Ухвала суду № 69339971, 28.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5084/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 642/2179/17 Гримайло А.М.

Категорія: сімейні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В обгрунтування позову зазначала, що в період шлюбу, нею для здійснення підприємницької діяльності було придбано в кредит легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1, титульним власником якого позивач.

Кредит оформлювався та кредитні зобов'язання перед АКБ «УКРСОЦБАНК» виконувались позивачем, як фізичною особою підприємцем. Автомобіль весь час використовувався позивачем для здійснення підприємницької діяльності.

У червні 2017 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу, у будь-який спосіб, вчиняти будь-які дії, щодо легкового автомобілю Toyota Auris, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1, титульним власником, якого є позивач.

Необхідність вжити заходи забезпечення, позивачка обґрунтовувала тим, що відповідач по справі ОСОБА_2 потайки, без згоди позивачки, заволодів легковим автомобілем Toyota Auris, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1, забравши його зі стоянки біля роботи позивачки та після цього погрожував продати його на розборку без документів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року заяву ОСОБА_3 про вжиття заходів щодо забезпечення позову - задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо легкового автомобілю Toyota Auris, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1.

Вилучено легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1 у ОСОБА_2 та передано легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 на відповідальне зберігання.

Ухвалу для виконання направлено до Ленінського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ, в Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області.

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся на цю ухвалу з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено доказів, обставин, за якими суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 в частині заборони ОСОБА_2 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо легкового автомобілю Toyota Auris, суд першої інстанції обґрунтовано і у відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України вирішив вжити заходи забезпечення позову, оскільки викладені у заяві обставини про намір відповідача продати спірний автомобіль, придбаний під час шлюбу, підтверджує доводи позивача ОСОБА_3 про те, що відповідачем вчиняються дії, які можуть утруднити або зробити неможливим рішення суду, у разі задоволення позову.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль зареєстрований на ім'я позивача ОСОБА_3

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач не заперечував того факту, що він забрав автомобіль та на теперішній час спірний автомобіль знаходиться у гаражі батька позивачки.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Обираючи передбачений статтею 152 ЦПК України вид забезпечення позову, суд повинен враховувати, що обраний ним вид, згідно частини третьої цієї статті, повинен бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи зміст позовних вимог та обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову, колегія суддів вважає, що є співмірним вжиття судом такого виду забезпечення позову, який передбачено пунктом 2 частини 1 ст. 152 ЦПК України, тобто заборони вчиняти будь-які дії.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Крім того, судова колегія враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на той факт, що для виплати кредиту використовувалися кошти відповідача та саме ОСОБА_2 проводив ремонтні роботи спірного автомобіля, судова колегія вважає безпідставними, оскільки апеляційним судом справа по суті не розглядалась.

Перевірив законність та обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: