Рішення № 69347151, 28.09.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Мельник К.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7496/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мурена» (далі - Товариство), м. Київ, та

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», м. Київ,

про стягнення 83 457 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 01.06.2017 №б/н);

відповідача-1 - Сомової І.В. (довіреність від 01.06.2017 №б/н);

відповідача-2 - ОСОБА_5 (довіреність від 21.08.2017 №2047);

третьої особи - не з'явився.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 83 457 грн., з яких: 37 579 грн. витрат на відшкодування пошкодженого приміщення; 3 000 грн. вартості послуг товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро «Ваш експерт+» зі складання звіту величини (вартості) витрат на відновлення (ремонт) пошкодженого нежитлового приміщення №343 внаслідок затоплення від 05.08.2016 №02-08/16; 5 000 грн. упущеної вигоди; 12 798 грн. витрат, понесених у зв'язку з поверненням клієнтам грошових коштів за невикористані абонементи; 15 000 грн. моральної шкоди; 10 080 грн. втрат на юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2017 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 07.06.2017.

Товариство 02.06.2017 подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2017 залучено до участі у справі приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства; розгляд справи відкладено на 11.07.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2017 розгляд справи відкладено на 19.07.2017.

Товариство 13.07.2017 подало суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2017.

Позивач 19.07.2017 подав суду пояснення щодо відзиву Товариства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2017 залучено до участі у справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) як іншого відповідача; розгляд справи відкладено на 22.08.2017.

08.08.2017 позивачем подано суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2017.

ФОП ОСОБА_2 22.08.2017 подала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог.

Товариство 22.08.2017 подало суду заперечення на пояснення позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2017 відкладено розгляд справи на 28.09.2017.

ФОП ОСОБА_2 27.09.2017 подала суду письмові пояснення щодо акта про залиття, належного позивачу приміщення.

Товариством 27.09.2017 і 28.09.2017 подало суду додаткові пояснення.

28.09.2017 ФОП ОСОБА_2 подала суду клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що власником затопленого приміщення є фізична особа ОСОБА_1, а тому даний спір не підлягає розгляду в господарському судочинстві.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Суд, розглянувши клопотання ФОП ОСОБА_2 про припинення провадження у справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку з тим, що нежитловим приміщенням №343, що знадиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є фізична особа ОСОБА_1, фактично користується ФОП ОСОБА_1 для здійснення своєї господарської діяльності, тому даний спід підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Товариство 22.08.2017 і позивач 28.09.2017 подали суду клопотання про залучення до участі у справі комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Частиною першою статті 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача і Товариства у зв'язку з тим, що рішення з даної справи не може вплину на права і обов'язки комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 28.09.2017 без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідачів необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

На підтвердження залиття нежитловим приміщенням №343, що знадиться за адресою: АДРЕСА_1, позивачем подано суду акт про залиття, що трапилось на системі центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення від 19.07.2016.

У вказаному акті, зокрема, зазначено таке:

- 12.07.2016 в будинку АДРЕСА_1 у нежитловому приміщенні №343 сталося залиття;

- в нежитловому приміщенні №343 (власник ОСОБА_1.) залито: коридор - стеля (шпалери); душову кімнату (водоемульсійна фарба); чоловічу та жіночу гардеробні - стеля (водоемульсійна фарба); в коридорі на стелі залито проводку освітлення;

- залиття приміщення №343 відбулося з нежитлового приміщення №336;

- причину залиття встановити немає можливості, оскільки власник приміщення №336 доступ слюсарю-сантехніку не надав.

19.07.2017 позивачем було подано суду ще одну копію акта про залиття, що трапилось на системі центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення від 19.07.2016, проте у вказаному акті було вказано, що залиття приміщення №343 відбулося з нежитлового приміщення №346.

Порівнявши вказані акти суд встановив, що в акті, який був поданий позивачем разом із позовною заявою виправлено номер приміщення з №346 на №336.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» від 16.08.2017 №110/905-1230;1230/2, в якому останнє зазначило про те, що відповідно до інформації, що міститься в розпорядженні підприємства 12.07.2016 повідомлення про залиття будь-якого приміщення, розташованого у будинку по АДРЕСА_1 не надходило; здійснювалось тимчасове перекриття водопостачання у зв'язку з проведенням очисних робіт каналізації; 12.07.2016 отримано звернення про шум води з підвалу; проведено очищення каналізації.

Слід також зазначити, що сам акт складений 19.07.2016, тоді як затоплення, як зазначив позивач, сталося 11.07.2017, а в самому акті дата затоплення 12.07.2017.

Таким чином, неможливо дійти висновку про те, що інформація викладена в акті від 19.07.2017 є правдивою, у зв'язку з чим вказаний акт є неналежним доказом заподіяння позивачу саме Товариством збитків.

Що ж до стягнення 15 000 грн. моральної шкоди, то слід зазначити таке.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач не навів жодного доводу про те з чого він виходив, заявляючи вимогу про стягнення саме 15 000 грн. моральної шкоди.

Стосовно ж 3 000 грн. вартості послуг товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро «Ваш експерт+» зі складання звіту величини (вартості) витрат на відновлення (ремонт) пошкодженого нежитлового приміщення 12 798 грн. витрат, понесених у зв'язку з поверненням клієнтам грошових коштів за невикористані абонементи та 10 080 грн. втрат на юридичні послуги, то доказів фактичного понесення таких витрат з вини Товариства позивачем суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 2.3 Постанови №18 передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Таким чином, позивачем документально не доведено: понесення витрат у сумі 83 457 грн.; наявність протиправної поведінки відповідачів, що призвела до понесення позивачем витрат у сумі 83 457 грн.

З огляду на наведене у позові слід відмовити повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.2017.

Суддя В.О. Демидов