Ухвала суду № 69347188, 02.10.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" жовтня 2017 р. Справа № 5019/1121/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Державного комунального підприємства "Луцьктепло" від 11.09.2017 року № 4210/08 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 5019/1121/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепелен"

до Державного комунального підприємства "Луцьктепло",

Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ"

про стягнення в сумі 28 209 851 грн. 77 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.01.2017 р.,

ОСОБА_2, довіреність № 1466 від 20.07.2016 р.;

від відповідача-1 (заявника) - ОСОБА_3, довіреність № 27/08 від 03.01.2017 р.,

ОСОБА_4, довіреність № 26/08 від 03.01.2017 р.;

від відповідача-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепелен" звернулось до Господарського суду з позовною заявою відповідно до якої просить стягнути солідарно з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" та Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" 28 209 851 грн. 77 коп. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Торчинюк В.Г.) від 04 вересня 2012 року у справі № 5019/1121/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепелен" задоволено. Стягнуто солідарно з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" та Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепелен" 28 209 851 грн. 77 коп. заборгованості та 64 380 грн. 00 коп. судових витрат.

22 жовтня 2012 року судом на виконання вищезазначеного рішення видано наказ.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Рівненської області №01-04/216/2017 від 05.09.2017 року в зв'язку з перебуванням судді Войтюка В.Р. у відпустці відповідно до пунктів 2.3.47-2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5019/1121/12.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 року справу № 5019/1121/12 передано судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 06 вересня 2017 справу № 5019/1121/12 прийнято до провадження судді Політики Н.А.

18 вересня 2017 року від Державного комунального підприємства "Луцьктепло" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 11.09.2017 року № 4210/08 про розстрочення виконання рішення суду, в якій останній просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області № 5019/1121/12 від 04 вересня 2012 року строком на 60 місяців згідно зазначеного в заяві графіку.

Ухвалою суду від 19 вересня 2017 року вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 2 жовтня 2017 року.

2 жовтня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надішли пояснення по суті заяви, в яких останній заперечує проти розстрочення виконання судового рішення у справі № 5019/1121/12.

Крім того, 2 жовтня 2017 року від представника відповідача-1(заявника) через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли уточнення від 02.10.2017 р. № 4563/08 до заяви про розстрочення виконання судового рішення, в яких останній просить суд розстрочити виконання рішення від 04.09.2012 р. у справі № 5019/1121/12 строком на 55 місяців згідно зазначеного в даних уточненнях графіку. Також надійшли додаткові обгрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, 2 жовтня 2017 року від представника Луцької міської ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення, в яких останній від імені територіальної громади міста Луцька просить прийняти рішення, яке розстрочить виконання рішення господарського суду від 04.09.2012 р. у справі № 5019/1121/12 та забезпечить вчасний початок опалювального сезону, реалізацію проекту реконструкції тепломереж у м. Луцьку та не суперечитиме нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні 2 жовтня 2017 року представники відповідача-1 (заявника) просили задовольнити заяву про від 11.09.2017 року № 4210/08 про розстрочення виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення від 04.09.2012 р. у справі № 5019/1121/12 строком на 55 місяців згідно зазначеного в уточненнях від 02.10.2017 р. № 4563/08 до заяви про розстрочення виконання судового рішення графіку. Представники позивача заперечили проти задоволення наведеної заяви.

У судове засідання 2 жовтня 2017 року представник відповідача-2 не з'явився, однак як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 5 а.с. 87-89) останнє припинило свою діяльність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" посилається на важке фінансово-економічне становище. Зазначає, що держава несвоєчасно виконує свої зобов'язання перед підприємством про відшкодування пільг, субсидій, а відтак існує заборгованість Державного бюджету перед ДКП "Луцьктепло" по відшкодуванню пільг, субсидій на загальну суму понад 139 млн.грн. наголошує, що ДКП "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька, яка є власником майна підприємства. Також зазначає, що ДКП "Луцьктепло" має істотну заборгованість перед позивачем та іншими контрагентами, ризикує утворенням заборгованості перед бюджетом податків та зборів, заробітної плати, у зв'язку із чим стягнення всієї суми боргу на користь позивача на тлі браку коштів негативно вплине на законні майнові інтереси відповідача і, як наслідок, погіршить його фінансове становище.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Детально вивчивши подані документи, суд дійшов висновку, що обставини, якими відповідач мотивує подану заяву, не є виключними та не свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд також зауважує, що наявність зобов'язань ДКП "Луцьктепло" перед іншими контрагентами та наявність інших боргових зобов'язань, не звільняє Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" від виконання рішення суду, та не є виключною підставою для відстрочки його виконання.

До того ж, звертаючись із даною заявою до суду, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду строком на 55 місяців, у зв'язку із чим суд вважає звернути увагу відповідача на наступне.

Статтею 115 ГПК України встановлено обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили, на всій території України.

Частиною 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Зобовязання Державного комунального підприємства "Луцьктепло" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепелен" виникло ще у 2012 році.

Як вбачається із матеріалів справи, звернення позивача із позовом до суду за захистом порушеного відповідачем права та охоронюваного законом інтересу мало місце ще в липні 2012 року, а постановлене рішення суду, після його оскарження, набрало законної сили 09.10.2012 року.

Зважаючи на вищезазначене, а також приймаючи до уваги той факт, що з моменту набрання рішенням у справі № 5019/1121/12 законної сили, відповідач мав понад чотири роки на виконання зазначеного рішення.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон повязує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного комунального підприємства "Луцьктепло" від 11.09.2017 року № 4210/08 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 5019/1121/12 - відмовити.

Суддя Політика Н.А.