Рішення № 69347497, 29.09.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2017 р.Справа № 916/1912/17Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО

до відповідача2: Фермерського господарства „ВІКТОР

про стягнення 121001,81 грн.

Представники:

представника позивача не зявився;

представник відповідача 1: не зявився;

представник відповідача 2: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"), звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (далі ТОВ "СОВАГРО") та Фермерського господарства „ВІКТОР (далі ФГ „ВІКТОР) про стягнення1324,11 грн. заборгованості, з яких 126,27 грн. пені згідно договору поруки №08-08-2016 від 07.08.2014р., 382,60 грн. заборгованості у вигляді дооцінки товару (курсової різниці), 365,24 грн. штрафу, 242,00грн. 3% річних, 208,00 грн. інфляційних втрат нарахованих на підставі угоди№326/07-12 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012р. та договору №01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008р.

04.09.2017 р. ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить солідарно стягнути з відповідачів 121001,81 грн. заборгованості, з яких 41980,20 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару(курсової різниці), 65094,49 грн. штрафу, 533,70 грн. 3% річних, 9113,23 грн. інфляційних втрат, 4280,19 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з між відповідачем 2 та ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО договору №01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008 р. та неналежне його виконання, через що і виник борг, укладену угоду № 56-ТА про заміну кредитора у зобовязання від 12.08.2010р., угоду№326/07-12 від 02.07.2012р. про заміну кредитора у зобовязанні, договір поруки від 02.07.2012р. укладений між ТОВ "СОВАГРО" та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", встановлення певних фактів та інші обставини, які вказані у позовній заяві та уточненнях до неї.

Відповідачі в судові засідання не зявлялись, відзивів на позов не представили, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05.02.2008р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО та ФГ „ВІКТОР був укладений договір №01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (договір купівлі-продажу). Договором визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Відповідно до п. 2.1. Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, товар може передаватися покупцю партіями та товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невідємною частиною цього договору.

Оплата товару проводиться наступним чином: 30% від вартості товару оплачується покупцем протягом 3х робочих днів із моменту підписання договору, 70% від вартості товару оплачується покупцем до 15 листопада 2009р. (п.5.3. Договору).

Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобовязань покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Договір діє з моменту його підписання об обома сторонами до повного виконання сторонами обовязків по договору.

На виконання умов укладеного договору, продавцем на користь ФГ „ВІКТОР було поставлено товар на загальну суму 731169,68грн. відповідно до видаткових накладних (накладні наявні в матеріалах справи).

В свою чергу, згідно матеріалів справи, покупцем - ФГ „ВІКТОР в порушення умов укладеного договору не оплачено поставлений товар у повному обсязі та у визначені строки, так як його було оплачено наступним чином:

- банківська виписка від 29.02.2008р. на суму 270000,00 грн.;

- банківська виписка від 19.12.2008р. на суму 47849,13 грн.;

- банківська виписка від 22.12.2008р. на суму 80000,00 грн.;

- банківська виписка від 26.12.2008р. на суму 50000,00 грн.;

- банківська виписка від 29.12.2008р. на суму 70000,00 грн.;

- банківська виписка від 29.01.2009р. на суму 80000,00 грн.;

- банківська виписка від 26.03.2009р. на суму 106114,14 грн.

Крім того, частину вартості отриманого товару було повернуто на підставі накладної № 47 від 09.06.2008р. на суму 27206,40 грн.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання між сторонами виникли на підставі Договору №01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05 лютого 2008 року.

Частина 2 ст.524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

У розумінні ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відомості про офіційний курс Національного банку України взятий з офіційного сайту (порталу) Національного банку України. Відповідно до листа НБУ № 24-211/113 від 23.03.1999р. щодо курсу гривні до іноземних валют, Національний банк України повідомив всіх користувачів, що актуальну інформацію про курс гривні до іноземних валют можна отримати в мережі Інтернет.

За інформацією, що міститься на офіційному сайті НБУ, офіційний курс долара США до гривні на день укладання та підписання договору становив: 5,05грн./дол.США.

Як вказано в примітці до даного додатку, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S-ціна на момент оплати; В-ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобовязання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладання договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного Кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обовязок здійснювати оплату вартості товару виходячі з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долару США на день такої оплати.

За інформацією, що міститься на офіційному сайті НБУ, офіційний курс долара США до гривні на день належного проведення розрахунку за отриманий товар становив курс, що вказаний в таблиці.

Формула обрахунку курсової різниці Курс (НБУ) долара США до гривні на день оплати, показник А1 Розмір здійсненої оплати, показник В (грн.) Курс долара США до гривні на день укладання договору, показник А2Дата проведення оплати товаруРозмір курсової різниці, показник S S=((A1/A2)*B)-В 7,70 грн./дол. США 80000,00 5,05 грн./дол. США 29.01.2009 41980,20 Всього: S= ((7,70:5,05)*80000,00) 80000,00 = 41980,20

Отже, розмір заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) у відповідності до ст.524,533,562 ЦК України та договору № 01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008р. становить 41980,20 грн.

Відповідно до п. 11.1 Договору, Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками сторін до повного виконання сторонами обовязків до Договору.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобовязання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст.229 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору, за прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В п.8.3 Договору, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором.

Відповідно до п.8.4 Договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості несплаченого товару.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

У звязку з викладеним у ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат згідно умов договору купівлі-продажу № 01-01-08 товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008 р. за період існування заборгованості.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобовязанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобовязується або не зобовязується їх оплати.

Частина 1 ст.513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦК України).

12.01.2011р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО та ФОП ОСОБА_1 укладено угоду № 56-ТА про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України). Пунктом 1.1 даної угоди. Встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО) відступає новому кредитору (ФОП ОСОБА_1М.) право вимоги виконання ФГ „ВІКТОР, зобовязання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) пені, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008р.

02.07.2012р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було укладено угоду №326/07-12 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП ОСОБА_1М.) відступає новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання ФГ „ВІКТОР зобовязання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору № 01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008р., у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної угоди, ФОП ОСОБА_1 було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ „ВІКТОР обумовленого зобовязання.

Згідно до п. 4.1. Договору, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Божником обовязку за основною угодою, Кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Стаття ст.629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

08.08.2014р. між ТОВ"СОВАГРО" (поручитель), та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) укладено договір поруки №07-08-2014 (договір поруки) за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязку ФГ „ВІКТОР (боржник), щодо виконання грошового зобовязання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору купівлі-продажу та угоди.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обовязку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (п.4.1 Договору).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ФГ „ВІКТОР грошового зобовязання за договором № 01-01-08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 05.02.2008р., у звязку з чим і нараховані штрафні санкції, наявною в матеріалах справи угодою №65-ТА від 12.01.2010р. та угодою 326/07-12 від 02.07.2012р. про заміну кредитора у зобовязанні відступлення права вимоги, договору поруки та перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 121001,81 грн. заборгованості, з яких 41980,20 грн. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару(курсової різниці), 65094,49 грн. штрафу, 533,70 грн. 3% річних, 9113,23 грн. інфляційних втрат, 4280,19 грн. пені, підтверджені відповідними доказами з боку позивача, і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідачів солідарно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 13, 15, 510, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 115, 193, 229, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.33, 35, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС до Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО та Фермерського господарства „ВІКТОР про стягнення 1324,11 грн. задовольнити.

2.Стягнути солідарно з Фермерського господарства „ВІКТОР (код ЄДРПОУ 30053491) та Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО(код ЄДРПОУ 33494460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (код ЄДРПОУ 38039872) 41980/шоток одру тисячу девятсот вісімдесят/грн. 20 коп. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару(курсової різниці), 65094/шістдесят пять тисяч девяносто чотири/грн. 49 коп. штрафу, 533/пятсот тридцять три/грн. 70 коп. 3% річних, 9113/девять тисяч сто тринадцять/грн. 23 коп. інфляційних втрат, 4280/чотири тисячі двісті вісімдесят/грн. 19 коп. пені.

3.Солідарно стягнути з Фермерського господарства „ВІКТОР (код ЄДРПОУ 30053491) та Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО (код ЄДРПОУ 33494460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (код ЄДРПОУ 38039872) 1816/одну тисячу вісімсот шістнадцять/грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 29.09.2017р.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков