Рішення № 69346468, 04.10.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2017 р.

Справа № 903/621/17

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"

про стягнення 98968,33 грн.

Суддя Костюк С.В.

Секретар Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

Суть: Позивач – ПП "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт" ставить вимогу стягнути з відповідача – ТзОВ "ВМП" 98968,33 грн., з них 89000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2711,00 грн. інфляційних, 768,16 грн. – 3% річних, 6489,17 грн. пені.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на договір поставки № 098 від 24.11.2014 року, на виконання якого відповідачу було поставлено крохмаль картопляний вищого сорту. Остання поставка здійснена 04.04.2017 року на загальну суму 124000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 84 від 04.04.2017 року. Відправка даної партії товару була здійснена службою поштового відправлення ТзОВ “Нова пошта” згідно експрес-накладної № 10025696942 від 04.04.2017 року, який одержано відповідачем 07.04.2017 року.

Внаслідок часткового не виконання зобов’язань по оплаті товару, виникла заборгованість в сумі 89000,00 грн..

Позивачем на адресу відповідача 22.05.2017 року, 12.06.2017 року та 16.06.2017 року було направлено претензії, з метою досудового врегулювання спору. Однак відповідач так і не виконав своїх зобов’язань по оплаті товару.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 768,16 грн. та 2711,00 грн. інфляційних.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. На підставі даного пункту нараховано пеню в розмірі 6489,17 грн.

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 509, 510, 526, 527, 610, 612, 625,629 ЦК України.

Позивачем 14.09.2017 року на виконання вимог ухвали суду від 04.09.2017 року та 08.08.2017 року було надано для огляду оригінал видаткової накладної №84 від 04.04.2017 року, яку просить повернути після розгляду справи, також просить спір розглядати без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання 04.10.2017 року уповноваженого представника не направив.04.10.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням представника (юриста) на лікарняному та продовження строку розгляду спору.

Господарський суд відхиляє дані клопотання відповідача виходячи з наступного:

Згідно приписів ст. 75 ГПК та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представників сторін за наявними матеріалами, відповідно до положень ст.75 ГПК України.

При розгляді клопотань відповідача судом враховано те, що справа поступила на розгляд суду 07.08.2017 року і за клопотанням представника відповідача уже відкладалась про що винесено ухвалу суду від 21.08.2017 року, тому не вбачає підстав для відкладення та продовження строку розгляду спору.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Торговий дім «Фортуна Інгредієнт» (Постачальник) та ТзОВ «ВМП» (Покупець) було укладено договір поставки № 098 від 24.11.2014 року (а.с. 13- 15).

Відповідно до. п. 1.2. предметом договору є крохмаль картопляний вищого сорту, асортимент, вказується у видатковій накладній на поставку відповідної партії товару. Пунктом 7.1. договору передбачено, що товар за даним договором поставляється за цінами, визначеними у накладній на поставку відповідної партії товару.

Відповідно до п 5.1. договору поставка здійснюється на умовах СРТ (склад покупця), згідно правил «Інкотермс» 2010 року.

Факт поставки також підтверджено видатковою накладною № 84 від 04.04.2017 року на що виписано рахунок на оплату №85 від 04.04.2017 року на суму 124 000,00 грн. (а.с. 16-17). В накладній наявний підпис отримувача товару та його печатка (ТзОВ "ВМП").

По п. 8.2. договору термін оплати товару – 20 банківських днів з моменту отримання товару.

Відправка товару здійснена службою поштового відправлення ТзОВ “Нова пошта” згідно експрес-накладної № 10025696942 від 04.04.2017 року, який одержано відповідачем 07.04.2017 року.

22 травня 2017 року, 12.06.2017 року, 15.06.2017 року позивачем було направлено відповідачу претензії, з метою досудового врегулювання спору. Однак відповідач так і не виконав своїх зобов’язань по оплаті товару.

В період 04.05.2017 року по 26.06.2017 року відповідачем на рахунок позивача було сплачено грошові кошти у розмірі 35 000 грн., внаслідок чого заборгованість за поставлений товар станом на 03.08.2017 року становить 89 000,00 грн., яка на момент розгляду спору не погашена.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за ст.712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст.2 ГК України.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем умов договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 6 489,17 грн., яка нарахована з врахуванням часткової оплати товару та підлягає стягненню з відповідача (а. с. 4-5).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача сума 3% річних складає 768,16 грн., індекс інфляції 2 711,00 грн. (а.с. 4-5).

При розгляді вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 768,16 грн. та інфляційних в сумі 2 711,00 грн. судом враховано те, що матеріалами справи підтверджено прострочення платежу, тому позивачем зроблено розрахунок 3% річних та індексу інфляції правомірно і дані суми підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Виходячи з викладеного вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Луцька,3, код ЄДРПОУ 36266887) в користь Приватного підприємства "Торговий дім "Фортуна Інгредієнт" 98 968,33 грн., з них 89 000,00 грн. заборгованості, 768,16 грн. 3% річних, 6 489,17 пені, 2711,00 грн. інфляційних, а також 1600,00 грн. витрат по судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

05.10.2017

Суддя С. В. Костюк