Постанова № 69346342, 28.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Справа № 920/969/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Поляк О.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет"на постанову від 19.06.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі№920/969/16 господарського суду Сумської областіза позовомЗаступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської радидо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" Публічне акціонерне товариство "Сумбуд"простягнення 1 615 325 грн. 38 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.

Від 3-ї особи - Ємельяненко С.В. (дов. від 15.07.17)

У задоволенні клопотання ТОВ "Сервіс-Маркет" про відкладення слухання справи в зв'язку із зайнятістю адвоката в іншому процесі відмовлено, оскільки згадане не є обставиною, за якою не може бути розглянуто касаційну скаргу в даному судовому засіданні. Крім того, стороною не надано клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги.

Клопотання ПАТ "Сумбуд" про відкладення розгляду справи в судовому засіданні представником заявника не підтримано.

Клопотання ПАТ "Сумбуд" про заміну Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" на Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" в зв'язку зі зміною організаційно правової форми відхилено в зв'язку з ненаданням належних доказів такої зміни (Статут, внесення змін до Статуту тощо).

У зв'язку з перебуванням суддів Бакуліної С.В. та Мачульського Г.М. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Поляк О.І. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.09.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" про стягнення 1 615 325,38 грн., в тому числі 1 229 816,00 грн. основного боргу відповідно до укладеного між сторонами договору №38 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 15.10.2015, 263 686,03 грн. пені, 90 589,35 грн. інфляційних збитків, 31 234,00 грн. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.01.2017 (колегія суддів у складі: Жерьобкіна Є.А., Костенко Л.А., Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Сервіс-Маркет" на користь Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради 1229 816,00 грн. основного боргу, 263 265,32 грн. пені, 88000,32 грн. інфляційних збитків, 31 233,96 грн. 3 % річних. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у складі: Білецької А.М., Гребенюк Н.В., Медуниці О.Є. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Сервіс-Маркет" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.215 Цивільного кодексу України, а також нез'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Сумська місцева прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір № 38 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Суми грошові кошти (внесок) у розмірі 1 229 816,00 грн.

Розмір пайової участі визначений відповідно до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 за № 601-МР "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми" і становить 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта "Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М.Лушпи, 5, копус № 10".

Відповідно до п. 2.3. договору, замовник перераховує кошти в повному обсязі до 16.11.2015.

Розрахунком розміру пайових коштів по об'єкту: "Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М.Лушпи, 5, копус № 10" до договору № 38 від 15.10.2015, визначено розмір пайової участі в сумі 1 229 816,00 грн. (4%), враховуючи кошторисну вартість будівництва об'єкта в розмірі 30 745 400,00 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного перерахування коштів з пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 229 816,00 грн., прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до п.п. 2, 3, 5, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Істотними умовами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, розмір пайової участі є істотною умовою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Відповідно до п.п. 3.1. 3.4. та 4.4. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 601-МР від 22.06.2011, величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається у договорі, укладеному з управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради (відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та не може перевищувати граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається протягом 3-х днів з дня реєстрації управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми є невід'ємною частиною договору. Таким чином, розрахунок розміру пайового внеску у розвиток інфраструктури м.Суми визначається як на підставі звернення замовника забудови про укладення договору про пайову участь, так і на підставі поданих замовником документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт заборгованості відповідача зі сплати коштів пайової участі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, доказів внесення змін до договору № 38 від 15.10.2015 щодо розміру пайового внеску, розміру кошторисної вартості будівництва, визнання недійсним договору в цій частині матеріали справи не містять, в зв'язку з чим суди дійшли обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1 229 816,00 грн. заборгованості.

Посилання на пп. 1, пп. 3 п. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" згідно з якими, до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла, не приймаються до уваги, оскільки, як встановлено судами, доказів внесення змін до договору № 38 від 15.10.2015 щодо розміру пайового внеску відповідачем не подано, при цьому між ПАТ "Сумбуд" та Міністерством оборони України було укладено договір на придбання житла на умовах пайової участі, предметом якого є придбання пайовиком у забудовника квартир загальною площею 2429,64 кв.м. з фіксованою вартістю 10 426, 50грн.за один квадратний метр площі.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3. договору, у разі прострочення термінів сплати коштів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати пайових коштів, суди дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 88000,32 грн. інфляційних збитків, 31233,96 грн. 3 % річних, 263 265,32 грн. пені. Розрахунок сум апеляційним судом перевірений.

Що стосується посилання касатора на необхідність надати правову оцінку, пов'язаному з предметом спору договору, однією з підстав визнання недійсним якого касатор вважає те, що замовниками будівництва багатоквартирного житлового будинку виступають ТОВ "Сервіс-Маркет" та ПАТ "Сумбуд", тому обов'язок по сплаті пайових внесків також необхідно покласти на ПАТ "Сумбуд", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ТОВ "Сервіс Маркет", уклавши договір з Управлінням капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради без залучення до нього третьою стороною ПАТ "Сумбуд", реалізувало принцип свободи договору та взяло на себе зобов'язання самостійно сплатити пайові внески за будівництво, що не заборонено чинним законодавством. При цьому, ні положеннями ст. 40 Закону, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено, що у разі наявності декількох замовників будівництва договір про залучення пайових внесків укладається обов'язково з усіма замовниками.

Посилання касатора на те, що під час укладання спірного договору не було включено розмір залучених бюджетних коштів Міністерства оборони, було розглянуто апеляційним господарським судом і йому було надано належну правову оцінку, зокрема, судом було взято до уваги, що договір про придбання відповідних квартир Міністерством оборони України укладено 15.10.2015, тобто після введення об'єкту до експлуатації (21.09.2015). Будівництво вказаного багатоквартирного об'єкту не фінансувалось за рахунок коштів бюджету, за вказані кошти придбано квартири у вже збудованому об'єкті. Придбані Міністерством оборони України квартири за договором, укладеним з ПАТ "Сумбуд", не мають статусу житлового фонду соціального призначення, оскільки за його умовами вони набуті у власність, а не призначені для подальшого найму соціально незахищеними верствами населення. При цьому орган місцевого самоврядування - Сумська міська рада жодного відношення до вказаного житла не має, відповідний статус йому не надавала, утримання та контроль за його використанням не здійснює та не може здійснювати, оскільки відповідні квартири належать до приватної власності.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" залишити без задоволення.

Постанову від 19.06.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі №920/969/16 господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

О. Поляк