Рішення № 69346475, 25.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2017

Справа № 904/7459/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ПІДШИПНИКЦЕНТР", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення 21 560, 27 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Підшипникцентр» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення заборгованості у розмірі 17520,13 грн. та пені у розмірі 4040,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 83/77 від 20.10.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні 12.09.2017.

Позивач 12.09.2017 подав до суду клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 12.09.2017 продовжено строк розгляду спору до 06.10.2017 та розгляд справи відкладено на 25.09.2017.

Через канцелярію суду, 22.09.2017 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позову та просив застосувати сплив строку спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Позивач до канцелярії суду 22.09.2017 надано розрахунок пені у справі, в якому він просить суд стягнути з відповідача 2464,74 грн. пені. Однак, даний розрахунок не містить підпису, тому, не може бути прийнятий судом до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, 22.09.2017 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду даної справи.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 25.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Підшипникцентр» (далі – позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» (далі – відповідач, покупець) 20.1.02015 було укладено договір № 83/77 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність продукцію, а покупець прийняти і сплатити за продукцію згідно специфікацій (додаткових угод, додатків), які є невід’ємною частиною даного договору (розділ 1 договору). Вартість, ціна, найменування та кількість продукції, що поставляється за даним договором вказується у специфікаціях (п. 2.1 договору). Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2015 (п. 11.1 договору). Якщо за 30 днів до закінчення строку дї договору жодна із сторін не заявить про бажання розірвати (відмову від продовження дії) договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік і так на кожний наступний строк, без обмеження строків (п. 11.3 договору).

Сторонами було складено та підписано наступні специфікації до договору: № 15 від 04.03.2016, № 17 від 10.03.2016 та № 18 від 14.03.2016, якими вони погодили поставку товару (а.с. 27-29).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 20829,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами (а.с. 11-16).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що покупець сплачує оплату в сумі 100% вартості замовленої продукції, протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки продукції продавцем на склад покупця, якщо інші умови не вказуються в специфікації.

Однак, Відповідач порушив свої зобов'язання і не оплатив у повному обсязі вартість отриманого товару. Внаслідок цього, у відповідача за договором № 83/77 утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12 480,13 грн.

Крім того, 18.03.2016 позивач здійснив передплату на користь відповідача у розмірі 5040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 18.03.2016 (а.с. 20).

Відповідач 22.03.2016 згідно видаткової накладної № 61-00000187 здійснив поставку позивачеві товару на суму 5040,00 грн. (а.с. 17).

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір поставки на суму 5040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 61-00000187.

В подальшому, сторони розірвали цей договір (укладений у спрощений спосіб), за наслідком чого, Позивач 29.03.2016 здійснив повернення поставленого товару відповідачу на суму 5040 грн. (див. накладну на повернення № 4 від 29.03.2016 а.с. 19).

Однак, Відповідач, порушив свої зобов'язання і не повернув Позивачу передплату у розмірі 5040,00 грн.

Заперечення відповідача про те, що поставка товару на суму 5040,00 грн., оплата на цю суму, та повернення товару, відбувались поза межами спірного договору і повинні бути предметом розгляду окремої справи, не можуть слугувати підставою для відмови в позові в цій частині з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пунктом 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

У цій конкретній справі, позивач фактично об'єднав в позові кілька позовних вимог. При цьому таке об'єднання вимог не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не ускладнює вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 12480,13 грн. та 5040,00 грн. (всього 17520,13 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В разі порушення покупцем термінів сплати (п. 3.1), обумовлених даним договором, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.1 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4040,14 грн. за період з 01.05.2016 по 31.01.2017.

Розрахунок пені, наданий позивачем, неправильно враховує базу нарахування, періоди прострочки та періоди нарахувань. А саме, в первісному розрахунку позивач нараховує пеню на суму боргу 17 520,13 грн., тобто наростаючим підсумком. Однак, такий розрахунок не враховує того, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару за кожною накладною окремо в різні строки, і, відповідно, нарахування пені також повинно відбуватись в різні строки. Також, позивачем не враховано, що зобов'язання в сумі 5040,00 грн. за договором укладеним у спрощений спосіб не є грошовим, і нарахування пені на це зобов'язання не передбачено договірним відносинами між сторонами. Розрахунок Позивача без підпису від 22.09.2017, який було надіслано до суду засобами електронного зв'язку, також не може бути взятий судом за основу, оскільки такий розрахунок має суперечності щодо бази нарахування. Так, із змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість за Договором № 83/77 складає 12 480,13 грн. Разом з тим, ця сума не розгорнута позивачем в розрізі накладних № б00000163, б00000175, б00000181, б00000200. Водночас, з розрахунку без підпису від 22.09.2017, вбачається, що базою нарахування пені є загальна сума основного боргу в розмірі 5 815,99 грн+1018,03 грн.+5616,00 грн.+2808,00 грн. =15258,02 грн., що суперечить розміру суми основного боргу зазначеній в позовній заяві.

Вищевказані недоліки розрахунку позбавляють суд можливості самостійно визначити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача.

Суд зобов'язував позивача надати розгорнутий та уточнений розрахунок ціни позову.

Однак, позивач не виконав вимог суду належним чином. У зв'язку із цим, розгляд вимог про стягнення пені є неможливим.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені слід залишити без розгляду.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 525, 526, 611, 612,692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, п. 5 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Підшипникцентр» (02160, м. Київ, пр. Возз’єднання, 7Б, офіс 26; ідентифікаційний код 39194627) основний борг у розмірі 17520,13 грн. та 1300,18 грн. витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4040,14 грн. - залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 02.10.2017

Суддя М.О. Ніколенко