Рішення № 69339133, 05.10.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В.

Справа № 644/831/17

Провадження № 2/644/1175/17

05.10.2017

Справа № 644/ 831/17

№/п 2/644/1175/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

у складі : головуючого - судді Матвієвської Г.В., за участі : секретаря судових засідань - Дашкової К.С., позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Безродного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської Ради, третя особа : Четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Харківської міської Ради, третя особа : Четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, просила визнати за нею, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як за спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, право власності на будинок АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги тими обставинами, що вона почала мешкати в будинку АДРЕСА_1) разом з своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6 та його матір'ю ОСОБА_5 з 1996 року. Надалі, зазначає позивач, в 2000 році трапився нещасний випадок і ОСОБА_6 вбило током. Позивач стверджує, що відразу після смерті ОСОБА_7, в 2001 році, ОСОБА_8 зареєструвала її, ОСОБА_2, в своєму будинку і вони продовжували мешкати разом однією сім'єю.

З часом, наголошує позивач, ОСОБА_8 важко захворіла і була лежачою, але вона, позивач по справі, проживала з нею, доглядала хвору, кормила її, прибирала судно, міняла постіль тощо. Також, зазначає позивач, коли старенькій було погано, вона викликала швидку допомогу. Також вона підтримувала житлове приміщення в належному стані для проживання, робила поточні ремонти, сплачувала за комунальні послуги, вела хатню роботу та справи ОСОБА_8, як довірена особа згідно довіреності, виданої їй ОСОБА_8, та в цілому відносилась до неї, як до рідної. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8, у віці 75 років, померла, Позивач організовувала та сплачувала за її поховання.

Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_8 залишилась спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1).

Позивач стверджує, що Заповіт померла не складала, спадкоємець першої черги - єдиний син спадкодавиці, як зазначалось вище помер, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.

Таким чином, зауважує позивач, з 1996 року, понад п'ять років, вона, позивач по справі, з померлою фактично були однією сім'єю, проживали разом на спільній житловій площі, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та вважає, що на цій підставі у неї, позивача по справі, виникло право на спадщину після смерті ОСОБА_5, як спадкоємця четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України.

Надалі, зауважує позивач, вона звернулась до Четвертої Харківської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яку було прийнято і заведено спадкову справу. Коли вона звернулась щодо видачі свідоцтво про право на спадщину, то їй було відмовлено і рекомендовано звернутись до суду. Відмова мотивована тими обставинами, що відповідно до п. 4.4, глави 10 «Видача свідоцтва про право на спадщину», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, від 22.02.2012 р., факт проживання спадкоємця однією сім'єю із спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

У зв'язку з чим, зазначає позивач, вона зверталась до суду з заявою про визнання факту, але судом було відмовлено в відкритті провадження та рекомендовано звернутись з позовом до суду.

Позивач додатково зазначила, що в 2006 році вона одружилась і дівоче прізвище ОСОБА_12 змінила на ОСОБА_12. Вона деякий час мешкала із своїм чоловіком та ОСОБА_8, але згодом стосунки між подружжям погіршились, чоловік пішов і шлюб було розірвано. В 2015 році, стверджує позивач, вона одружилась знов і змінила прізвище на ОСОБА_2. З теперішнім чоловіком вона продовжує мешкати за адресою: АДРЕСА_1. В них народився син.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача - Харківської міської Ради в судове засідання прибув, заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту сумісного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини. Представник відповідача зазначив, що позивач то була зареєстрована у будинку, то знята з реєстрації

Представник відповідача посилаючись на ст. З Сімейного кодексу України , за змістом якої, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, звертає увагу суду на ті обставини, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не проживали разом, на час відкриття спадщини, були зареєстровані зовсім за різними адресами та не могли проживати однією сім'єю у розумінні ст. З Сімейного кодексу України.

Представник відповідача, посилаючись на п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування» зазначає, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Представник відповідача наголошує, що до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а як зазначає сам позивач у позовній заяві, вона перебувала у двох шлюбах з 2006 та 2015 року, тому вона не може входити до кола осіб спадкоємців четвертої черги.

