Рішення № 69339654, 28.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4585/17

Справа №641/3152/16ц Головуючий 1 інст. - Григор'єв Б.П.

Категорія :договірні Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Швецової Л.А.,

суддів Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 липня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що 17 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 8 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, на вимоги не реагував, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 37 951 грн 30 коп., яка складається із:заборгованості за кредитом у розмірі 6 633 грн 10 коп., заборгованості запроцентами в розмірі26 338 грн 05 коп., пені та комісії у розмірі 2 796 грн 75 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 783 грн 40 коп.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 липня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ«ПриватБанк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2008 року у розмірі 37 951 грн 30 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 6 633 грн 10 коп., заборгованості за процентами в розмірі 26 338 грн 05 коп., пені та комісії у розмірі 2 796 грн 75 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 783 грн 40 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення районного суду, новим рішенням задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування скарги банк посилається на те, що судом помилково застосовано строки позовної давності, оскільки банк звернувся з позовом своєчасно, так як відповідач здійснював періодичні платежі і останній зроблено 06 червня 2013 року.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

Проте погодитись з такими висновками судова колегія апеляційного суду не може.

Судом встановлено, що у відповідності до договору № б/н від 17.09.2008 року ПАТ "Приват-Банк" надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В свою чергу ОСОБА_1 зобов'язувся погашати даний кредит згідно з вказаним графіком відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи ПАТ "Приват-Банк" взяті на себе зобов'язання виконало в повному обсязі. ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому станом на 31.12.2015 року має заборгованість по договору в загальній сумі 37951,30 гривень, яка складається з наступного:

-6633,10 грн заборгованість за кредитом;

-26338,05 грн заборгованість по процентам за користування кредитом;

-2796,75 грн заборгованість за пенею та комісією;

-500 грн штраф (фіксована частина);

-1783,40 грн штраф(процентна складова).

Дані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи розрахунком заборгованості.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що відповідач періодично поповнював свою картку та проводив розрахунки безготівковий розрахунок так в період березня 2013 року по 6 червня 2013 року відповідач погашав суму заборгованості 23 рази.

Із наданого розрахунку вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 здійснив 06 червня 2013 року в сумі 100 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної (три роки) і спеціальної (один рік) позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, ч. 1 ст. 261 ЦК України, а оскільки у даній справі спір виник щодо невиконання обов'язків за договором, які мають встановлений строк, до застосування підлягають правила ч. 5 ст. 261 ЦК України про те, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно до правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по цивільній справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Останній платіж, який здійснив ОСОБА_1 відбувся 06 червня 2013 року у розмірі 100 грн, строк розпочався з 07 червня 2013 року.

Отже, звернувшись до суду з позовною заявою 07 квітня 2016 року банк не пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу щодо стягнення заборгованості за кредитом.

Стаття 264 ЦК України визначає наступні правила переривання перебігу позовної давності.

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, відповідно до вказаної норми ч. 1 ст. 264 ЦК України позовна давність за вимогами банка про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 31.12.2015 року була перервана 06 червня 2013 року - оскільки ОСОБА_1 здійснив платіж через.

Сума заборгованості підтверджується детальним розрахунком ПАТ КБ «ПриватБанк», наданим до суду, який ОСОБА_1 не спростував.

Проте як вбачається з розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 складається з заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованістю - за пенею та комісією, та штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором протирічить положенням, закріпленим у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, то вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_1, штрафу, а саме: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1783,40 грн - штраф (процентна складова), що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не грунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на той факт, що відсутні підтвердження сплати відповідачем 100 грн і тому позивач пропустив строк на звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07 квітня 2016 року, а відповідачем були внесені кошти на погашення за наданим кредитом протягом з 24 квітня по 6 червня: 24.06. - 124,38грн, 25.04. - 124,38 грн; 28.05 - 103,72 грн, 30.05. - 19 грн, 31.05 - 199 грн, 05.06 - 796,02 грн та 06.06. - 100 грн, тому судова колегія не може погодитись з думкою представника відповідача щодо наявності разового платежу.

Таким чином, оскільки районний суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то з передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судова колегія вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 липня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17 вересня 2008 року у сумі 35667 грн 90 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 6633 грн 10 коп., заборгованості за процентами - 26338 грн 05 коп, пені і комісії - 2796 грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2893 грн 80 коп.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.А.Швецова

Судді А.В.Котелевець

Р.М.Піддубний