Постанова № 69347864, 03.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/23355/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Іоннікової І.А.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Гладій Є.В.

від позивача: Польніков О.В.

від відповідача: Гутник А.М.

від третьої особи: Особенко Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чопського прикордонного загону (військова частина 1493)

до Публічного акціонерного товариства "Артем - Банк "

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Славресурс»

про стягнення 22575,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі № 910/23355/16 у задоволенні позову Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) до Публічного акціонерного товариства "Артем - Банк " про стягнення 22 575,00 грн. - відмовлено повністю.

Рішення суду про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що 16.11.2016 рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2447 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Артем - Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Артем - Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. 15.12.2016 Національним банком України прийнято рішення № 492-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Артем - Банк". 16.12.2016 виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2857 "Про початок процедури ліквідації АТ "Артем - Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, запроваджено процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства " Артем - Банк " строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018. Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, а також його ліквідація регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Пунктом 1 частини 5 статті 36 вказаного Закону передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Омеження, встановлене п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом ( п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, вкладник це фізична особа ( крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ), яка уклала або на користь якої укладений договір банківського вкладу ( депозиту ), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. ( ст. 2 Закону України " Про банки і банківську діяльність"). Таким чином, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження встановлені п.1 ч. 5, ст.36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача. Під час здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також під час ліквідації банку встановлюється певний порядок задоволення вимог кредиторів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач повинен заявити свої кредиторські вимоги в порядку процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Артем - Банк ".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 - скасувати, та прийняти нове, яким позов Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) до Публічного акціонерного товариства "Артем - Банк" про стягнення гарантійної суми за банківською гарантією №520916Г від 26.07.2016 - задовольнити в повному обсязі. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Так, апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції не було враховано, що у позивача був відсутній оригінал банківської гарантії № 520916Г, а оригінал вказаної банківської гарантії був наявний саме у принципала - ТОВ «Славресурс». При цьому, про повернення принципалом (ТОВ «Славресурс») баківської гаратній на користь ПАТ «Артем-Банк» , бенефіціара не було повідомлено, і на вчинення вказаних дій бенефіціаром згоди не надавалось. При цьому, судом першої інстанції безпідставно не було враховано приписів Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639. Крім того, апелянт наголошував на тому, що з відповідною вимогою про сплату гарантії в сумі 22 575,00 грн. позивач звернувся до банку ще у серпні 2016 року, тобто до введення тимчасової адміністрації, яка була введена лише у листопаді 2016 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.06.2017, апеляційну скаргу Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Корсакова Г.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 поновлено Чопському прикордонному загону (військова частина 1493) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16, апеляційну скаргу Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.07.2017.

18.07.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Артем-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити оскаржуване судове рішенян без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідач наголошував, що враховуючи те, що станом на момент розгляду спору Національним банком України відкликано банківську ліцензію відповідача., а тому виконання вимог сплати гарантійних сум за банківською гарантією є неможливим. Крім того, зазначив, що позивач є кредитором банку в розумінні приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і його вимоги підлягають розгляду в порядку процедури, визначеної наведеним Законом.

18.07.2017 розгляд справи за апеляційною скаргою Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 - не відбувся.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/23355/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017 для розгляду справи №910/23355/16 за апеляційною скаргою Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Іоннікова І.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 прийнято справу №910/23355/16 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Іоннікова І.А., для розгляду апеляційної скарги Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Славресурс", розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

03.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Славресурс» надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа наголошувала на тому, що після визначення переможця процедури закупівлі, пропозиції наступних учасників взагалі не розглядаються і банківська гарантія № 520916Г втратила чинність в момент підписання з обраним переможцем торгів відповідного договору.

В судовому засіданні 03.10.2017 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 03.10.2017 підтримав доводи апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенін апеляційної скарги - відмовити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - залишити без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судовому засіданні 03.10.2017 надала пояснення по суті спору.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення 22575,00 грн. коштів за банківською гарантією № 520916Г від 26.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч приписів ст.ст. 560 ч. 1, 563 ч. 3 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України, п. 2 глави 4 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639 та умов банківської гарантії № 520916Г від 26.07.2016, не було виконано свого зобов'язання щодо здійснення виплати на користь позивача банківської гарантії в сумі 22 575,00 грн. внаслідок неможливості виконання зобов'язань принципалом, що передбачались його пропозицією у процедурі закупівлі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що по-перше, банківська гарантія д 26.07.2016 єприпиненою в сиду приписів ст. 568 Цивільного кодексу україни, скільки її оригінал було повернуто банку, а також враховуючи те, що станом на момент розгляду спору Національним банком України відкликано банківську ліцензію відповідача., а тому виконання вимог сплати гарантійних сум за банківською гарантією є неможливим. Крім того, зазначив, що позивач є кредитором банку в розумінні приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і його вимоги підлягають розгляду в порядку процедури, визначеної наведеним Законом, і не підлягають задоволенню за відповідним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Статтею 131-1 Конституції України зазначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом..

Ч. 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 10, 27, 28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 16.07.2016 Чопський прикордонний загін (позивач) опублікував в електронній системі закупівель за № UA-2016-07-16-000001-а оголошення про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури, згідно умов Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" на закупівлю вугілля кам'яного ( ДК 016:2010 - 05.10.1 ).

Дата і час закінчення періоду подання цінових пропозицій - 27.07.2016 до 12 год. 00 хв. (п. 6 оголошення № UA-2016-07-16-000001-а).

Пунктом 9 оголошення № UA-2016-07-16-000001-а про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури, згідно умов Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" на закупівлю вугілля кам'яного ( ДК 016:2010 - 05.10.1 ) «Розмір та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення цінової пропозиції» передбачено, що одночасно з ціновою пропозицією учасник надає замовнику забезпечення цінової пропозиції у вигляді банківської гарантії в розмірі, що не перевищує 3% очікуваної вартості закупівлі товару - 22 575,00 грн.; на підтвердження банківської гарантії учасник самостійно завантажує в електронну систему закупівель скановані копії оригіналу банківської гарантії, ліцензії НБУ, документу, що підтверджує повноваження особи, яка підписала гарантію.

26.07.2017 відповідачем - ПАТ «Артем-Банк» було видано гарантію № 520916Г, в якій банком зазначено, що його клієнт - ТОВ «Славресурс» (принципал) проінформував, про те, що у відповідь на оголошення торгів у ЦБД UA-2016-07-16-000001-а, опублікованого у бюлетені, дата розкриття пропозицій конкурсних торігв - 27.07.2016, військова частина 1493 Державної прикордонної служби України (бенефіціар), надав бенефіціару пропозицію конкурсних торігв на закупівлю вугілля кам'яного (ДК 016:2010 - 05.10.1 )., та що умовами торігв вимагається видача гарантії (за погодженням з бенефіціаром).

Відповідно до гарантії № 520916 Г від 26.07.2016, гарант - ПАТ «Артем - Банк» безвідклично зобов'язався виплатити бенефіціару - військовій частині 1493 будь-яку суму в межах загальної суми гарантії, що складає 22575,00 грн. протягом п'яти банківських днів з моменту одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал - ТОВ "Славресурс" зі своєї вини не має можливості виконати свої зобов'язання, що передбачаються його пропозицією у таких випадках:

- відмови або неучасті у переговорах, призначених замовником, у визначену замовником дату їх проведення;

- не підписання учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі, договору про закупівлю у визначені замовником терміни;

- ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також, гарантією № 520916 Г від 26.07.2016 визначено, що письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена міжнародною кур'єрською поштою на поштову адресу гаранта: Україна, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, буд. 103 разом з:

- копією засвідченою бенефіціаром відповідного документа, який підтверджує, що принципал відкликає свою пропозицію конкурсних торів після закінчення строку її подання та оригіналом відповідного листа за за підписом керівника принципала, що засвідчує настання гарантійного випадку з його вини;

- оригіналом відповідного документа бенефіціара про те, що переможцем торгів став принципал та копією письмової відмови принципала від підписання договору на закупівлю та /або надання забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо надання такого забезпечення передбачено документацією конкурсних торгів;

- карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законом.

Відповідно до умов гарантії № 520916 Г від 26.07.2016, зобов'язання гаранта за цією гарантією припиняються на підставі сплати бенефіціару загальної суми цієї гарантії, закінчення строку на який видано гарантію, відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом поверненян її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією, якщо не відбулись торги з вини бенефіціара.

Гарантія № 520916 Г від 26.07.2016 діє з 27.07.2016 по 24.11.2016 включно.

Протокольним рішенням тендерного комітету військової частини 1493 відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" прийнято рішення щодо запрошення на переговори учасника (ТОВ "Славресурс"), який за оголошеними результатами проведеного 28.07.2016 о 12.44 годині аукціону подав цінову пропозицію за найменшою ціною 609 грн. Вказана обставина сторонами справи не заперечувалась.

Під час проведення процедури закупівлі вугілля військовою частиною 1493 листом № 18/6345 від 29.07.2016 було запрошено представника ТОВ "Славресурс" 01.08.2016 об 09.00 год. прибути до військової частини 1493 за адресою: Закарпатська область, м. Чогі. вул. Головна 55а, для проведення переговорів за результатами електронних торгів №UA-2016-07-16-000001-а на закупівлю вугілля кам'яного ДК 016:2010 - 05.10.1 (вугілля та паливо на вугільній основі ДК 021:2015 - 09111000-0), вугілля марки ГКОМ 13-100 або еквівалент.

У відповідь на лист позивача № 18/6345 від 29.07.2016, листом № 249 від 29.07.2016 директор ТОВ "Славресурс" Особенко P.P. повідомив, що у ІІІ раунді торгів ними була допущена механічна (арифметична) помилка, а тому ТОВ "Славресурс" відмовляється від участі у переговорах по заявленій ціні 609 грн.

Крім того, згідно протоколу засідання тендерного комітету Чопського прикордонного загону (військової астини 1493) від 29.07.2016, який надано третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вже на стадії апеляційного провадження, і який приймається судом апеляційної інстанції в силу приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний доказ існував на момент вирішення спору в суді першої інстанції, пропозиція учасника ТОВ «Славресурс» щодо закупівлі вугілля кам'яного ДК 016:2010 - 05.10.1 ) відхилено з підстав, визначених п. 4.5 частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (відмова учасника відбору в переговорах у визначену замовником дату з ціною, поданою ним за результатами проведеного аукціону).

Позивачем направлений лист на ім'я начальника Департаменту корпоративного бізнесу АТ "Артем - Банк" від 25.08.2016 № 18/7117 (направленого на адресу: м. Київ, вул. Артема, 103 (на даний час - Січових Стрільців, і який отримано відповідачем 30.08.2016 згідно поштового повідомлення про вручення 04050 32343872)), в якому було зазначено, що військова частина 1493 Державної прикордонної служби України (бенефіціар), відповідно до банківської гарантії № 5209161 від 26.07.2016, що видана АТ "Артем -Банк" на користь клієнта - Товариству з обмеженою відповідальністю "Славресурс" (принципалу) на виконання умов замовника по переговорній процедурі закупівлі для потреб оборони відповідно заявляє про те, що принципал зі своєї вини не виконав свої зобов'язання, які передбачалися його пропозицією, а саме: відмовився від участі у переговорах, призначених замовником на 09:00 год. 01.08.2016, у зв'язку з чим позивач заявив вимогу про сплату гарантом - ПАТ "Артем - Банк" - грошові кошти в розмірі 22575,00 грн. Крім того, у листі від 25.08.2016 № 18/7117 зазначено, що разом з ним надіслано картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що посвідчена передбаченим законодавством способом (оригінал), документи на підтвердження факу відмови від участі в переговорах принципала, копія листа - запрошення на переговори № 18/6345 від 29.07.2016 та оригінал листа ТОВ «Славресурс» № 249 від 29.07.2016 щодо відмови від участі в переговорах.

Відповідно до п. 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України " Про особливості здійснення закупівель товар, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони " замовник протокольним рішенням розглянувши лист учасника, відхиляє цінову пропозицію учасника відбору на підставі його відмови від участі в переговорах, призначених замовником, у визначену замовником дату.

22.09.2016 позивач направив відповідачу лист (вих. № 18/8053), в якому повідомив про те, що відповідно до умов банківської гарантії № 520916Г від 26.07.2016, що видана клієнту АТ " Артем - Банк " - товариству з обмеженою відповідальністю "Славресурс" на виконання умов замовника по переговірній процедурі закупівлі для потреб оборони, гарант протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара розглядає, перевіряє її та: або перераховує кошти, або повідомляє про відмову задовольнити його вимогу.

Відповідач листом № 711 від 13.09.2016 відмовив позивачу у виплаті гарантійної суми в розмірі 22 575,00 грн., посилаючись на те, що у нього відсутні будь - яких зобов'язань перед бенефіціаром за гарантією від 26.07.2016 № 520916Г, оскільки останній відмовився від своїх прав за вказаною гарантією до дати пред'явлення вимоги, шляхом повернення 17.08.2016 оригіналу гарантії від 26.07.2016 № 520916Г.

При цьому, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Славресурс» № 270 від 17.08.2016, адресований ПАТ «Артем-Банк», в якому ТОВ «Славресурс» зазначає, що він повертає на адресу банку оригінал банківської гарантії від 26.07.2016 № 520916Г. У зв'язку з настанням підстави відповідно до умов тендерної документації по переговорній процедурі закупівлі для потреб оборони та Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639, а саме: укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем тендеру, ТОВ «Славресурс» повідомив про те, що 11.08.2016 замовником процедур закупівлі було укладено договір № 155-16 про закупівлю вугілля кам'яного Г13-100 з учасником, що тав переможцем тендеру, а тому просив припинити зобов'язання по гарантії від 26.07.2016 № 520916Г.

Як наголошує прокурор у позові, позивач, ТОВ "Славресурс ", а також ПАТ АТ "Артем - Банк " не повідомляли про намір припинення зобов'язань за банківською гарантією від 26.07.2016 № 520916Г, банком не повідомлено бенефіціара (позивача) про повернення банківської гарантії принципалом (третьою особою).

В свою чергу, апеляційної інстанції, дослідивши наяві матеріали справи, оцінивши усі обставини справи в сукупності та перевіривши їх доказами, не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку (ч. 1). Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2).

Статтею 565 Цивільного кодексу України визначено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1). Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги (ч. 2). Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню. (ч. 3)

Ч. 1 ст. 566 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

Ч. 1 статті 568 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Частиною 2 наведеної статті обумовлено, що гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Пунктом 2 глави 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639 визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Главою 5 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639, визначено:

1. Якщо принципал подав заяву до банку-гаранта (резидента) про дострокове припинення гарантії, то банк-гарант (резидент) має надіслати авізуючому банку або банку бенефіціара, або безпосередньо бенефіціару відповідний запит для одержання згоди від бенефіціара на дострокове припинення гарантії.

Такий запит не надсилається в разі подання принципалом вищезазначеної заяви до банку-гаранта (резидента) та отримання банком-гарантом від принципала (або безпосередньо від бенефіціара) письмової згоди бенефіціара на дострокове припинення гарантії (з обов'язковою перевіркою банком-гарантом достовірності такої згоди).

2. Зазначена заява подається принципалом до банку-гаранта (резидента) на паперових носіях (у цьому разі заява має містити відбиток печатки та підписи осіб принципала, які зазначені в картці із зразками підписів і відбитка печатки) або в електронній формі за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо (має містити електронні цифрові підписи відповідальних осіб, які підписують заяву на паперовому носії).

3. Якщо від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку надійшло повідомлення про згоду бенефіціара на дострокове припинення гарантії, то гарантія вважається припиненою та списується з відповідного позабалансового рахунку.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 9 оголошення № UA-2016-07-16-000001-а про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури, згідно умов Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" на закупівлю вугілля кам'яного ( ДК 016:2010 - 05.10.1 ) «Розмір та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення цінової пропозиції» передбачено, що одночасно з ціновою пропозицією учасник надає замовнику забезпечення цінової пропозиції у вигляді банківської гарантії в розмірі, що не перевищує 3% очікуваної вартості закупівлі товару - 22 575,00 грн.; на підтвердження банківської гарантії учасник самостійно завантажує в електронну систему закупівель скановані копії оригіналу банківської гарантії, ліцензії НБУ, документу, що підтверджує повноваження особи, яка підписала гарантію.

Сторонами на час розгляду справи в апеляційній інстанції не заперечувалось, що принципалом на виконання умов оголошення № UA-2016-07-16-000001-а було завантажено в електронну систему закупівель скановану копію оригіналу банківської гарантії № 520916 Г від 26.07.2016, а оригінал вказаної гарантії безпосередньо знаходився у принципала (ТОВ «Славресурс»).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, і що підтверджується навними матеріалами справи, ТОВ «Славресурс» листом № 270 від 17.08.2016, адресованим ПАТ «Артем-Банк», повідомлено, що він повертає на адресу банку оригінал банківської гарантії від 26.07.2016 № 520916Г у зв'язку з настанням підстави відповідно до умов тендерної документації по переговорній процедурі закупівлі для потреб оборони та Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639, а саме: укладення 11.08.2016 договору про закупівлю з іншим учасником, що став переможцем тендеру, а тому просив припинити зобов'язання по гарантії від 26.07.2016 № 520916Г.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач (гарант), отримавши від принципала оригінал гарантії від 26.07.2016 № 520916Г згідно п. 1-3 глави 5 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639 зобов'язаний був надіслати запит для одержання згоди від бенефіціара на дострокове припинення гарантії.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що відповідний запит надсилався відповідачем позивачу в розумінні п. 1-3 глави 5 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639, і доказів надсилання такого запиту не було надано ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, бенефіціаром не надавалась згода на дострокове припинення гарантії від 26.07.2016 № 520916Г.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за банківською гарантією від 26.07.2016 № 520916Г не були припиненими ні в силу ст. 568 Цивільного кодексу України, ні в силу п. 1-3 глави 5 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639, а тому вимога позивача про здійснення виплати за нею в розмірі 22575,00 грн внаслідок настання умови виплати (принципал зі своєї вини не виконав свої зобов'язання, які передбачалися його пропозицією, а саме: відмовився від участі у переговорах, призначених замовником на 09:00 год. 01.08.2016) підлягала задоволенню відповідачем протягом п'яти банківських днів з моменту одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, тобто у строк до 06.09.2016 включно (оскільки відповідну вимогу отримано відповідачем 30.08.2016).

З огляду на викладене, суд апеляційнї інстанції дійшов висновку, що відповідачем всупереч приписів ст.ст. 560 ч. 1, 563 ч. 3 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України, п. 2 глави 4 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639 та умов банківської гарантії № 520916Г від 26.07.2016, не було виконано свого зобов'язання у обумовлений гарантією строк (до 06.09.2016) щодо здійснення виплати на користь позивача банківської гарантії в сумі 22 575,00 грн. внаслідок неможливості виконання зобов'язань принципалом, що передбачались його пропозицією у процедурі закупівлі.

Доводи відповідача про те, що гарантія № 520916Г від 26.07.2016 припинилась внаслідок повернення її оригіналу відповідачу принципалом ТОВ «Славресурс», що передбачено зокрема п. 3 ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що наведена норма передбачає умови припиненн гарантії саме внаслідок відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантов. Проте, при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції встановлено, і що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось представниками сторін, оригінал гарантії було повернуто гаранту (відповідачу) принципалом (ТОВ «Славресурс»), а не кредитором (відповідачем), а тому у даному випадку підлягають застосуванню приписи п. 1-3 глави 5 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого згідно постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639 щодо необхідності отримання згоди бенефіціара на припинення гарантії, і такої згоди бенефіціаром не надавалось.

Крім того, доводи апелянта про те, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження встановлені п.1 ч. 5, ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому не можуть бути задоволені його вимоги до відповідача. Під час здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також під час ліквідації банку встановлюється певний порядок задоволення вимог кредиторів - не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

16.11.2016 рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2447 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Артем - Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Артем - Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

15.12.2016 Національним банком України прийнято рішення № 492-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Артем - Банк".

16.12.2016 виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2857 "Про початок процедури ліквідації АТ "Артем - Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, запроваджено процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства " Артем - Банк " строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, а також його ліквідація регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 вказаного Закону передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Омеження, встановлене п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився та за договорами банківського рахунку вкладників.

Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом ( п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, вкладник це фізична особа ( крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності ), яка уклала або на користь якої укладений договір банківського вкладу ( депозиту ), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. ( ст. 2 Закону України " Про банки і банківську діяльність").

Як встановлено судом апеляційної інстанції в процесі розгляду справи, відповідачем всупереч приписів ст.ст. 560 ч. 1, 563 ч. 3 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України, п. 2 глави 4 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004 № 639 та умов банківської гарантії № 520916Г від 26.07.2016, не було виконано свого зобов'язання у обумовлений гарантією строк (до 06.09.2016) щодо здійснення виплати на користь позивача банківської гарантії в сумі 22 575,00 грн.

Вимога позивача від 25.08.2016 № 18/7117 до відповідача про виплату спірних коштів за банківською гарантією № 520916Г від 26.07.2016 була направлена на адресу відпдвідача: м. Київ, вул. Артема, 103 (на даний час - Січових Стрільців), і отримана відповідачем 30.08.2016 згідно поштового повідомлення про вручення 04050 32343872, тобто обов'язок відповідача сплатити позивачу кошти в сумі 22 575,00 грн. виник до моменту запровадження щодо відповідача тимчасової адміністрації та введення процедури ліквідації. Таким чином, посилання відповідача у апеляційній скарзі на зазначені положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в обґрунтування неможливості задоволення позову - є безпідставними та необгрунтованими.

Також, апеляційний суд наголошує, що в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин, і саме на суд покладено обов'язки визначити порушено чи не порушено права певної особи в певних правовідносинах. При цьому, встановивши таке порушення у визначеному процесуальним законом порядку, обов'язком суду є захист порушених прав особи, що узгоджується і з приписами статті 124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, і обов'язок по захисту яких покладено в силу приписів ст. ст. 55, 124 Конституції України на суд, як на орган, який здійснює правосуддя і зобов'язаний відновити справедливий баланс у господарських правовідносинах сторін спору.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що стягнення за судовим рішенням з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 22 575,00 грн. жодним чином не звільняє сторін спору в контексті спірних правовідносин обов'язку дотримання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки наведений Закон не встановлює заборону винесення судових рішень про стягнення коштів, адже згідно з приписами статті 55 Конституції України захист прав та охоронюваних законом інтересів особи є правом та обов'язком суду, проте, саме при виконанні відповідного судового рішення підлягають врахуванню приписи вищенаведеного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки саме внаслідок виконання судового рішення відбувається задоволення вимог кредитора, а судове рішення, яке набрало законної сили, лише фіксує безпірний обов'язок відповідача перед позивачем виплатити спірну суму в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, за результатами апеляційного перегляду справи дійшов висновку, що вимога прокурора у позові про стягнення з відповідача 22 575,00 грн. гарантійної виплати за банківською гарантією № 520916Г від 26.07.2016 - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 підлягає задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясвано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення про задоволення позову повністю.

Судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 у справі №910/23355/16 - скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) до Публічного акціерного товариства «Артем-Банк» про стягненян 22 575,00 грн. - задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (04050 м.Київ, вул. Січових Стрільців, 103; код ЄДРПОУ 26253023) на користь Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) (89502 м.Чоп, вул.. Головна, 55а; код ЄДРПОУ 14321707) 22 575 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. гарантійної виплати за банківською гарантією № 520916Г від 26.07.2016, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подачу позову.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (04050 м.Київ, вул. Січових Стрільців, 103; код ЄДРПОУ 26253023) на користь Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) (89502 м.Чоп, вул.. Головна, 55а; код ЄДРПОУ 14321707) суму судового збору за подачу апеляційної скарги - 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови у відповідності до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

7. Матеріали справи №910/23355/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.А. Іоннікова

В.В. Куксов