, хоча матеріали справи не містять доказів про повідомлення відповідачів про судове засідання, яке відбулось 26 квітня 2017 року.

Крім того, суд не дав у рішенні своєї оцінки письмовим запереченням відповідачів проти позову. Заперечення зводились до того, що ОСОБА_7 вже звертався до суду з таким позовом та пропустив позовну давність, про що є ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року ( цивільна справа № 362/4304/14-ц, провадження № 2/362/2279/14, якою позов було залишено без розгляду.

Суд не дав оцінку доводам відповідача щодо того, що позивач пред»явив позов за спливом позовної давності, оскільки про порушення своїх прав знав ще з 1995 року, коли відповідачі вселились у спірне житло. Доказом обізнаності позивача є матеріали вищевказаної цивільної справи.

Не враховано судом також і рішення апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2012 року, яким суд відмовив у позові ОСОБА_9І.(батькові позивача) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Калинівське» про визнання права власності на ? квартири №5 площею 38,2 кв.м. по вул.Леніна,18 в с.Діброва Васильківського району Київської області. Вказане рішення підтверджує намагання сімї ОСОБА_9 привласнити квартири №5 (номер згідно поетажного плану гуртожитку №2), яку займають відповідачі відповідно до ордеру, номер якої змінюється з виготовленням іншими власниками квартир в колишньому гуртожитку технічних паспортів.

Також судом не прийнято до уваги і рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2013 р. по цивільній справі № 362/80/13 яким ОСОБА_9 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про виселення та усунення перешкод в користуванні квартирою № 5 будинку № 18 по вул..Леніна в с.Діброва Васильківського району Київської області, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2014 року.

Відповідач посилається на те, що вказаними рішенням були встановлені як обставини вселення відповідачів у будинок, так і обставини які призвели до зміни нумерації квартир в будинку, а тому ці обставини не підлягали доведенню при розгляді даної справи, в силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Відповідач зазначає, що рішення суду ґрунтується на висновках експертизи від 16 січня 2017 року, однак ці висновки не доводять позовні вимоги, а лише констатують плутанину з номерами приміщень, що сталася під час несення змін в поетажний план.

Ухвалою судовою колегією була допущена заміна позивача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_3 у зв»язку із смертю ОСОБА_11

Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивачу належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира № 4 та 1/2 частка квартири № 5 за адресою: Київська область, Васильківський район, село Діброва вулиця Леніна, будинок 18, на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 1998 року та ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2010 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 27368656 від 20 вересня 2010.

На підставі копій актів комісїі від 18 березня 2015 року, 27 березня 2015 року, 07 квітня 2015 року, затверджених директором ПСП «Калинівське» ОСОБА_12 встановлено, що в квартирі ІІ поверху № 5 загальною площею 26,7 м.кв., що знаходиться в будинку № 18, по вулиці Леніна в с. Діброва, Васильківського району, Київської області, проживають наступні громадяни: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Згідно копії корінця-ордеру № 128 виданого 28 квітня 1995 р. на підставі наказу директора радгоспу «Калинівський» № 160 від 25 квітня 1995 р, рішення профкому № 4 від 20 квітня 1995 р., ордер дійсний на вселення протягом 10 днів громадянину ОСОБА_2 дозволено заселити кімнату № 2, 15,2 кв.м., будинку № 18 (гуртожиток) в с. Діброва, Васильківського р-ну Київської обл., склад сім'ї: ОСОБА_2 голова сім'ї, ОСОБА_4 син.

З відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області від 05 травня 2015 року суд першої інстанції встановив,що реєстрація місця проживання відповідачів: АДРЕСА_1.

Згідно довідки № 277 від 15 жовтня 2014 р. за підписом Дібрівського сільського голови ОСОБА_13, виданої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому, що вона дійсно проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (5), до складу сім'ї входять: ОСОБА_4 син, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 син, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як вбачається з довідки Форма № 3 виданої головою виконкому сільської ради с. Діброва ОСОБА_13, від 13 вересня 2011 року на імя відповідача ОСОБА_2, в тому, що вона дійсно проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_5, та займає площу 32,4 кв.м., на жилій площі проживають та прописані троє чоловік: ОСОБА_2 голова двору, мати, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно; ОСОБА_4 син, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно; ОСОБА_5 син, ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно.

Як вбачається з довідки Форма № 3 виданої головою виконкому сільської ради с. Діброва ОСОБА_13, від 13 вересня 2011 року на імя третьої особи ОСОБА_9, в тому, що він дійсно проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, та займає площу 57,8 кв.м., яка належить ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, на жилій площі проживають та прописані сім чоловік: ОСОБА_9 голова двору, чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_7, постійно з 27.09.1989; ОСОБА_3 дружина, ІНФОРМАЦІЯ_8, постійно з 27.09.1989; ОСОБА_7 син, ІНФОРМАЦІЯ_9, постійно; ОСОБА_8 син, ІНФОРМАЦІЯ_10, постійно; ОСОБА_10 син, ІНФОРМАЦІЯ_11, постійно; ОСОБА_6 син, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно; ОСОБА_14 онук, ІНФОРМАЦІЯ_12, постійно.

Згідно копії технічного паспорту на квартиру № 5 в житловому будинку № 18 по вул. Леніна в с. Діброва Васильківського р-ну Київської обл., виданого на імя відповідача ОСОБА_2, Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, інвентарний номер 739, паспорт складений станом на 19.01.2009 р.: житлові та підсобні приміщення квартири розташовані на І-ІІ поверсі ІІ поверхового будинку і являють собою окрему квартиру, яка складається з 2 житлових кімнат, з них: 1-ша кімната 15,8 кв.м., 2-а кімната 7,3 кв.м., житлова площа квартири 23,1 кв.м., підсобна площа квартири 15,7 кв.м., загальна площа квартири 38,8 кв.м..

Згідно копії технічного паспорту на квартиру № 5 в житловому будинку № 18 по вул. Леніна в с. Діброва Васильківського р-ну Київської обл., виданого на імя третьої особи - ОСОБА_9, Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, інвентарний номер 739, реєстровий номер 26648944, паспорт складений станом на 01.07.2010 р.: житлові та підсобні приміщення квартири розташовані на ІІ поверсі 2 поверхового будинку і являють собою окрему квартиру, яка складається з 2 житлових кімнат, з них: 1-ша кімната 7,3 кв.м., 2-а кімната 15,8 кв.м., житлова площа квартири 23,1 кв.м., підсобна площа квартири 9,4 кв.м., загальна площа квартири 39,3 кв.м., план ІІ поверху АДРЕСА_2, містить примітку: 1/2 верхнього поверху виділено в окреме користування із зміненою площею.

Згідно висновку експерта №353/01-2017 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, від 16 січня 2017, проведеної судовим експертом ОСОБА_15 у відповідності до ухвали суду від 24 лютого 2016 року: 1. У відповідності до наданих на дослідження матеріалів інвентаризаційної справи №739 на житловий будинок по вул.. Леніна, 18 в с. Діброва Васильківського району Київської області, з уточненням на 09 лютого 1994, тобто актуальний на дату видачі ордеру від 28 квітня 1995 року № 128, кімната площею 15,2 кв.м в даному будинку, відповідно до плану та експлікації будинку, відсутня. 3. Приміщення другого (верхнього) поверху квартири № 5, загальною площею 27,5 кв.м, зокрема приміщення коридору №5-2 (площею 2,4 кв.м), житлової кімнати №5-3 (площею 15,8 кв.м), ванни №5-4 (площею 2,0 кв.м) та кімнати №5-5 (площею 7,3 кв.м), не співпадають (не є тотожними) за площею та нумерацією приміщень, що зазначено в корінці ордера від 28 квітня 1995 року №128, за яким відповідачу - ОСОБА_2 надано дозвіл на заселення кімнати №2 площею 15,2 кв.м в будинку №18 с. Діброва Васильківського району Київської області. 4. Приміщення другого поверху квартири №5, загальною площею 27,5 кв.м, не є окремою ізольованою квартирою, оскільки не мають окремого входу/виходу на зовні та (або) до підсобних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які ведуть на зовні, а можуть експлуатуватися лише разом їз приміщеннями першого поверху квартири, а саме: верандою №Х (площею 4,4 кв.м), коридором №5-1 (площею 5,0 кв.м) та сходовою клітиною №ХІІ (площею 2,4 кв.м). 5.6.7. фактично в користування відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебувають приміщення ізольованої квартири №5, загальною площею 39,3 кв.м, в т. ч. житлова площа 23,1 кв.м.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновком експерта встановлено та підтверджено, що відповідачі не є власниками спірної частини квартири, оскільки приміщення другого (верхнього) поверху квартири № 5, загальною площею 27,5 кв.м, зокрема приміщення коридору №5-2 (площею 2,4 кв.м), житлової кімнати №5-3 (площею 15,8 кв.м), ванни №5-4 (площею 2,0 кв.м) та кімнати №5-5 (площею 7,3 кв.м), не співпадають (не є тотожними) за площею та нумерацією приміщень, що зазначено в корінці ордера від 28 квітня 1995 року №128, за яким відповідачу - ОСОБА_2 надано дозвіл на заселення кімнати №2 площею 15,2 кв.м в будинку №18 с. Діброва Васильківського району Київської області, що свідчить про самоправно зайняття відповідачами жилого приміщення. Таким чином своїми діями відповідачі перешкоджають позивачу, як співвласнику квартири, у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, як наслідок співвласник спірної квартири має право на усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та не чинити ОСОБА_10 перешкоди в користуванні 1/2 квартири № 5 (верхній поверх) в будинку № 18, по вулиці Леніна , в с. Діброва, Київської області.

