Постанова № 69348031, 03.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа № 914/3015/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.Скрипчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи № 66 від 02.10.2017);

відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи № 18 від 08.08.2017);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Розвитку, вих № 3977 від 29.08.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 (головуючий суддя Петрашко М.М., судді Ділай У.І. та Кітаєва С.Б.)

у справі № 914/3015/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Розвитку, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства Львівський бронетанковий завод, м. Львів

про стягнення 3 797 207, 93 доларів США (еквівалент 80 445 524, 56 грн)

У серпні 2015 року ПАТ ОСОБА_3 Розвитку звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ДПЛьвівський бронетанковий завод про стягнення 3 797 207, 93 доларів США (еквівалент 80 445 524, 56 грн). Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов уладеного з позивачем кредитного договору № KKPOD.123389.014 від 18.04.2014.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 250 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 195 121, 67 доларів США простроченої заборгованості по процентам, 223, 54 доларів США пені та 13 000, 00 доларів США штрафу.

Присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 73 080, 00 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходив, зокрема з того, що сторонами у справі укладено кредитний договір, однак відповідач його умови щодо повернення кредиту належним чином не виконав. Відтак, у відповідача утворилась заборгованість по тілу кредиту та процентам. Крім того, позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 27 086, 26 доларів США та штраф в розмірі 325 000, 00 доларів США.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення тіла кредиту в розмірі 3 250 000, 00 доларів США та 195 121, 67 доларів США простроченої заборгованості по процентах.

Щодо неустойки, то суд першої інстанції дійшов висновку про підставність заявленої пені в розмірі 447, 07 доларів США за період з 07.10.2014 по 10.03.2015, оскільки починаючи з 30.03.2015 позивач всупереч п. 6 ч. 6 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» призупинив виконання всіх операцій банку, відтак відповідач був позбавлений можливості купити через ПАТ «ВБР» валюту для погашення процентів за кредитним договором, що свідчить про відсутність вини підприємства у простроченні сплати грошових зобовязань, а отже і підстав для стягнення пені після березня 2015 року.

Також суд проаналізувавши положення Кредитного договору, поданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що немає правових підстав для щомісячного стягнення штрафу за порушення умов пункту 4.2.3. договору, оскільки договором такого не обумовлено, зокрема у п.4.2.3. договору йдеться про зобовязання позичальника направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності у період дії договору, а не щомісячно. Відтак, фактом порушення можуть слугувати докази не направлення надходжень на рахунок банку у період дії договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає штраф у сумі 65 000, 00 доларів США, як за факт порушення.

Крім того, місцевий господарський суд, з урахуванням поданого відповідачем клопотання та долучених до нього матеріалів, що свідчать про важкий фінансовий стан відповідача, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язання до 50 процентів, що становить 223, 54 долари США (еквівалент на 21.08.2015 становить 4 924, 54 грн) пені, а також штрафу на 80 процентів, що становить 13 000, 00 доларів США (еквівалент на 21.08.2015 становить 286 399, 99 грн).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ПАТ ОСОБА_3 Розвитку звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 та прийняти нове судове рішення, яким вимоги банку про стягнення неустойки задоволити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що чинним законодавством передбачено і інші способи виконання зобовязань, аніж ті, що передбачені договором. Зокрема, відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обовязок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори у разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Тобто, вважає, що відповідач мав можливість виконати зобовязання шляхом переказу коштів на депозитарний рахунок нотаріуса в разі ухилення банку від прийняття виконання.

Крім того, зазначає, що суд не звернув увагу на те, що 07.07.2015 відповідач на погашення заборгованості перераховано 45 062, 23 дол США, що свідчить про можливість виконання ним зобовязань в іноземній валюті.

Щодо часткової відмови в штрафі, то позивач вважає, що такий має право на нарахування штрафу за порушення умов п. 4.2.3 договору впродовж 5 місяців.

