Рішення № 6934522, 03.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.09 р. Справа № 6/262пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Милосердие” м.Донецьк

про визнання недійсним договору

за зустрічною позовною заявою:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Милосердие” м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Донецької міської ради м.Донецьк

про визнання права

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_1 особисто

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) Посвалюк В.В. представник на основі довіреності №01-27/01 від 21.01.2009р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1 не з”явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору2 не з”явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Милосердие” м.Донецьк про визнання договору оренди нежитлового приміщення №21-03/01 від 27.03.2009р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір оренди нежитлового приміщення, який був укладений між ним та відповідачем, згідно до положень якого, відповідач, як орендодавець передав в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 м.Донецьк будівлю магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Однак, після прийому майна у користування, позивачем було встановлено, що відповідач після проведення самовільного перепланування та реконструкції майна, не отримав у встановленому чинним законодавством порядку, належним чином оформлених документів на майно, тобто в теперішній час, у відповідача відсутнє право власності на передане за договором оренди нежитлове приміщення.

Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.ст.651, 652, 759, 761, 784 Цивільного кодексу України та ст. 207, 208, 283, 284 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№09-07/08-01 від 07.09.2009р. заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 14.10.2009р. господарський суд Донецької області прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Милосердие” м.Донецьк про визнання за ним права власності на нерухоме майно приміщення магазину загальною площею 80,7кв.м., що розташоване за адресою: 83008, АДРЕСА_1 до розгляду у справі №6/262пд.

Судові витрати за подання зустрічної позовної заяви просив віднести на позивача за зустрічним позовом.

Також позивач за зустрічною позовною заявою наполягав на відмові Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 м.Донецьк у задоволенні позовних вимог, щодо визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №21-03/01 від 27.03.2009р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічною позовною заявою посилається на ті обставини, що у 2008р. ним було проведено переобладнання вказаного павільйону, внаслідок чого він став об”єктом нерухомості-будівлею Ш групи капітальності, що підтверджується експертним дослідженням будівельної-технічної спеціалізації від 30.03.2009р.

Як на правові підстави заявленого зустрічного позову посилається на ст.ст. 16, 181, 182,183, 319, 328,376 ЦК України.

Відповідач за зустрічною позовною заявою у відзиві на позовну заяву від 14.10.2009р. не заперечує проти зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк.

У процесі слухання справи позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням від 14.10.2009р. в якому просив суд залучити до участі у справі у якості третіх осіб на стороні ТОВ "Милосердие" м.Донецьк Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області та Донецьку міську раду м.Донецьк, у зв"язку з тим, що питання права власності на капітальну споруду стосується відносин у сфері землекористування та містобудування. Суд задовольнив дане клопотання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, Донецька міська рада м.Донецьк, у засідання суду не з”явилася, але поясненнях вих.№01/15-4963 від 02.11.2009р. зазначив, що відповідно до законів "Про планування і забудову території", "Про основи містобудування", якими визначено основні вимоги і правила забудови території і використання земель, здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частин 1. 2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме маймо вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. За загальним правилом ч. 4 ст. 376 ЦК самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок. Донецькою міською радою, до теперішнього часу земельна ділянка для розміщення магазину не надавалась. Розгляд зазначеної справи просить здійснити за відсутності представника Донецької міської ради. Суд задовольняє дане прохання та розглядає дану справу без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області м.Донецьк, у засідання суду не з”явилася, відзив на зустрічну позовну заяву з витягами з чинного законодавства, в обґрунтування своїх доводів суду не представила, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

27 березня 2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю “Милосердие” м.Донецьк, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, був укладений договір оренди нежитлового приміщення №21-03/01, відповідно до якого відповідач за первісним позовом (далі по тексту-орендодавець) взяв на себе зобов”язання передати позивачу за первісним позовом (далі по тексту-орендар) у строкове, платне користування приміщення, а орендар зобов”язався прийняти у користування нежитлове приміщення-приміщення магазину, за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов”язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Приміщення надане для використання орендарем у підприємницьку діяльність (п.2.1 укладеного договору).

Орендна плата та порядок розрахунків встановлені у розділі 5 договору.

Розділом 6 «Права та обовязки орендодавця» передбачено, що орендодавець має право один раз на квартал здійснювати перевірку порядку використання орендарем об”єкта, що орендується, а також зобов”язався самостійно і за власний рахунок здійснювати у разі необхідності капітальний ремонт обєкта, що орендується.

Розділом 7 «Права та обовязки орендаря» передбачено, що орендар зобов”язався використовувати обєкт, що орендується, виключно у відповідності до мети оренди, що визначена у п.2.1 цього договору, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, нести всі витрати з експлуатації об”єкта, утримувати його у повній справності, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт обєкта, за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій.

При цьому як зазначає позивач за первісним позовом, він виконав умови договору та розпочав користуватися нежитловим приміщення у відповідності до умов договору оренди. Однак, в подальшому було встановлено, що після прийому майна у користування, відповідач за первісним позовом після проведення самовільного перепланування та реконструкції майна, не отримав у встановленому чинним законодавством порядку, належним чином оформлених документів на майно, тобто в теперішній час, у відповідача відсутнє право власності на передані за договором оренди нежитлові приміщення. Під час переговорів відповідач підтвердив та пояснив, що у звязку із наявністю матеріальних труднощів у господарській діяльності, він здійснив самовільне перепланування та реконструкцію майна, без отримання в адміністративному порядку належним чином оформлених документів. Зазначив, що після проведення реконструкції торговий павільйон став обєктом нерухомості-будівлею Ш групи капітальності. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк добровільно розірвати договір категорично відмовився.

Враховуючи викладені обставини та те, що відповідач не може чітко пояснити позивачу, коли він отримає належним чином оформлені документи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м.Донецьк було вимушено звернутися до суду із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк про визнання договору оренди нежитлового приміщення №21-03/01 від 27.03.2009р. недійсним.

Позивач зазначив що, статтею 761 ЦК України передбачено, що правом передачі майна в найом (оренду) має лише власник, або особа якій належать майнові права, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк передало у користування позивачу річ, якість якої не відповідає вимогам договору, тобто здійснило, дії наслідки яких передбачені ст. 784 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк відповідач за первісним позовом, у свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Милосердие» право власності на нерухоме майно приміщення магазину загальною площею 80,7кв.м., яке розташоване за адресою: 83008, АДРЕСА_1 та відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 м.Донецьк у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним.

Вважає, що факти викладені позивачем за первісним позовом в позовній заяві не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Милосердие” згідно до положень чинного законодавства, має право власності на нежитлове приміщення, з тих підстав, що у 2007р.міським головою Донецької міської ради позивачу за зустрічним позовом дозволено підготовку матеріалів по розробці проекту землеустрою для відводу земельної ділянки під існуючий обєкт торговий павільйон з зупиночним навісом, про що свідчить лист вих.№01/13-1107 від 24.03.2003р. ТОВ „Милосердие” сплачується плата за користування вищевказаним обєктом на підставі довідок Донецького міського управління земельних ресурсів, що підтверджується копіями платіжних доручень. Як пояснив позивач за зустрічним позовом на теперішній час документи по відводу земельної ділянки в оренду знаходяться в процесі оформлення.

У 2008р. ТОВ «Милосердие» проведено переобладнання вказаного павільйону внаслідок чого торговий павільйон став обєктом нерухомості-будівлею Ш групи капітальності, що підтверджується експертним дослідженням будівельної-технічної спеціалізації від 30.03.2009р.

Згідно експертного дослідження №09/33 будівельно-технічної спеціалізації від 01.04.2009р. ПФ «Научтехпроект” обємно-планіровочні та конструктивні рішення будівлі площею 80,7кв.м. не суперечать вимогам ДБН для експлуатації його в якості торгового павільйону. Зазначений обєкт має 100% ступень будівельної готовності. Торговий павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ТОВ „Милосердие”, що підтверджується довідкою про балансову вартість (вих.№81/5 від 29.09.2009р.).

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт нерухомості використовується саме для підприємницької діяльності, позивач, саме як підприємець, сплачує плату за користування землею, що підтверджується копіями банківськими виписками, а тому спір підлягає вирішенню у господарському суді.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про власність” який діяв на час підписання договору купівлі-продажу, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 6 Закону України “Про власність” встановлювала, що власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Результати господарського використання майна належать власникові цього майна.

Як зазначалося вище, що об'єкт нерухомості використовується саме позивачем з метою здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, без зміни її цільового призначення у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі відчуження до набувача майна переходить право користування тією частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

До матеріалів справи позивач надав докази сплати за користування земельною ділянкою. Плата за землю здійснювалось позивачем за зустрічною позовною заявою на підставі довідок Донецького міського управління земельних ресурсів. Доказів повернення вказаних сум суду не надано.

Стаття 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно) яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 ЦК України)

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( частина 5 ст.376 ЦК України)

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторони не надали суду документи, які свідчать, що визнання саме права власності на спірний обєкт буде порушувати права та інтереси інших осіб.

На час прийняття рішення, позивач фактично користується земельною ділянкою, сплачує орендні платежі за користування земельною ділянкою, а також володіє, розпоряджається та користується обєктом нерухомості, який знаходиться на ній.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк має здобути право власності на переобладнане нерухоме майно приміщення магазину загальною площею 80,7кв.м., яке розташоване за адресою: 83008, АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 м.Донецьк про визнання договору оренди нежитлового приміщення №21-03/01 від 27.03.2009р. недійсним слід відмовити.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що судові витрати за подання первісного позову треба віднести на позивача за первісним позовом, а за подання зустрічної позовної заяви на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.181, 182, 203, 215, 319, 328, п.5 376 ЦК України, ст.ст.33, 34, 60, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Милосердие” м.Донецьк про визнання договору оренди нежитлового приміщення №21-03/01 від 27.03.2009р. недійсним відмовити.

Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Милосердие” м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Милосердие» право власності на переобладнане на нерухоме майно приміщення магазину загальною площею 80,7кв.м., що розташоване за адресою: 83008, АДРЕСА_1 задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Милосердие» (83008 м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Сомова, буд.30а, ідентиф.код 24810592) право власності на переобладнане на нерухоме майно приміщення магазину загальною площею 80,7кв.м., що розташоване за адресою: 83008, АДРЕСА_1.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 03.11.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя