Ухвала суду № 69341548, 04.10.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/791/16-ц Провадження № 22-ц/772/2518/2017Головуючий в суді першої інстанції Тучинська Н. В.Категорія 23Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу приватного підприємства «Бонас» на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31.08.2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного підприємства «Бонас», Відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, їх розірвання, скасування реєстрації та витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и л а :

У серпні та вересні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд з позовом до приватного підприємства «Бонас» (далі - ПП «Бонас»), Відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, їх розірвання, скасування реєстрації та витребування земельних ділянок.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31.08.2017 року заборонено ПП "Бонас" с. Морозівка на власний розсуд користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, що в даний час перебувають у них в оренді, № 354 (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 2,4695 га; № 352 (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 3,0327 га; № 353 (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 2,7388 га та № 351 (кадастровий номер НОМЕР_3) площею 3,0854 га, що розташовані на території Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ПП «Бонас» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновком експерта № 106-П від 01.06.2017 встановлено, що підписи від імені власників земельних ділянок в договорах оренди укладених від імені позивачів з ПП "Бонас" с. Морозівка та додатках до них вчинені не власниками земельних ділянок - позивачами за цим позовом. Тому суд дійшов висновку, що такий вид забезпечення позову, як заборона на власний розсуд користуватися та розпоряджатися земельними ділянками позивачів, наразі є співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів такого виду забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду у разі задоволення вимог.

Проте, судова колегія вважає, що зазначений висновок суду є помилковим та суперечить вимогам законодавства України.

Згідно із ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звертає увагу судів на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів вважає, що вжитий судом захід забезпечення позову, зокрема заборона розпоряджатися земельними ділянками, є безпідставним з огляду на те, що право розпорядження майном належить лише власнику майна, яким, зрозуміло, орендар ПП "Бонас" не є.

Незаконним колегія суддів вважає і забезпечення позову шляхом заборони орендарю ПП "Бонас" на власний розсуд користуватися земельними ділянками, які перебувають у нього в оренді, оскільки такий вид забезпечення позову буде перешкоджати господарській діяльності підприємства, обмежить можливість користуватися орендованими земельними ділянками за їх цільовим призначенням з метою отримання прибутку, що може призвести до незворотних наслідків та заподіяння стороні матеріальної шкоди.

Також судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони ПП "Бонас" с. Морозівка на власний розсуд користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у них в оренді, не навів жодних мотивів того, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала є незаконною, порушує права відповідача, а тому підлягає скасуванню із постановленням ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позовів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Бонас» - задовольнити.

Ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31.08.2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного підприємства «Бонас», Відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, їх розірвання, скасування реєстрації та витребування земельних ділянок - скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис О. С. Панасюк

Підпис Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом.

Головуючий А. Ю. Зайцев