В судове засідання зявився представник скаржника та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 та прийняти нове, яким вимоги банку про стягнення неустойки задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема вказував, що місцевий господарський суд вірно зазначив про безпідставність припинення банком виконання всіх операцій, у тому числі купівлю-продаж валюти, а отже і відсутність вини відповідача у простроченні сплати процентів після березня 2015 року. Посилання позивача на ст. 537 ЦК України вважає необґрунтованим, оскільки дана стаття встановлює право боржника виконати зобовязання у такий спосіб, а не його обовязок. Зазначає, що поза увагою позивача залишилась та обставина, що для внесення коштів у депозит нотаріуса відповідачу у будь-якому випадку слід було б купити валюту для сплати процентів по кредитному договору у позивача, проте підприємство було позбавлено такої можливості.

Щодо перерахування 07.07.2015 на погашення заборгованості відповідачем на користь позивача 45 062, 35 доларів США, відповідач пояснює, що до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 03.07.2016 і копію виписки з особового рахунку за 03.05.2015 по АБ «Укргазбанк», які свідчать, що ДП «Львівський БТЗ» мало на залишку у АТ «Укргазбанк» валюту у розмірі 45 113, 85 дол США, що надійшла від експортної операції у дол США, яку підприємство і перевело через ВАТ КБ «Хрещатик» на рахунки позивача для погашення процентів за кредитом.

Також відповідач погоджується з спростуванням місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для нарахування штрафу за 5 місяців та зменшення пені на 50 % та штрафу на 80%.

Отже, просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, выдзиву на неъ, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 у справі № 914/3015/15 залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ "ОСОБА_3 Розвитку" (банк) та ДП "Львівський бронетанковий завод" (позичальник) було укладено кредитний договір №KKPOD.123389.014 від 18.04.2014 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, надалі по тексту кредит на умовах, визначених цим договором. Сторони встановлюють, що зобовязання банку з надання кредиту не є безвідкличними.

Відповідно до п.1.1.1. Кредитного договору кредит надається у розмірі 3 250 000, 00 доларів США.

Згідно з пунктами 1.1.2, 1.1.3 Кредитного договору термін користування кредитом до "17" червня 2014 року включно. Процентна ставка за користування кредитом: 11,5% процентів річних. Тип процентної ставки фіксована.

За умовами п.1.2. Кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: рефінансування кредитної заборгованості в ПАТ "ВБР" по кредитному договору №KKPOD.123389.006 від 26.04.2013 р.

Згідно з п.2.4. Кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

За умовами п.2.5. Кредитного договору позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: дата початку строку дії ліміту 18.04.2014; дата закінчення строку дії ліміту 17.06.2014; діючий ліміт кредитної лінії 3.250.000,00 доларів США. При невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою. При цьому банк призупиняє подальше надання кредиту згідно п.3.1.10 цього договору.

Відповідно до пунктів 2.7. та 2.8. Кредитного договору розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в ПАТ "ВБР" для погашення заборгованості за процентами, комісією, заборгованості за кредитом та іншої заборгованості (включаючи нараховані пені, штрафи) за цим договором, при настанні термінів виконання позичальником зобовязань за цим договором (пункт 2.10 Кредитного договору).

Відповідно до п.4.2.1. Кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії за фактичний строк користування кредитом, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

За умовами п.4.2.3. Кредитного договору позичальник зобовязаний у період дії даного договору: направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності в обсязі пропорційно заборгованості по кредитах позичальника.

Відповідно до п.6.1. Кредитного договору сторони погодили, що при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених умовами даного договору, банк, на свій розсуд має право, зокрема змінити умови договору вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобовязань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобовязаннями, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобовязується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобовязання за договором.

За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти у розмірі 17% процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (пункт 6.2 Кредитного договору).

