Постанова № 69347612, 02.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р. Справа№ 910/4308/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Мостепанюк В.І., довіреність № б/н від 28.08.2017;

від першого відповідача - Літовченко І.В., довіреність № 5371/01-01 від 28.12.2016;

від другого відповідача - Тодосієнко В.М., довіреність № 951/15/1 від 17.02.2017 та Вичівська О.Ю., довіреність № 3146/15/1 від 16.05.2017;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/4308/17 (суддя Борисенко І.І.) за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Державної іпотечної установи, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" та Державної іпотечної установи про (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):

- застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 04.02.2015 №Д-3/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №36, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за №15069048 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020), переданого в заставу Державній іпотечній установі (код ЄДРПОУ 33304730) на підставі недійсного Договору застави майнових прав від 04.02.2015 №Д-3/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 36, та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису;

- застосування наслідків недійсності Договору застави майнових прав від 04.02.2015 №Д-3/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №36, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за №15069803 від 09.02.2015 на рухоме майно (майнові права) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020), переданого в заставу Державній іпотечній установі (код ЄДРПОУ 33304730) на підставі недійсного Договору застави майнових прав від 04.02.2015 №Д-3/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №36, та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису;

- зобов'язання Державної іпотечної установи (код ЄДРПОУ 33304730) утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов'язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020), передані в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав від 04.02.2015 №Д-3/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №36.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/4308/17 позов задоволено частково; застосовано наслідки недійсності договору застави шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних обтяжень та вилучення з реєстру відповідних записів; у задоволенні вимоги про зобов'язання другого відповідача утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що оскільки застава, яка виникла на підставі договору, визнаного недійсним в судовому порядку, є припиненою, правові підстави для обтяження предмету застави відсутні.

В свою чергу, у задоволенні вимоги про зобов'язання другого відповідача утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави було відмовлено судом у зв'язку з її передчасністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/4308/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання другого відповідача утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у нього існує обґрунтована підозра вважати, що другий відповідач у майбутньому ініціюватиме реєстрацію нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.

В свою чергу, Державною іпотечною установою було також подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Так, другий відповідач просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, апелянт просить припинити провадження у справі в частині вимог до першого відповідача.

Скаржник вказує, що він не є належним відповідачем, оскільки вимоги про скасування обтяжень у Державному реєстрі не можуть бути до нього пред'явлені.

Також, апелянт зазначає, що зміст, задоволених судом та зазначених у резолютивній частині рішення, вимог відрізняється від вимог, заявлених позивачем.

Представники апелянтів у судовому засіданні 05.10.2017 підтримали вимоги за своїми апеляційними скаргами.

Представник першого відповідача надав пояснення по суті справи та зазначив, що Державне підприємство "Національні інформаційні системи" не повинно бути відповідачем у даній справі.

Третя особа правом на участь представника в судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою 27.02.2013 укладено Договір банківського рахунку №26/995-070 (надалі - договір банківського рахунку), відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги, які доведені клієнту в момент підписання договору. Підписання договору клієнтом підтверджує, що ознайомлений з тарифами та немає жодних заперечень щодо них.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором банківського рахунку, 04.02.2015 між банком та клієнтом було укладено Договір застави майнових прав №Д-3/2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №36 (надалі за текстом - договір застави), пунктом 1.1. якого передбачено, що заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та фізичними особами - позичальниками, детальна інформація щодо яких наведена у додатку №1 до цього договору, та майнові права за договорами забезпечення, які наведені в Акті звірки щодо договорів забезпечення, який одночасно з цим договором укладається між сторонами (далі - майнові права).

Крім цього, 04.02.2015 між сторонами укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-3.1/2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №37 (надалі - договір відступлення права вимоги).

Згідно пункту 1.2. договору відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору та в Акті звірки щодо договорів забезпечення, який одночасно з цим договором укладається між сторонами (надалі - права вимоги).

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №51674128 від 10.03.2017, 06.02.2015 та 09.02.2015 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі зазначеного вище договору застави зареєстровано приватні обтяження за №15069048 від 06.02.2015 та за №15069803 від 09.02.2015 щодо майнових прав AT "Дельта Банк" на користь ДІУ, про що внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідні записи за № 70 та за № 71.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/7083/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017, позовні вимоги AT "Дельта Банк" до Державної іпотечної Установи задоволені повністю: визнано недійсними Договір застави майнових прав від 04.02.2015 №Д - 3/2015 та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 №Д-3.1/2015.

Враховуючи визнання недійсними в судовому порядку вказаних правочинів, позивач звернувся до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" із листом за вих. №2091 від 16.03.2017, в якому просив припинити обтяження за №15069048 від 06.02.2015 та за №15069803 від 09.02.2015, шляхом вилучення записів за № 70 та за № 71.

Перший відповідач надав позивачу відповідь на вказаний вище лист за вих. № 1376/082-14 від 28.03.2017, в якій зазначив, що припинення обтяження рухомого майна, може бути здійснено на підставі або заяви обтяжувала або рішення суду, яке набрало законної сили.

Також, позивач звернувся до Державної іпотечної установи із листом за вих. № 2794 від 06.04.2017, в якому просив другого відповідача звернутися до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" із заявою про припинення обтяжень за №15069048 від 06.02.2015 та за №15069803 від 09.02.2015.

У відповідь на вказаний лист позивача другий відповідач листом від 10.05.2017 вих. № 2895/15 повідомив позивача, що на його думку звернення останнього є передчасним та безпідставним.

За твердженням позивача, наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна чинного обтяження на користь Державної іпотечної установи за №15069048 від 06.02.2015 та за №15069803 від 09.02.2015 та записів за № 70 та за № 71, внесених на підставі недійсного договору застави, створюють значні перешкоди для здійснення AT "Дельта Банк" правомочностей власника (зокрема, вільного та безумовного розпорядження) належними позивачу майновими правами, які були предметом договору застави.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про застосування наслідків недійсності договору застави шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних обтяжень та вилучення з реєстру відповідних записів, та про зобов'язання другого відповідача утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.

Судом першої інстанції позов задоволено частково; застосовано наслідки недійсності договору застави шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних обтяжень та вилучення з реєстру відповідних записів; у задоволенні вимоги про зобов'язання другого відповідача утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що оскільки застава, яка виникла на підставі договору, визнаного недійсним в судовому порядку, є припиненою, правові підстави для обтяження предмету застави відсутні.

В свою чергу, у задоволенні вимоги про зобов'язання другого відповідача утриматися в майбутньому від вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на підставі недійсного договору застави було відмовлено судом у зв'язку з її передчасністю.

Колегія суддів погоджується із частковим задоволенням позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із вимогами ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема, така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Як вже було вказано, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/7083/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017, визнано недійсними Договір застави майнових прав від 04.02.2015 №Д - 3/2015 та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 №Д-3.1/2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини недійсності договорів застави та відступлення права вимоги встановлені в межах справи №910/7083/16 є преюдиціальними для даної справи та не потребують повторного доведення.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи положення ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення застави, що виникла на підставі договору застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015.

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 5 липня 2004 року (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 73/5 від 29 липня 2004 року.

Пунктом 25 Порядку визначено, що реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Аналогічне положення міститься і у п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ № 830 від 05 липня 2004 року, згідно якого, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Враховуючи те, що застава, яка виникла на підставі договору, визнаного в судовому порядку недійсним, є припиненою, тому другий відповідач, як обтяжувач, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна після припинення обтяження зобов'язаний був вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження.

Проте, на вимогу позивача другий відповідач вказаної дії не вчинив.

Так, станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом обтяження за договором застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015 не припинено, а також не вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження, що свідчить про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а згідно зі ст. 16 названого Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Статтею 16 Цивільного кодексу України і ст. 20 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Слід зазначити, що не вчинення саме другим відповідачем - Державною іпотечною установою дій спрямованих на державну реєстрацію припинення обтяження і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру порушують права позивача, оскільки створюють значні перешкоди для здійснення AT "Дельта Банк" правомочностей власника (зокрема, вільного та безумовного розпорядження) належними позивачу майновими правами, які були предметом договору застави.

Отже, даний спір виник внаслідок неправильних дій саме другого відповідача.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта (другого відповідача) про те, що він є неналежним відповідачем колегією суддів відхиляються.

При цьому, правомірність визначення відповідачем у справі обтяжувача підтверджується також і практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постановою від 13.07.2017 у справі №910/19558/16 та постановою від 25.07.2017 у справі №910/4533/16.

Так, у вказаних справах вимоги про скасування записів про державну реєстрацію прав (що були задоволені судом) пред'явлені лише до обтяжувачів.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим визначення, як відповідачем у даній справі, також Державного підприємства "Національні інформаційні системи", оскільки воно є реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на якого покладений обов'язок по внесенню та виключенню записів про обтяження до/з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставах, передбачених відповідними нормативно - правовими актами.

Стосовно доводів Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про те, що у зв'язку із набуттям 07.09.2017 чинності змін щодо порядку державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, вилучення спірного запису, як приватного обтяження, можливе шляхом подання Державною іпотечною установою електронної заяви Державному підприємству "Національні інформаційні системи" добровільно або на виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Так, оскільки вказані зміни набули чинності вже після прийняття судом оскаржуваного рішення у даній справі, наведені першим відповідачем обставини не можуть бути підставою для зміни чи скасування цього судового акту.

Щодо доводів апелянта - другого відповідача про те, що зміст, задоволених судом та зазначених у резолютивній частині рішення, вимог відрізняється від вимог, заявлених позивачем слід, зазначити наступне.

Так, відмінністю вимог апелянт помилково вважає конкретизацію судом першої інстанції у резолютивній частині рішення записів, які підлягають вилученню.

При цьому, місцевий господарський суд не розглядав та не задовольняв жодних вимог, які не були заявлені позивачем.

Так, спір у даній справі було розглянуто в межах заявлених банком (з урахуванням останньої заяви про зміну предмету позову) вимог.

Враховуючи вищевикладене, вказані доводи скаржника колегією суддів відхиляються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування наслідків недійсності договору застави шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних обтяжень та вилучення з реєстру відповідних записів.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання другого відповідача утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов'язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передані в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного Договору застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

При цьому, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, якщо приводом звернення до суду зазначено порушення права чи законного інтересу, таке порушення або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення немає, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Позивач, погоджуючись із передчасністю своєї вимоги (відсутністю на даний час порушення права), вказує на те, що у нього існує обґрунтована підозра вважати, що другий відповідач у майбутньому ініціюватиме реєстрацію нових обтяжень на підставі недійсного договору застави.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відсутність на момент звернення до суду із даним позовом нових реєстрацій, здійснених другим відповідачем на підставі недійсного договору застави, а існування лише підозри щодо можливості вчинення у майбутньому відповідних дій Державною іпотечною установою, унеможливлює задоволення позовних вимог наразі.

За вказаних обставин, вимоги позивача про зобов'язання другого відповідача утриматися у майбутньому від вчинення дій, пов'язаних із реєстрацією у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна нових обтяжень на майнові права позивача, передані в заставу на підставі недійсного договору застави майнових прав не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними (превентивними).

Доводи апелянта (позивача у справі) наведеного не спростовують та відповідно не можуть бути підставою для задоволення позову у вказаній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача та другого відповідача (апелянтів).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/4308/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - позивача та другого відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/4308/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко