Постанова № 69347684, 05.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 922/5740/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - ОСОБА_1,

третього відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" (вх. №2847 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2017 року у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків,

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Дніпропетровськ,

2) Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків,

3) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення №3 "АТ "Сбербанк", м. Харків,

про визнання поруки припиненою,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", м. Київ,

до:

1) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ,

2) Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків,

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИЛА:

20.10.2015 р. позивач, Приватне акціонерне товариства "Харківський коксовий завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1.Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення №3 "АТ "Сбербанк Росії", 2.Приватного акціонерного товариства "Термолайф", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", про визнання поруки такою, що припинена. Позовні вимоги обґрунтував припиненням поруки внаслідок закінчення строку, встановленого в договорі поруки від 04 вересня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2016 у справі № 922/5740/15 (у складі головуючого судді Аріт К.В., суддів Пономаренко Т.О., Светлічного Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (у складі головуючого судді Крестьянінова О.О., суддів Пуль О.А., Фоміної В.О.), задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 банк Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк", Приватного акціонерного товариства "Термолайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "ОСОБА_2 банк Сбербанку Росії", визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_2 банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_2 банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_2 банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012, визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "ОСОБА_2 банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Відмовлено у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ "Аромасервіс".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2016 у справі № 922/5740/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

11.09.2017 року представник ПАТ «Сбербанк» звернувся до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою (вх. № 29265), в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» частину заборгованості по процентах за договором про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року в розмірі 31972,54 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Добреля Н.С., судді: Хотенець П.В., Аюпова Р.М.) повернуто зустрічну позовну заяву вх.№ 29265 Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" разом із доданими до неї документами з підстав несплати заявником судового збору за подання вказаного зустрічного позову.

ПАТ "Сбербанк" із ухвалою не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник ПАТ "Сбербанк" в судове засідання 05.10.2017 року, а також у попереднє судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, витребуваних ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року матеріалів - не надав.

Одноособовий представник позивача та другого відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представники інших учасників процесу в судове засідання не з"явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Харківської області було залишено без задоволення клопотання ПАТ "Сбербанк" про звільнення від сплати судового збору за подання позову, а зустрічна позовна заява ПАТ "Сбербанк" була повернута місцевим господарським судом на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України - до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Сбербанк" вказує, що місцевим господарським судом було неправомірно залишено без задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з чим, зазначена вище ухвала місцевого господарського суду - є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1600,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (240000,00 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1600,00 грн.).

ПАТ "Сбербанк" було подано зустрічний позов про стягнення 34972,54 дол. США. Отже в даному випадку заявником мало бути сплачено судовий збір за подання позову майнового характеру з урахуванням курсу НБУ встановленого на день подачі позовної заяви.

Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване скрутним матеріальним становищем.

Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Необхідно зазначити, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін; клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом; особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановлених порядку і розмірі. Вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року щодо надання оригіналу повернутої зустрічної позовної заяви з додатками, ПАТ "Сбербанк" не виконані.

В обґрунтування скрутного матеріального становища заявником надано копію балансу фінансових показників.

Згідно ст. 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

З зазначених норм можна зробити висновок, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов'язків.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан. Зокрема, Вищий господарський суд України в ухвалі від 13 жовтня 2014 року по справі № 910/5000/14 звертає увагу, що виписка з рахунку не може вважатись належним доказом того, що майновий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки. Докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

Твердження апелянта про те, що загальна банківська криза, про яку йдеться у висновках Національного банку України щодо стану банківської системи у 2015 році, не могла не позначитися на фінансовому становищі ПАТ "Сбербанк", також не можуть бути визнані належними аргументами, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не свідчать про неможливість сплати заявником судового збору у 2017 році.

Окрім того, фінансова криза є одним з можливих ризиків підприємницької діяльності суб'єктів господарювання та не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2017 у справі №922/2982/16.

Щодо посилань апелянта на те, що ПАТ "Сбербанк" протягом 2015 року сплачено понад 2000000,00 грн. судового збору за подання позовів у численних справах про стягнення заборгованості з ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" колегія суддів зазначає, що зазначені витрати також стосуються іншого періоду і не свідчать про неможливість сплати судового збору у 2017 році.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ "Сбербанк" про звільнення від сплати судового збору.

Слід зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду позовної заяви, поданої без дотримання приписів статті 57 ГПК України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Дотримання вимог викладених в ст.ст.54-58 ГПК України є обов'язком позивача, позов повинно бути подано в установленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, а саме не подання заявником доказів сплати судового збору у встановлено порядку та розмірі, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про повернення зустрічного позову без розгляду.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам справи, винесена ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року було відстрочено ПАТ "Сбербанк" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Враховуючи те, що ПАТ "Сбербанк" станом на день ухвалення постанови апеляційного господарського суду судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено, колегія суддів зазначає про стягнення судового збору з заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2017 року залишити без змін.

Стягнути з ПАТ "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Шевченківському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі - 1600,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.10.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.