
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2017 року Справа № 904/5226/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №66-177/ЮР/Д від 29.12.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №01-09/1517 від 05.09.2017 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2017 року у справі №904/5226/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Євраз Южкокс", м.Кам'янське, Дніпропетровська область
до відповідача: Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м.Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення 263 002 грн. 08 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Євраз Юpкокс" (надалі ПАТ "Євраз Юpкокс"), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" на свою користь 210 751 грн. 14 коп. основного боргу, 30 298 грн. 53 коп. пені; 4 646 грн. 61 коп. 3% річних, 19 497 грн. 92 коп. інфляційних втрат та витрат, понесених по справі судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2017 року у справі №904/5226/17 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково; з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" на користь ПАТ "Євраз Южкокс" стягнуто 210 751 грн. 14 коп. основного боргу, 21 208 грн. 97 коп. пені, 4 646 грн. 61 коп. 3% річних, 19 497 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 3 977 грн. 91 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його частково скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в розмірі 10% від заявленої, в решті судове рішення залишити без змін, а також розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.
Апелянт зазначає, що:
-місцевий господарський суд не врахував, що Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" перебуває у тяжкому фінансовому становищі та надана розстрочка виконання рішення надасть підприємству можливість погасити заборгованість без негативних наслідків для нього; одночасне виконання деяких судових рішень є неможливим в силу недостатності власних коштів, а у разі арешту всіх рахунків підприємства це може привести до банкрутства відповідача.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підтягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Євраз Баглійкокс", яке в подальшому перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Євраз Южкокс" (виконавець) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради, в подальшому перейменоване в Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (замовник) укладено договір від 01.07.2014 року №07-05/14-244/14 на транспортування госпобутових стоків (надалі договір), відповідно до п.2.1 якого виконавець надає послуги замовнику по транспортуванню госпобутових стоків з насосної станції (Насосна фекальна станція інв. № 100468) по вул. В.В. Щербицького, 13а, згідно фактичного обсягу стічної води визначеному по приладу "Ерго-мера 125", що знаходиться на балансі та обслуговується виконавцем (лічильник рідини "Енер-гомера" інв. 100721).
Відповідно до п. 2.3 договору, облік обсягу госпобутових стоків здійснюється госпрозрахунковим приладом "Енергомера 125", що знаходиться на балансі та обслуговується виконавцем, який встановлено за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. ім. В.В. Щербицького, 1.
Обсяг наданих послуг оформлюється щомісячно, до 20-го числа поточного (розрахункового) місяця, актом прийому-передачі виконаних послуг, підписаним та скріпленим печатками обох сторін (п.2.5 договору).
Договір діє з 01.07.2014 року ідо 01.07.2015 року. Якщо за місяць до закінчення дії договору жодна зі сторін не виявила наміру розірвати його дію, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на такий же термін (п.п.7.1, 7.2 договору).
В період з 01.04.2016 року по 24.10.2016 року виконавець надавав замовнику послуги по транспортуванню госпобутових стоків з насосної станції, зокрема:
- в період з 01.04.2016 року до 27.04.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 6 815 м3 на загальну суму 42 280 грн. 26 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом від 27.04.2016 року ;
- в період з 27.04.2016 року по 27.05.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 5 034 м3 на загальну суму 31 230 грн. 94 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №5 прийому-передачі наданих послуг від 27.05.2016 року;
- в період з 29.05.2016 року по 24.06.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 2 850 м3 на загальну суму 17 681 грн. 40 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №6 прийому-передачі наданих послуг від 24.06.2016 року;
- в період з 25.06.2016 року по 25.07.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 3 146 м3 на загальну суму 19 517 грн. 78 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №7 прийому-передачі наданих послуг від 25.07.2016 року;
- в період з 26.07.2016 року по 29.08.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 1 921 м3 на загальну суму 11 917 грн. 88 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №8 прийому-передачі наданих послуг від 29.08.2016 року;
- в період з 30.08.2016 року по 26.09.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 2 748 м3 на загальну суму 17 048 грн. 59 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №8 прийому-передачі наданих послуг від 26.09.2016 року;
- в період з 27.09.2016 року по 24.10.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 1 997 м3 на загальну суму 12 389 грн. 39 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №9 прийому-передачі наданих послуг від 24.10.2016 року;
- в період з 25.10.2016 року по 25.11.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 2 591 м3 на загальну суму 16 074 грн. 56 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №10 прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2016 року;
- в період з 26.11.2016 року по 22.12.2016 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 3 623 м3 на загальну суму 22 477 грн. 09 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №12 прийому-передачі наданих послуг від 22.12.2016 року;
- в період з 23.12.2016 року по 24.01.2017 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 2 132 м3 на загальну суму 13 226 грн. 93 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом №01 прийому-передачі наданих послуг від 24.01.2017 року;
- в період з 25.01.2017 року по 27.02.2017 року виконавець здійснив транспортування госпобутових стоків з насосної станції у кількості 3 531 м3 на загальну суму 21 906 грн. 32 коп. з урахування ПДВ, що підтверджується актом № 02 прийому-передачі наданих послуг від 27.02.2017 року.
Таким чином, за період з 01.04.2016 року по 27.02.2017 року виконавець надавав замовнику послуги по транспортуванню госпобутових стоків з насосної станції на загальну суму 225 751 грн. 14 коп. з урахуванням ПДВ.
Оплата за надані послуги з транспортування госпобутових стоків по мережам виконавця здійснюється щомісячно до 30 числа поточного (розрахункового) місяця, на підставі рахунку виконавця шляхом перерахування грошових коштів на його поточний розрахунковий рахунок. Згідно розрахунку вартості послуг (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, розмір плати за надані послуги на момент укладання цього договору становить: вартість послуг по транспортуванню стоків: 5,17 грн./м3 без ПДВ; 1,03 грн. ПДВ; 6,20 грн./м3 разом з ПДВ (п.п.3.1, 3.2 договору).
Матеріалами справи підтверджуся, що за період з 01.04.2016 року по 27.02.2017 року виконавець виставив замовнику наступні рахунки на оплату: №274 від 27.04.2016 року на суму 42 280 грн. 26 коп.; №198 від 27.05.2016 року на суму 31 230 грн. 94 коп.; №229 від 24.06.2016 року на суму 17 681 грн. 40 коп.; №215 від 25.07.2016 року на суму 19 517 грн. 78 коп.; №300 від 29.08.2016 року на суму 11 917 грн. 88 коп.; №210 від 26.09.2016 року на суму 17 048 грн. 59 коп.; №151 від 24.10.2016 року на суму 12 389 грн. 39 коп.; №207 від 25.11.2016 року на суму 16 074 грн. 56 коп.; №335 від 22.12.2016 року на суму 22 477 грн. 09 коп.; №179 від 24.01.2017 року на суму 13 226 грн. 93 коп.; №365 від 27.02.2017 року на суму 21 906 грн. 32 коп.
Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки, порушував умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги.
Так, станом на 30.03.2017 року відповідач частково виконав прийняті на себе зобов'язання, сплативши всього 15 000 грн. за надані у квітні 2016 року послуги, а саме 13.10.2016 року 5000 грн. та 25.10.2016 року 10 000 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає 210 751 грн. 14 коп., яку просить стягнути позивач, що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З огляду на умови договору строк оплати наданих послуг, є таким, що настав.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 210 751,14 грн.
Позивач 12.01.2017 року звертався до відповідача з претензією №1, якою вимагав погасити існуючу заборгованість. 28.02.2017 року відповідач надав відповідь на претензію (вих. №01-09/424), у якій повідомляв про перебування підприємства у скрутному становищі, просив не звертатися до суду з позовом, та гарантував погасити існуючу заборгованість.
Доказів оплати наданих послуг у розмірі 210 751 грн. 14 коп. відповідач не надав, доказів позивача не спростував, проти наявності заборгованості не заперечував.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з транспортування госпобутових стоків за період з 01.04.2016 року по 27.02.2017 року у розмірі 210 751 грн. 14 коп. підлягають задоволенню.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.05.2016 по 31.05.2017 у сумі 30 298 грн. 53 коп. (розрахунок здійснено по кожному акту окремо), 3% річних у розмірі за період з 01.05.2016 року по 31.05.2017 у розмірі 4 646 грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі за період з 01.05.2016 року по 31.05.2017 у розмірі 19 497 грн. 92 коп.
Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору визначено, що в разі порушення терміну оплати передбаченого п. 3.1. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.
Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату нарахована ним за період з 01.05.2016 по 31.05.2017 у сумі 30 298 грн. 53 коп. (розрахунок здійснено по кожному акту окремо).
Перевіривши правильність розрахунку пені колегією суддів порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено. При обчисленні пені позивачем також враховані положення постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
З урахуванням наведеного, пеня, яка підлягає стягненню, складає 30 298 грн. 53 коп.
Разом з тим, відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені на 90% від нарахованої позивачем та заявленої до стягнення.
Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, колегія суддів враховує ту обставину, що відповідач, згідно звіту про фінансові результати за 2016 рік та звіту про фінансові результати за 1 квартал 2017 року, є збитковим підприємством (збиток склав відповідно 38 042 000 грн. за 2016 рік та 7 593 000 грн. за перший квартал 2017 року). Всі наявні кошти відповідач спрямовує на першочергову виплату заробітної плати працівникам та сплату обовязкових податків та зборів до державного та місцевого бюджетів, а також на утримання у належному стані споруд, мереж та устаткування, що мають підвищений рівень небезпеки. Крім того, підприємство є стратегічно значущим підприємством у м. Кам'янське.
Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.
Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 30%, що у грошовій величині складає 21 208 грн. 97 коп. (30 298 грн. 53 коп. х 70%).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 21 208 грн. 97 коп.
В решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.05.2016 року по 31.05.2017 у розмірі 4 646 грн. 61 коп., інфляційні втрати за період з 01.05.2016 року по 31.05.2017 у розмірі 19 497 грн. 92 коп.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що вони здійснені вірно, а тому заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсягу.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р.
За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 256 104 грн. 64 коп., з яких 210 751 грн. 14 коп. основний борг, 21 208 грн. 97 коп. пеня, 4 646 грн. 61 коп. 3% річних та 19 497 грн. 92 коп. втрати від інфляції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.
Посилання відповідача на те, що підприємство є збитковим не свідчить про неможливість виконання судового рішення. Відповідач не надав доказів відсутності грошових коштів на рахунках підприємства, відкритих в банківських установах. Законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Сам по собі факт наявності збитків не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки збитки це наслідок господарської діяльності позивача.
Враховуючи вищевикладене, клопотання Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" про розстрочку виконання рішення господарського суду задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2017 року у справі №904/5226/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.О. Чимбар
(Повний текст постанови складено 05.10.2017 року).
Судове рішення № 69347423, Дніпропетровський апеляційний господарський суд було прийнято 04.10.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 904/5226/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: