Ухвала суду № 69347275, 04.10.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д Кіровоградської області

УХВАЛА

04 жовтня 2017 року справа № 912/2875/17

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 912/2875/17

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Димитрова

до відповідача-1 Приватного підприємства "ПСП імені Димитрова"

та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітвел-плюс"

про визнання недійсним договору, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Димитрова звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ПСП імені Димитрова" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітвел-плюс" з наступними вимогами:

- визнати недійсним повністю з моменту укладання Договір простого товариства (спільної діяльності) № 1 від 25.11.2016 р. укладеного між ПСП "ім. Димитрова" (код за ЄДРПОУ 03756460), ТОВ "Мітвел-плюс" (код за ЄДРПОУ 40215697) та ПП "ПСП імені Димитрова" (код за ЄДРПОУ 40933567);

- усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом заборони ПП "ПСП імені Димитрова" (код за ЄДРПОУ 40933567) та ТОВ "Мітвел-плюс" (код за ЄДРПОУ 40215697) вчиняти будь-які дії щодо користування земельними ділянками, які перебувають на правах оренди у ПСП "ім. Димитрова" (код за ЄДРПОУ 03756460), що знаходяться на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області.

Ухвалою від 03.10.17 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.10.17 о 12:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

До позовної заяви Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Димитрова подано заяву про забезпечення позову з наступною вимогою:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітвел-плюс" (код за ЄДРПОУ 40215697, місцезнаходження: 28021, Кіровоградська область, Олександрійський район, село Войнівка, вул. Мічуріна, буд. 38, а також іншим особам використовувати земельні ділянки (готувати, сіяти, боронувати, удобрювати, орати, заорювати, обробляти, збирати врожай будь-який врожай та іншим способом господарювати на орендованих земельних ділянках), які перебувають на правах оренди у ПСП "ім. Димитрова" код за ЄДРПОУ 03756460 на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області та зареєстровані в установленому законом порядку.

Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.

Зміст договору простого товариства (спільної діяльності) від 25.11.16, на думку заявника, свідчить про те, що участь Відповідачів в укладенні Договору була формальною, спрямованою на протиправне позбавлення ПСП ім. Димитрова майна (майбутнього врожаю соняшнику та кукурудзи) та коштів позивача шляхом стягнення штрафних санкцій за спірним договором. Залучення ТОВ "Мітвел-плюс" до участі в укладенні спірного договору є формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору (вирощена сільськогосподарська продукція) з метою протиправного позбавлення права власності на майбутній врожай соняшнику та кукурудзи.

Свідченням такого умислу є договір застави майбутнього врожаю від 13.07.2017.

Також на підтвердження протиправних намірів заволодіння майном позивача заявник зазначає про існування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120240000202 від 05.08.16 щодо ТОВ "Мітвер-плюс".

Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до безперешкодного проведення ТОВ "Мітвел-плюс" робіт по збиранню врожаю соняшнику та кукурудзи на земельних ділянках, належних позивачу на правах оренди з подальшим протиправним заволодінням вказаним врожаєм.

При розгляді поданої заяви господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (абзац 3 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року №16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Пунктом 3 тієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Згідно з ч. 1 статті 67 ГПК України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви та заяви про забезпечення позову, в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Не надано жодного доказу в підтвердження наведених в заяві обставин, що є підставою для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову.

За приписами Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

В той же час викладена у заяві про забезпечення позову вимога є майже тотожною вимозі, викладеній у п. 2 прохальної частини позовної заяви.

Суд також бере до уваги, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас, як вбачається до поданої суду заяви про забезпечення позову позивачем не лише не доведено обставини, викладені у ній, а й не конкретизовано вимоги самої заяви. Зокрема, не зазначено ані кадастрових номерів та площ земельних ділянок, про які йде мова, ані доказів того, що вони перебувають на правах оренди у ПСП "ім. Димитрова".

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ПСП ім. Димитрова від 18.09.17 про вжиття заходів забезпечення позову.

2. Належним чином засвідчені копії ухвали направити позивачу (26606, Кіровоградська обл., Вільшанський район, с. Добре, вул. Яковенка, 27), відповідачу-1 (26606, Кіровоградська обл., Вільшанський район, с. Добре), відповідачу-2 (28021, Кіровоградська обл., Олександрійський район, с. Войнівка, вул. Мічуріна, буд. 38).

Ухвала набирає законної сили з дня її винесення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. В. Макаренко