Проте із такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитись виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених законом.

Позивач пред»явив позов на захист свого права власності. Обгрунтовував його тим, що він є одним із 6-ти співвласників спірного житла, а відповідачі, які проживають в цьому житлі, право на користування цим житлом не мають, вселились в нього самочинно і тим самим створюють йому перешкоди у користуванні.

Житлом, щодо якого виник спір, позивач зазначав ? частину квартири № 5 (верхній поверх) будинку № 18 по вул.Леніна в с.Діброва, Васильківського району, Київської області.

Таким чином позивач мав довести суду ту обставину, що він є співвласником спірного житлового приміщення, а також те, що своїми діями відповідачі порушують його право власності та створюють йому перешкоди у користуванні приміщенням. Крім того, він мав обґрунтувати обрання ним такого пособу захисту, як виселення відповідачів із житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 вересня 2010 року наданому КП КОР «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за позивачем та іншими 5-ю співвласниками зареєстроване право власності на квартиру № 4 та ? квартири 5 (верхній поверх) будинку № 18 по вул..Леніна в с.Діброва. Тобто позивач є співвласником двох об»єктів нерухомості. При цьому цей витяг не містить даних про площу цих об»єктів нерухомості. Також цей витяг не містить даних про те, із яких кімнат складається ? частина квартири №5 на яку має право співвласності позивач, коли і на підставі чого ця частка була виділена із квартири № 5 при реальному виділі цієї частки, або чи є я частка ідеальною. В такому випадку мада бути зазначена загальна площа квартири №5. Тобто наведеним документом не можна встановити об»єкт права власності.

У витягу зазначено, що право власності зареєстровано на підставі рішення Васильківського районного суду Київської області від 18 вересня 1998 року та ухвали Васильківського міськрайнного суду Київської області від 16 квітня 2010 року.

Так рішенням Васильківського районного суду Київської області від 18 вересня 1998 року було визнано за ОСОБА_9 та членами його сімї ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 право власності на квартиру № 4 загальною площею 54,9 кв.м. та ? квартири № 5 площею 32,7 кв.м. нижнього поверху в будинку за № 18 по вул..Леніна в с.Діброва Васильківського району Київської області.

Через 12 років ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про виправлення арифметичної помилки у судовому рішенні і ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2010 року заява була задоволена, виправлена арифметична помилка у рішенні Васильківського районного суду від 18 вересня 1998 року і резолютивна частина рішення суду була викладена в новій редакції, а саме: «Визнати за ОСОБА_9 та членами його сім»ї ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 право власності на квартиру № 4 загальною площею 62,9 кв.м. та ? квартири площею 26,7 кв.м. верхнього поверху в будинку за № 18 по вул..Леніна в с.Діброва Васильківського району Київської області.»

Тобто вказаною ухвалою не була виправлена арифметична помилка, оскільки судом не проводилось ніяких розрахунків, а фактично відбулась зміна рішення суду від 18 вересня 1998 року, оскільки були змінені як площа так і самі обєкти права власності.

Таким чином правовстановлюючим документом на спірну квартиру є наведені вище суперечливі рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 2009 року між сторонами існує спір щодо права користування спірною житловою площею. З позовами про виселення ОСОБА_2 із займаних нею приміщень звертався ОСОБА_9 і йому було відмовлено, з позовом про визнання права власності на спірне житло зверталась ОСОБА_2 і їй також було відмовлено. При цьому всі сторони, які є сторонами в цій справі, також були сторонами у справі № 22-1303/2009, а тому обставини. встановлені цим рішенням, відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України не доказуються в цій справі.

Так судом у справі № 22-1303/2009 були допитані свідки щодо обставин поселення ОСОБА_2 в спірну квартиру, які пояснювали, що нумерація кімнат постійно змінювалась, оскільки вказаний будинок був гуртожитком і мав 8 кімнат, а в подальшому став чотирьохквартирним. ОСОБА_2 була вселена в кімнату № 2, номер якої в подальшому з 2008 року, коли розпочалась приватизація квартир іншими мешканцями будинку, був змінений. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_9 суд виходив з того, що рішенням суду від 18 вересня 1998 року йому була виділена ? частина квартири № 2 площею 32,7 кв.м. нижнього поверху спірного будинку, ця частка є ідеальною, а не реальною, а тому вимоги позивача про те, що ОСОБА_2 проживає в належній йому частині будинку є недоведеними. Вже після цього рішення суду, ОСОБА_9 в 2010 році звернувся до суду із заявою про виправлення арифметичної помилки і, як вже зазначалось вище, ухвалою суду було фактично змінено рішення суду від 18 вересня 1998 року і визнано за позивачем право власності на ? частину квартири № 5 верхнього поверху.

При цьому звертає на себе увагу те, що при розгляді заяви ОСОБА_9 в 2010 році і визнання за ним права власності на ? частину квартири № 5 (верхній поверх) ОСОБА_2, яка з 1995 року проживала в цій квартирі, залучена не була, хоча це рішення стосувалось її прав на користування житлом.

Як вбачається із висновку експерта від 16.01.2017 року ним було досліджено матеріали технічної інвентаризації і відновлено обємно-планувальне рішення житлового будинку № 18 станом на дату видачі відповідачу ордера у 1995 році. Експертом було встановлено, що на той час квартира № 5 мала площу 69,2 кв.м. і складалась із приміщень на двох поверхах. На 2010 рік квартира № 5 зменшила свою площу на 29,9 кв.м. за рахунок приміщень першого поверху, оскільки ця площа увійшла до квартири №4. Таким чином були сформовані фактично два окремі об»єкти нерухомостіАДРЕСА_3 площею 100,6 кв.м. (площа визначена шляхом арифметичного додавання площ приміщень, визначених експертом на малюнках 12,13 Висновку експерта а.с.210-211), та квартира № 5 площею 39,3 кв.м.( таблиця а.с.209 т.1)

Таким чином вбачаться, що виконавши рішення суду від 18 вересня 1998 року і приєднавши до квартири № 4 приміщення першого поверху квартири №5, право власності на які за Дзіміними було визнано цим рішенням суду, ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про виправлення арифметичної помилки і фактично визнав за собою право власності ще на половину квартири №5, але вже верхнього поверху. При цьому також була змінена площа квартири № 4. На той час, як вже зазначалось вище, в квартирі №5 проживала ОСОБА_2 разом із своєю сім»єю.

Після цього ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_2. та її синів із квартири. Але рішенням суду від 26 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_9 було відмовлено.

Таким чином судовою колегією встановлено, що на час ухвалення судом рішення 18 вересня 1998 року та ухвали 16 квітня 2010 року про визнання за позивачем права власності на приміщення, існували різні об»єкти нерухомості квартири №4 та № 5, а саме різнились їх площі та планування. Ці рішення стосувались прав та інтересів ОСОБА_2 та її сім»ї, але вони не були залучені до розгляду справи. З врахуванням суперечності цих рішень судова колегія не вважає доведеним, що позивачу як співвласнику належить на праві власності приміщення квартири № 5, які займає ОСОБА_2, а тому право позивача на користування цими приміщеннями не доведено , а отже не порушене відповідачами.

ОСОБА_2 вселилась в приміщення не самовільно, а на підставі ордеру. Зареєстрована у вказаному будинку і має право на проживання. Та обставина, що вона була вселена в 1995 році адміністрацією КСП»Калинівське» саме в ці приміщення, які займає і на даний час встановлені рішенням суду у справі №22-1303/2009. До 2009 року у позивача та членів його сім»ї не було претензій до ОСОБА_2 з приводу того, що вона займає житлові приміщення, власниками яких вони є.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що висновки суду про те, що відповідач порушує права позивача як власника на користування спірними приміщеннями є недоведеними і не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2017 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді