Постанова № 69346315, 02.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Справа № 917/218/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.17у справігосподарського суду Полтавської області №917/218/17за позовомприватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"про стягнення 1955109,89грн.,за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

15.02.2017 приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" звернулися до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням уточнень) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" 1 954 386,64грн. заборгованості за договором поставки №195-Б від 12.07.2016.

17.02.2017 ухвалою господарського суду Полтавської області позовну заяву приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

11.04.2017 під час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" подали до суду клопотання про зупинення провадження у справі №917/218/17 до вирішення господарським судом Полтавської області справи №917/436/17 за позовом ТОВ "Гадячсир" до ПАТ "Райз-Максимко" про визнання недійсним договору поставки №195-Б від 12.07.2016.

11.04.2017 ухвалою господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.) провадження у справі №917/218/17 було зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України до набрання законної сили рішенням суду по справі №917/436/17.

26.05.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Ільїн О.В., Россолов В.В., Слободін М.М.) скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.04.2017, справу скеровано до суду першої інстанції для розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована приписами ч.1 ст.79 ГПК України, п.1 ст.83, ч.2 ст.86 ГПК України, з огляду на які апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено яким чином з'ясування обставин під час розгляду справи про визнання договору поставки недійним унеможливлює розгляд позовних вимог у справі про стягнення заборгованості за цим договором та чому відповідні обставини не можуть бути встановлені у справі №917/218/17. Також судом звернуто увагу, що необгрунтоване зупинення провадження у цій справі призводить до затягування строків її розгляду, чим порушуються приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими на національні суди покладається обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" не погоджувались із висновками суду апеляційної інстанції, яким за твердженнями заявника було порушено норми процесуального права, тому просили постанову від 26.05.2017 скасувати, а ухвалу від 11.04.2017 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги з огляду на наступне.

Із матеріалів справи №917/218/17 видно, що предметом судового розгляду в ній є стягнення заборгованості за договором поставки №195-Ю від 12.07.2016, укладеного між приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (покупець).

Зупиняючи провадження у цій справі, місцевий суд зазначив, що ухвалою від 27.03.2017 порушено провадження по справі №917/436/17 за позовом ТОВ "Гадячсир" до ПАТ "Райз-Максимко" про визнання договору поставки №195-Ю від 12.07.2016 недійсним. При цьому господарським судом зазначено, що оскільки в межах справи №917/436/17 вирішуватиметься питання про визнання недійсним договору поставки, який є підставою для позовних вимог у справі №917/218/17, то останню неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею справи щодо оспорювання укладеного правочину.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до цього суду, апеляційний суд виходив із того, що обгрунтування неможливості розгляду справи №917/218/17 до набрання рішенням у справі №917/436/17 законної сили грунтується на припущеннях відповідача стосовно можливого результату розгляду справи про визнання недійсним договору поставки. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що при розгляді справи по суті заявлених вимог, суд першої інстанції може самостійно встановити обставини, які розглядаються іншим судом та надати оцінку договору на підставі п.1 ст.83 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам діючого законодавства та є обрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, оскільки розгляд господарським судом справи №917/436/17 не перешкоджає встановленню обставин у цій справі.

Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, необгрунтоване зупинення провадження у цій справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 щодо обов'язку національних судів здійснювати швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

За вимогами п.3 ч.2 ст.86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство. Відтак проста вказівка господарського суду на статтю процесуального закону не може вважатися вмотивованим рішенням про зупинення провадження у справі. Відповідна ухвала має містити виклад обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано врахував, що спір по суті заявлених вимог місцевим господарським судом не вирішений, а зупинення провадження у цій справі без достатніх правових підстав спричиняє затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників судового процесу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що на відміну від суду першої інстанції, апеляційний господарський суд надавши правову оцінку обставинам справи в межах своїх повноважень, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Достатніх обгрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Згідно п.1 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого, постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.17 у справі №917/218/17 господарського суду Полтавської області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. КорніловаСуддяН.М. Нєсвєтова