Рішення № 69347894, 03.10.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017р. Справа № 914/1502/17

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Пустомитівського районного центру зайнятості, м. Пустомити

до відповідача: Головного управління Національної поліції у Львівській області, м. Львів

про стягнення 11 564, 01 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1 представник

від відповідача: не зявився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Пустомитівським районним центром зайнятості до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення 11 564, 01 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2017 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.09.2017 р.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в ухвалах суду.

21.08.2017 р. позивачем на адресу суду подано клопотання про виправлення описки в частинні не вірного зазначення в позовній заяві адреси відповідача та долучено докази надіслання на дану адресу копії позовної заяви з усіма долученими до неї документами.

Ухвалою суду від 13.09.2017 р. продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 03.10.2017 року представник позивача позов підтримав та просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на обліку у Пустомитівському районному центрі зайнятості, як безробітний перебував ОСОБА_2, який отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 11 564,01грн. На підставі рішення суду відповідачем було видано наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді. У звязку з поновленням особи на роботі за рішенням суду та не сплатою у добровільному порядку спірної суми позивач просив суд стягнути з відповідача 11 564,01 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

В судове засідання 03.10.2017 р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 03.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

ОСОБА_2 21.10.2016 р. звільнено з посади помічника за службову невідповідність з Пустомитівського відділення поліції ФВП ГУНП у Львівській області на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

02.11.2016 р. ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 09.11.2016 р.

Наказом Головного управління національної поліції у Львівській області від 17.06.2017 р. № 384-о/с поновлено ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 22.10.2016 року.

Підставою для поновлення на роботі ОСОБА_2 була постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року № 913/3764/16.

За період з 30.11.2016 р. по 31.05.2017 р. включно ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 11 564,01 грн. Вказане підтверджується розрахунком та даними про виконані платежі, які було долучено позивачем до матеріалів справи.

08.06.2017 р. позивач направив відповідачеві претензію №1/2016 про перерахування коштів виплачених ОСОБА_2, матеріального забезпечення у розмірі 11564,01 грн. впродовж 30 календарних днів. Дана претензія отримана відповідачем, однак залишена ним без відповіді та задоволення.

У звязку з неповерненням відповідачем коштів, виплачених позивачем, як допомога по безробіттю, позивач просив стягнути з відповідача кошти в сумі 11564,01 грн.

Станом на день розгляду справи судом, належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі страхування на випадок безробіття) це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховим випадком є подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п. 8 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до вимог законодавства ОСОБА_2, як безробітному, виплачувалася допомога по безробіттю протягом з 30.11.2016 р. по 31.05.2017 р. Всього за даний період ОСОБА_2 було виплачено 11 564,01 грн. допомоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року №913/3764/16 ОСОБА_2 поновлено на роботі.

На виконання рішення суду 17.05.2017 р. ОСОБА_2 поновлено на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з 22.10.2016 року.

Пунктом 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Як встановлено п. 4 ст. 35 Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обовязок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як розяснено п. 34 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Враховуючи те, що рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2, який став підставою для втрати ним заробітної плати, що в подальшому призвело до призначення та виплати йому позивачем допомоги по безробіттю, суд прийшов до висновку, що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 11 564,01 грн.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги позивачем обґрунтовані належними доказами, відповідач в судове засідання не зявився, позов не заперечив, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код 40108833) на користь Пустомитівського районного центру зайнятості (81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глинська, 14, ідентифікаційний код 20796573) 11564,01 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

3.Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код 40108833) в доход Державного бюджету 1600,00 грн. судового збору.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.10.2017 року.

Суддя Березяк Н.Є.