Рішення № 6935046, 12.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.09 р.                     Справа № 9/113                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Селидівський експериментальний завод”, м.Селидове

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк

про стягнення 2949930грн.38коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Малофей І.М. – представник (за довіреністю №2 від 19.10.2009р.);

від відповідача: Поповський А.А. – начальник претензійно-позовного відділу дирекції з правового забезпечення (за довіреністю №249 від 01.09.2009р.); Животов О.А. – юрисконсульт (за довіреністю №17/17-488юр від 26.09.2007р.).

З 10.11.2009р. о 14год.20хв. по 12.11.2009р. о 16год.20хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Селидівський експериментальний завод”, м.Селидове, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 2949930грн.38коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2089977грн.89коп., пені в розмірі 372517грн.28коп., інфляційних витрат в розмірі 410154грн.99коп. та 3% річних в розмірі 77280грн.22коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №13982дс від 26.06.2007р., додатки до договору від 10.12.2007р., 10.12.2008р., угоду про припинення зобов`язань заліком від 31.07.2009р., накладну №179 від 21.08.2009р., довіреність на отримання ТМЦ №4835 від 21.08.2009р., претензії №01/08 від 06.08.2009р., №03/08 від 27.08.2009р.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Судом дана вимога позивача залишена без задоволення як необґрунтована, оскільки доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

Відповідач надав письмові пояснення №17/17-792 від 21.10.2009р., відповідно з якими проти позовних вимог заперечує, посилаючись на здійснення часткової оплати та на безпідставність вимог щодо нарахування пені.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №921501 Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь - металургійний завод”, м.Донецьк в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

10.11.2009р. позивачем через канцелярію суду надана заява про зменшення розміру позовних вимог б/н та дати, відповідно до якої останній зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 186258грн.64коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги відповідно до заяви б/н та дати.

Одночасно, заявою б/н та дати, яка на адресу суду надійшло 10.12.2009р., відповідач визнав зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

10.11.2009р. відповідачем надана заява б/н та дати, відповідно з якою останній просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на три місяці.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

26.06.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Селидівський експериментальний завод”, м.Селидове та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь - металургійний завод”, м.Донецьк укладений договір №13982дс, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити згідно умов даного договору продукцію виробничо-технічного призначення, надалі – товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.8.1 договору з урахуванням додатків до договору від 10.12.2007р. та 10.12.2008р., цей договір набирає сили від дати його підписання та діє до 31.12.2009р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №13982дс від 26.06.2007р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах. Вантажоодержувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.

Так, сторонами підписано додаткові угоди до вказаного вище договору №25 від 16.01.2009р., №26 від 30.01.2009р., №27 від 01.04.2009р., №28 від 27.04.2009р., №29 від 01.06.2009р., №30 від 01.07.2009р., №31 від 30.07.2009р., №32 від 05.10.2009р., в яких визначено умови поставки.

За твердженням позивача, на виконання умов договору та згідно додаткових угод до договору, останнім систематично на адресу відповідача здійснювались поставки товару, що частково підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними та відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Фактичне отримання товару на спірну суму відповідачем не заперчено.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 20-ти банківських днів від дати його поставки, якщо інше не обумовлене у додаткових угодах. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Одночасно, п.2 додаткової угоди №31 від 30.07.2009р. встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10-ти календарних днів від дати його поставки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору, відповідач не здійснював своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим станом на 31.07.2009р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2493043грн.24коп.

Вказаний розмір заборгованості визнається відповідачем в укладеній сторонами угоді про припинення зобов`язань заліком від 31.07.2009р., яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Одночасно, відповідно до вищевказаної угоди, сума загального боргу частково погашена відповідачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 408665грн.16коп.

За приписом ст.602 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічно, відповідно до ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, після заліку зустрічних однорідних вимог, заборгованість відповідача склала 2 084378грн.08коп.

Одночасно, відповідно до накладної №179 від 21.08.2009р. позивачем на адресу відповідача було здійснено додаткову поставку товару на суму 5599грн.80коп., який, за твердженням позивача, відповідач до теперішнього часу не оплатив.

У зв`язку з зазначеним, на момент подання позовної заяви до суду загальна заборгованість відповідача становила 2089977грн.88коп.

Оскільки вказана сума боргу відповідачем не погашена, позивач на адресу відповідача направив претензії №01/08 від 06.08.2009р., №03/08 від 27.08.2009р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості (вказані претензії отримані представником відповідача нарочним 07.08.2009р. та 27.08.2009р. відповідно, про що свідчить відповідний напис на самих претензіях). Однак дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2089977грн.88коп.

Вказана заборгованість фактично визнана відповідачем, про що останнім зазначено у заяві б/н та дати.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 2089977грн.88коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Селидівський експериментальний завод”, м.Селидове в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2089977грн.88коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 186258грн.64коп.

За приписом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) повинна вчиняться у письмовій формі (тобто повинна бути встановлена в договорі), тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення пені повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Наразі, дослідивши наявний в матеріалах справи договір №13982дс від 26.06.2007р., судом встановлено, що умовами договору не передбачено відповідальність покупця у вигляді сплати пені.

Посилання позивача на ч.6 ст.231 Господарського кодексу України судом не приймаються, оскільки норми цієї статті суперечать вимогам цивільного кодексу України щодо обов`язковості вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (в даному випадку пені) у письмовій формі.

Крім того, посилання позивача на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” також не приймаються судом, оскільки нормами вказаного вище закону встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, оскільки умовами договору не передбачено стягнення пені з покупця за невиконання своїх зобов`язань, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 186258грн.64коп. необґрунтованими, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 77280грн.22коп. та інфляційних витрат в розмірі 410154грн.99коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 410154грн.99коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 77280грн.22коп. за період прострочення з 01.10.2008р. по 01.10.2009р.

Зазначені суми інфляційних витрат та 3% річних фактично визнані відповідачем, про що останнім зазначено у заяві б/н та дати.

Як зазначено вище, статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 77280грн.22коп. та інфляційних витрат в розмірі 410154грн.99коп. не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 77280грн.22коп. та інфляційних витрат в розмірі 410154грн.99коп. підлягають задоволенню.

Крім того, як було зазначено вище, відповідачем надана заява б/н та дати, відповідно з якою останній просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на три місяці.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства.

Відповідно до ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочення виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Наразі, представник позивача проти розстрочення виконання рішення суду не заперечував, про що останнім зазначено на самій заяві.

З огляду на викладене, враховуючи наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, суд вважає за доцільне задовольнити заяву Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк та розстрочити виконання рішення по справі №9/113 строком на три місяці.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 602, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 202 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Селидівський експериментальний завод”, м.Селидове до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 2763671грн.74коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2089977грн.89коп., пені в розмірі 186258грн.64коп., інфляційних витрат в розмірі 410154грн.99коп. та 3% річних в розмірі 77280грн.22коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод” (за адресою: вул. Івана Ткаченко, 122, м. Донецьк, 83060, р/р 26006198028081 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) на користь Закритого акціонерного товариства „Селидівський експериментальний завод” (за адресою: вул.Вокзальная, 11, п. Вишневий, м. Селидово, Донецька область, 85400, р/р 26005980106651 в ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 25111054) суму основного боргу в розмірі 2089977грн.89коп., інфляційні витрати в розмірі 410154грн.99коп. та 3% річних в розмірі 77280грн.22коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 23889грн.93коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221грн.10коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №9/113 строком на три місяці шляхом сплати заборгованості рівними частинами до 25 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 12.11.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 13.11.2009р.