Рішення № 69347013, 25.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017Справа №910/11242/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 64 745,40 грн

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Аврамова О.О. - за довіреністю,

від відповідача: Кобзар Ю.В. - за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Костанза" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 64 745,40 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11242/17, справу призначено до розгляду на 08.09.2017.

08.09.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 08.09.2017 представники сторін надали пояснення по справі, а також подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі.

Згідно з ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд, розглянувши клопотання представників сторін про продовження розгляду строків розгляду справи, дійшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою суду від 08.09.2017 було продовжено строк вирішення спору по справі № 910/11242/17 на 15 днів та на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.09.2017.

25.09.2017 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.09.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (клієнт, позивач) про відкриття банківського рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» (банк, відповідач) останньому було відкрито рахунок № 26007054327536(поточний рахунок), валюта - українська гривня.

Згідно зазначеної заяви позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг(далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

23.01.2017 з рахунку № 26007054327536, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Костанза", через карту ключ до рахунку № 5169330510239376 були списані грошові кошти у сумі 696 200,00 грн. з призначенням платежу - оплата за товари та послуги, заняття спортом: Еліт фітнес, на рахунок № НОМЕР_2, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Як стверджує позивач, 23.01.2017, останній звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку № 26007054327536(поточний рахунок).

23.01.2017 карта № 5169330510239376 була заблокована за заявкою позивача в ПС Приват24, а грошові кошти в сумі 696 200,00 грн. не були перераховані банком на рахунок НОМЕР_2, а в свою чергу, були заблоковані банком на внутрішньому рахунку відповідача.

Позивач зазначив, що досудовим слідстом було встановлено, що 22.01.2017, приблизно о 23.50 годині, невстановлена особа таємно викрала належну директору позивача картку ПАТ КБ «Приватбанк», що є ключем до поточного рахунку № 26007054327536, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Костанза", з якої вподальшому і були здійснені вищезазначені транзакціі.

Враховуючи вищенаведене позивач неодноразово звертався до банку із проханням разблокувати та повернути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза".

В свою чергу, відповідач, протягом тривалого часу не повертав грошові кошти позивачу, здійснивши повернення тільки 25.04.2017 в сумі 1 200,00 грн. та 26.04.2017 в сумі 695 000,00 грн.

На думку позивача, відповідач безпідставно утримував грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", що були незаконно списані з банківського рахунку позивача.

Дані обставини і послугували підставою звернення позивачем до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" нарахованої пені у розмірі 64 745,40 грн. на суму неналежного переказу у розмірі 696 200,00 грн., який був здійснений неналежним платником.

В свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, виклавши свою правову позицію у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та зазначалося раніше, на підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (клієнт, позивач) про відкриття банківського рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» (банк, відповідач) останньому було відкрито поточний рахунок № 26007054327536(поточний рахунок), валюта - українська гривня.

Згідно зазначеної заяви позивач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг(далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір банківського обслуговування, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а тому до даних правовідносин, застосовуються норми глави 72 параграфу 3 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України, спеціальні норми - Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» терміни та поняття у цьому Законі вживаються в такому значенні:

держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу;

еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг;

еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі;

емітент електронних платіжних засобів (далі - емітент) - банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів;

ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу;

платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Як свідчать матеріали справи, 22.01.2017, в наслідок здійснення невстановленою особою крадіжки, належної директору позивача картки ПАТ КБ «Приватбанк», що є ключем до поточного рахунку № 26007054327536, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Костанза", 23.01.2017 були здійснені транзакції з перерахування грошових коштів у сумі 696 200,00 грн. з зазначеного поточного рахунку позивача на рахунок № НОМЕР_2, який належить ФОП ОСОБА_4.

Відповідно до п. 1.1.2.1.13 Умов і правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи про факти втрати картки, стікера PayPass, ПІНа, SIM-картки мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення Банку або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні, НОМЕР_1 (для дзвінків з-за кордону).

23.01.2017 позивач звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" по каналу Приват 24 про несанкціоновані списання грошових коштів з рахунку № 26007054327536(поточний рахунок), у зв'язку із чим відповідачем, 23.01.2017 картка № 5169330510239376 була заблокована.

Зазначені дії підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Враховуючи викрадення банківської картки, позивач звернувся із заявою до поліції, на підставі якої, 26.01.2017 Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за фактом крадіжки були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 12017110200000368, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12017110200000368.

Листом слідчого СВ Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Сивун В.М. за вих. № 17/368 від 06.02.2017 було повідомлено відповідача про наявність кримінального провадження № 12017110200000368 за фактом крадіжки картки «Приватбанку» за № 5169330510239376, яка є ключем до поточного рахунку позивача № 26007054327536.

Крім того, зазначеним листом слідчий повідомив відповідача про наявність фото та відео доказів, підтверджуючих, що директор позивача не здійснював транзакції з перерахування грошових коштів у сумі 696 200,00 грн.

Також, слідчий звернувся до відповідача із проханням розблокувати грошові кошти в сумі 696 200,00 грн. та повернути їх на рахунок законного власника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", до вирішення питання по кримінальному провадженню.

Копія означеного листа долучена позивачем та міститься у матеріалах справи.

З урахуванням вищенаведеного, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою щодо повернення грошових коштів у сумі 696 200,00 грн. на свій рахунок, копії листів містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Відповідач, своїм листом вих. № 20.1.0.0.0/7-20170208/3054 від 23.02.2017 р. повідомив директора позивача про те, що ним були порушені умови і правила надання банківських послуг, а всі операції по картці були здійснені успішно при наявності картки з коректним введенням ріn-коду.

Також, банк зазначив, що грошові кошти в сумі 696 200,00 грн., які переведені з карти ключ на рахунок ФОП ОСОБА_4, заблоковані на внутрішніх рахунках банку.

Наразі, судом прийнято до уваги рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2017 по справі № 911/836/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 24 711,67 грн, яким також встановлено, що кошти у сумі 696 200,00 грн., які були списані з рахунку позивача через РОS-термінал, в якості оплати за товари та послуги, заняття спортом, після їх списання з рахунку позивача потрапили на транзитний рахунок банку та в подальшому, за зверненням позивача, були заблоковані банком на внутрішньому рахунку банку та не були перераховані останнім на рахунок ФОП ОСОБА_4.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення Господарського суду Київської області 06.06.2017 по справі № 911/836/17, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Вищезазначеним рішенням також встановлено, що відповідач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" 26.04.2017 здійснив повернення на поточний рахунок позивача грошових коштів у сумі 696 200,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається на недоведеність з боку позивача наявності вини у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" щодо здійснення транзакції по списанню грошових коштів з рахунку позивача у сумі 696 200,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у останнього було право не повертати на рахунок неналежного платника (позивача) суму попередньо списаного неналежного переказу впродовж 90 (дев'яносто ) календарних днів.

На думку відповідача, зазначені норми підтверджують правомірність його дій, а також свідчать про те, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" не порушувало строку в 90 календарних днів з моменту призупинення завершення переказу, а тому до нього не має застосовуватись відповідальність у вигляді нарахування пені.

Спростовуючи зазначені твердження, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

На час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яносто календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Із системного аналізу вищенаведеної статті випливає, що остання чітко визначає дії емітента (відповідача) у разі опротестування переказу держателем (позивачем). Емітент(відповідач) наділений правом на встановлення ініціатора переказу, а також правомірності зазначеного переказу. На зазначені дії законодавець встановив граничний термін у 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту призупинення завершення переказу.

Друга частина п. 37.2 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає, по-перше, дії останнього, а по-друге передбачає відповідальність емітента перед неналежним платником при зазначеній ініціації.

Слід додатково зазначити, що у разі ініціації емітентом неналежного переказу з рахунку неналежного платника не має різниці на який день відбулось встановлення ініціатора переказу та з'ясування правомірності зазначеного переказу.

В даній ситуації має значення саме результат встановлення правомірності переказу, чи відбувся переказ правомірно чи ні. І у разі встановлення емітентом, що з ініціації неналежного платника відбувся неналежний переказ, на емітента(відповідач), окрім обов'язку щодо переказу на рахунок неналежного платника (позивача) відповідної суми грошей за рахунок власних коштів, законодавцем також покладено відповідальність, у вигляді сплати пені неналежному платнику (позивачу) в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними .

Враховуючи вищезазначене, суд повинен з'ясувати чи було встановлено емітентом, що списання грошових коштів у сумі 696 200,00 грн. з поточного рахунку позивача № 26007054327536 було ініційовано неналежним платником і чи був зазначений переказ неналежним чи ні.

Як зазначалось раніше, в матеріалах справи наявний лист слідчого СВ Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенанта поліції Сивун В.М. за вих. № 17/368 від 06.02.2017, яким було повідомлено відповідача про наявність кримінального провадження № 12017110200000368 за фактом крадіжки картки «Приватбанку» за № 5169330510239376, яка є ключем до поточного рахунку позивача № 26007054327536.

Крім того, зазначеним листом слідчий повідомив відповідача про наявність фото та відео доказів, підтверджуючих, що директор позивача не здійснював транзакції з перерахування грошових коштів у сумі 696 200,00 грн.

Також, слідчий звернувся до відповідача із проханням розблокувати грошові кошти в сумі 696 200,00 грн. та повернути їх на рахунок законного власника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", до вирішення питання по кримінальному провадженню.

Додатково слід зазначити, що відповідач до свого відзиву приклав копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2017 по справі № 369/2460/17, якою також встановлені вищезазначені обставини, що в свою чергу свідчить про обізнаність відповідача щодо наявного кримінального провадження по факту крадіжки картки «Приватбанку» за № 5169330510239376, яка є ключем до поточного рахунку позивача № 26007054327536.

Крім того, в своєму відзиві, відповідач сам зазначає, що грошові кошти в сумі 696 200,00 грн. були не санкціоновано списані з рахунку позивача третьої особою-шахраєм.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повиннібути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт того, що відповідачем було встановлено, що 23.01.2017 з поточного рахунку позивача № 26007054327536 за допомогою картки «Приватбанку» за № 5169330510239376, яка є ключем до поточного рахунку позивача, було здійснено неналежним платником неналежний переказ грошових коштів у сумі 696 200,00 грн, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза".

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зп. 37.2 ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яносто календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Керуючись п. 37.2 ст. ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму неналежного платежу у розмірі 1200,00 грн. за період з 24.01.2017 по 25.04.2017 у сумі 110,40 грн., та на суму неналежного платежу у розмірі 695 000,00 грн. за період з 24.01.2017 по 26.04.2017 у сумі 64 635,00 грн.

Здійснивши перерахунок пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені є нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНЗА" (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, буд. 2, оф. 4, ЄДРПОУ 39822094) 64 745(шістдесят чотири тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 40 коп. пені та 1600 (одну тисячу шістсот)грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.10.2017

Суддя Спичак О.М.