За умовами п.6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

Банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2% процента від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1 цього договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником пунктів 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.11, 4.2.13, 4.2.16, 4.2.17, 4.2.17.1, 4.2.17.2, 4.2.17.3 за цього договору за кожний факт порушення (пункт 6.5 Кредитного договору).

Сторонами укладались додаткові угоди, якими вносились зміни до терміну користування кредитом та визначено дату закінчення строку дії ліміту 17.04.2015.

На виконання умов Кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти, про що свідчить банківська виписка додана до матеріалів справи. Зазначена обставина не заперечується позичальником.

На підставі постанови правління Національного банку України від 27.11.2014 №743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Розвитку" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 №132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_3 банк розвитку", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ОСОБА_3 Розвитку".

Керуючись ч.4 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №44 від 27.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_3 банк розвитку" до 27.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_3 банк розвитку" ОСОБА_4 до 27.03.2015 включно.

Згідно з наказом №111 від 30.03.2015 "Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ОСОБА_3 банк розвитку" продовжено повноваження ОСОБА_4 до дати отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "ОСОБА_3 банк розвитку".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015. Тобто, зокрема, на купівлю валюти для погашення кредитної заборгованості.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.09.2015 №177 продовжено повноваження уповноваженій особі Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4

Матеріалами справи підтверджено, що для виконання умов Кредитного договору та сплати відсотків по кредиту за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року відповідач зараховував кошти для подальшого перерахування на купівлю валюти та погашення кредиту за умовами Кредитного договору. Вказане підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014 по 31.08.2015.

Проте банком не всі кошти для купівлі валюти були використані. Залишок коштів, які заблоковані на рахунках позивача у ПАТ "ОСОБА_3 Банку Розвитку" становлять 2 153, 68 доларів США та 821 506, 06 грн. (підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014 по 31.08.2015 та встановлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2017 по справі №826/23916/15), вказана обставина не заперечується позивачем.

У матеріалах справи міститься Виписка (реєстр) вимог кредиторів ПАТ ОСОБА_3 банк розвитку, акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з якою, на підставі вимоги відповідача №1567/1 від 27.01.2016 сума у розмірі 872 217, 50 грн уповноваженою особою акцептована.

Позивачем скеровано на адресу відповідача повідомлення від 20.08.2015 №510 про повернення кредиту у звязку з простроченням сплат.

Зважаючи на не вчинення банком дій на придбання валюти та предявлення позову до суду, 18.09.2015 відповідач направив до позивача лист № 2771 в якому просив банк надати розяснення щодо можливості купівлі валюти для погашення відсотків.

Відповідач звертався листом від 18.09.2015 №2772 до ПАТ АБ "Укргазбанк" та листом від 19.10.2015 №3087 до ПАТ "Оксі Банк" із пропозицією про купівлю іноземної валюти для погашення кредиту за умовами Кредитного договору. У відповідях від 23.09.2015 №519/907/2015 ПАТ АБ "Укргазбанк" та від 27.10.2015 №2100-975 ПАТ "Оксі Банк" відмовлено ДП "Львівський бронетанковий завод" у купівлі іноземної валюти для обслуговування кредиту в ПАТ "ОСОБА_3 Розвитку".

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати пені, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у сумі 3 250 000,00 доларів США, прострочена заборгованість за процентами, 195.121,67 доларів США, 27 086, 26 доларів США пені, 325 000, 00 доларів США штрафу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач належним чином виконав покладені на нього зобовязання за кредитним договором та надав позичальнику кошти в сумі 3 250 000, 00 доларів США. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи банківськими виписками. Зазначена обставина не заперечується позичальником.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.4. Кредитного договору період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 4.2.1. Кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що для виконання умов Кредитного договору та сплати процентів по кредиту за період з листопада 2014 року по серпень 2015 року відповідач зараховував кошти для подальшого перерахування на купівлю валюти та погашення кредиту за умовами Кредитного договору. Проте банком не всі кошти для купівлі валюти були використано та зараховано для погашення процентів. Залишок коштів, які заблоковані на рахунках позивача у ПАТ "ОСОБА_3 Банку Розвитку" становлять 2.153,68 доларів США та 821.505,97 грн. (підтверджується виписками банку по рахунку у гривнях та іноземній валюті за період з 28.11.2014. по 31.08.2015.

При цьому банк покликався на те, що кошти в гривнях, які були перераховані відповідачем для купівлі іноземної валюти на аналітичний рахунок не надійшли, оскільки у звязку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ "ВБР" платіжні доручення щодо такого перерахунку залишені без виконання на підставі ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Згідно з Випискою (реєстром) вимог кредиторів ПАТ ОСОБА_3 банк розвитку, акцептованих уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі вимоги ДП Львівський бронетанковий завод №1567/1 від 27.01.2016 сума у розмірі 872 217, 50 грн уповноваженою особою акцептована, тобто підлягає до виплати.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності у відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 250 000, 00 доларів США та заборгованості по процентам в сумі 195 121, 67 доларів США, що підлягає стягненню.

Слід зазначити, що позивач при поданні апеляційної скарги оскаржує рішення в частині відмовлених вимог про стягнення неустойки.

Щодо пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість її стягнення в розмірі 447,07 доларів США, що еквівалентно станом на 21.08.2015 становить 9 849, 30 грн. за період з 07.10.2014 по 10.03.2015 (включно).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.

Як зазначає позивач, кошти в гривнях, які були перераховані відповідачем для купівлі іноземної валюти на аналітичний рахунок не надійшли, оскільки у звязку з введенням тимчасової адміністрації в ПАТ "ОСОБА_5 Розвитку" платіжні доручення щодо такого перерахунку залишені без виконання на підставі п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015. Тобто, зокрема, на купівлю валюти для погашення кредитної заборгованості.

Однак, відповідно до п.6 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не заборонено здійснення купівлі - продажу валюти фізичним та юридичним особами для погашення ними зобовязань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обовязкового продажу валюти.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що незважаючи на введення тимчасової адміністрації, банк, на виконанння зобовязань за кредитним договором, не був обмежений у можливості купівлі валюти для погашення відповідачем заборгованості за відсотками по кредитному договору. Крім того, банком не доведено факту відсутності фінансових можливостей чи вчинення ним всіх можливих заходів для здійснення таких операцій.

Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281 затверджено "Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою" (надалі - Положення).

Так, згідно з п.п. а п.1 глави 3 розділу ІІ Положення, купувати, обмінювати іноземну валюту у випадках, передбачених законодавством України, з метою виконання зобовязань резидента-позичальника, що не є субєктом ринку, за кредитним договором (договором позики) має право лише субєкт ринку, від якого отримано кредит (позику), а в разі отримання кредиту від банківського консорціуму уповноважений банк, який визначено головним, або кожний уповноважений банк-власник у межах наданих ним коштів відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення, субєкт ринку зобовязаний зараховувати куплену, обміняну за дорученням клієнтів іноземну валюту на поточні рахунки клієнтів.

Таким чином, у даному випадку позичальник дійсно був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за кредитним договором, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача та виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу ст. 218 ГК України та ст. 614 ЦК України.

Відсутність вини з боку відповідача підтверджується вжиттям всіх заходів, зокрема перерахунком коштів на рахунок банку для купівлі валюти, необхідних для належного виконання зобовязань в частині сплати відсотків за кредитним договором.

Відтак, встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов правомірного висновку про підставність стягнення з відповідача пені в розмірі 447,07 доларів США, що еквівалентно станом на 21.08.2015 становить 9 849, 30 грн за період з 07.10.2014 по 10.03.2015 (включно).

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації розпорядженням від 30.03.2015 №046-р призупинено виконання всіх операцій банку, крім погашення кредитів через касу банку, зарахування коштів отриманих по СЕП на відповідні рахунки з 30.03.2015.

Згідно вищенаведеного розпорядження було призупинено, за твердженням позивача, купівлю валюти, зокрема, для погашення зобовязань за кредитними договорами.

Таким чином, відсутність підстав для стягнення решти пені обґрунтовується тим, що така нарахована після березня місяця 2015 року.

Доводи скаржника щодо можливості відповідачем внести гроші у депозит нотаріуса суд вважає безпідставними, оскільки перш за все це право виконати зобовязання в такий спосіб, а не обовязок. Більше того, таке виконання було неможливим, оскільки для внесення коштів у депозит нотаріуса потрібно було б купляти валюту, в той час, як підприємство було позбавлено такої можливості.

Посилання скаржника на сплату 07.07.2015 на користь позивача 45 113, 85 дол США спростовуються долученими до матеріалів справи документами, з яких вбачається, що ДП «Львівський БТЗ» мало на залишку у АТ «Укргазбанк» валюту у розмірі 45 113, 85 дол США, що надійшла від експортної операції у дол США, яку підприємство і перевело через ВАТ КБ «Хрещатик» на рахунки позивача для погашення процентів за кредитом.

Також судом задоволено частково вимоги щодо стягнення штрафу, зокрема в розмірі 65 000, 00 доларів США.

Відповідно до пункту 6.5 Кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику штраф в розмірі 2% процента від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1.1 цього договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником пунктів 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, 4.2.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.11, 4.2.13, 4.2.16, 4.2.17, 4.2.17.1, 4.2.17.2, 4.2.17.3 цього договору за кожний факт порушення.

За умовами п.4.2.3. Кредитного договору позичальник зобовязаний у період дії даного договору: направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності в обсязі пропорційно заборгованості по кредитах позичальника.

Колегія суддів погоджується з відсутністю правових підстав для щомісячного стягнення штрафу за порушення умов пункту 4.2.3. договору, оскільки договором такого не обумовлено, зокрема у п.4.2.3. договору йдеться про зобовязання позичальника направляти на поточний рахунок у банку надходження від господарської діяльності у період дії договору, а не щомісячно. Відтак, фактом порушення можуть слугувати докази не направлення надходжень на рахунок банку у період дії договору.

З огляду на викладене, доводи скаржника щодо підставності задоволення штрафу за 5 місяців, є такими, що не відповідають умовам договору.

Місцевим господарським судом з урахуванням клопотання відповідача про зменшення неустойки, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшено її розмір, зокрема пені на 50% та штрафу на 80%.

При зменшенні неустойки суд виходив з винятковості даного випадку, що підтверджується, зокрема, довідкою від 01.07.2017 (кредиторська заборгованість становить 345599,4 тис. грн.), звітом про фінансові результати за 12 місяців 2016 року, постановою від 13.01.2017, якою державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області при виконанні зведеного виконавчого провадження (№50654795) накладено арешт на кошти боржника (ДП "Львівський бронетанковий завод") у сумі 14 198 412, 41 грн; судовими рішеннями, за якими з відповідача підлягають до стягнення у справі № 914/1345/15 1 500 000,00 грн, у справі № 914/1530/15 2 584 599, 42 грн, у справі № 914/663/16 21 134 611, 08 грн, у справі № 914/1236/16 325 615, 33 грн, у справі № 914/1389/16 318 380, 42 грн, у справі № 914/1361/15 166 673, 11 грн, у справі № 910/7226/16 1 576 712, 00 грн, у справі № 910/7227/16 141 568, 43 грн, у справі № 910/7230/16 436 510, 80 грн, у справі № 910/7229/16 11 205 529, 90 грн та свідчать про важкий фінансовий стан відповідача, віднесення підприємства до обєктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері оборони.

Колегія суддів вважає доцільними висновки місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення неустойки та збалансування інтересів обох сторін.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, важкого матеріального становища відповідача, суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності підстав для зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 у справі № 914/3015/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 05.10.2017

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяСкрипчук О.С.