Представник відповідача, зауважує, що посилання позивача на квитанції про сплату за комунальні послуги за 2007 та 2010 не можна вважати належними доказами при встановленні факту сумісного проживання, оскільки зазначене не підтверджує сам факт проживання, до того ж позивачем не доведено відмінності від того, що позивач, можливо, орендувала житлове приміщення для проживання у ОСОБА_5 та не надано інформації з реєстру заповітів.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що у разі відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 Харківська міська рада буде мати всі підстави для звернення до суду з заявою про визнання будинку по АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_5., відумерлою спадщиною та передачі її до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Вивчивши письмові та усні пояснення позивача, представника позивача, письмові та усні заперечення представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про відстуність правових підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі пояснень, наданих письмових доказів, показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 такі фактичні дані:

ОСОБА_2 почала мешкати в будинку АДРЕСА_1) разом з своїм цивільним чоловіком ОСОБА_6 та його матір'ю ОСОБА_5 з 1996 року. В 2000 році ОСОБА_6 помер у с.Затишшя, причина смерті : пораження технічним електричним струмом. ОСОБА_2 зареєстрована у зазначеному вище будинку з 2001 року згідно даних будинкової книги, копія якої міститься в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, у віці 75 років, померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим 05.03.2016 року ВДРАЦС по місту Харкову ХМУЮ, актовий запис № 3742, ОСОБА_2 організовувала та сплачувала поховання ОСОБА_5, що підтверджується показаннями свідківОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 та належними письмовими доказами - накладна № 40 від 07.03.2016 року та договір -замовлення № 40 на організацію та проведення поховання ОСОБА_5, де є замовником ОСОБА_2, виконавцем - ПП ОСОБА_13.

Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складається з будинку АДРЕСА_1), що підтверджується Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28.01.2013 року та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2022807 від 04.04.2013 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12862219 від 15.11.2013 року.

Після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка постійно мешкала : АДРЕСА_1 заведено спадкову справу № 582/2016, зареєстровано заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини 08.07.2016 року за № 1638, якій роз'яснено нотаріусом, що факт проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, що підтверджується листом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 08.09.2016 року № 4480/02-14 на ім'я ОСОБА_2. Позивач брала шлюби у 2006 році та у 2015 році, й відповідно у ці періоди мала інші родини, й мала іншу родину протягом п'яти років до смерті спадкодавиці й на цей час також.

Твердження позивача щодо тих фактів, що з 1996 року, понад п'ять років, вона, позивач по справі, з померлою ОСОБА_5 фактично були однією сім'єю, проживали разом на спільній житловій площі, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та у неї виникло право на спадщину після смерті ОСОБА_5, як спадкоємця четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, безпідставні, не доведені жодним допустимим та відносним доказом. Так свідок позивача ОСОБА_9 показала суду, що знає ОСОБА_2 з 1997 року, остання дійсно проживала у зазначеному будинку з ОСОБА_6, ОСОБА_2 похоронила ОСОБА_5, щодо спільного бюджету позивача з померлою їй не відомо, відомо, що ОСОБА_2 покупала продукти та ліки ОСОБА_5 та ( мовою оригіналу) «все у них было вместе »; свідок позивача ОСОБА_10 показала суду, що ОСОБА_2 з ОСОБА_5 проживала 20 років, госпіталізувала останню до лікарні, працювали вони на городі разом, міняли у будинку вікна ( мовою оригіналу) «наверное вместе», спільний бюджет ( мовою оригіналу) «наверное, думаю, был»; допитана як свідок позивач ОСОБА_2, відповідно до ст.. 184 ЦПК України показала суду, що хоронили ОСОБА_6 вони з ОСОБА_5 спільними коштами, її у будинку залишила ОСОБА_5 як дочку, бо в неї немає родичів, у 2006 році позивач ОСОБА_2 вийшла заміж та проживала у будинку ОСОБА_5, вони купляли все разом, у 2015 році ОСОБА_2 вийшла знов заміж, в них народився син, ОСОБА_5 вже надвір не виходила, проживали вони у будинку ОСОБА_5, іноді виїжджала до батьків, мала від ОСОБА_5 генеральну довіреність, відповідно до якої допомагала їй переоформити будинок після матері, похованням ОСОБА_5 займалася та несла відповідні витрати, договір довічного утримання укласти вони не встигли.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті З СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Позивач не довела суду тих обставин, що останні п'ять років фактично проживала з ОСОБА_5 як одна сім'я, оплата платежів, пов'язаних з її похованням, на підтвердження чого надано докази та оплата комунальних послуг за квитанціями на ім'я ОСОБА_5 не доводять наявності спільного побуту зазначених осіб, спільного проживання, наявність взаємних прав та обов'язків як матері та дочки, що й не підтверджується показами свідків позивача, допитаних у судовому засіданні, які не були безпосередніми очевидцями відносин та обставин проживання зазначених осіб.

Таким чином все викладене позивачем не знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, не доведено належними та допустимими доказами, спростовано представником відповідача, не доведено показаннями допитаних в суді свідків.

Фактичних обставин, які б були підставою для задоволення заявлених вимог, позивач не довів, чим не виконав вимог ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1258, 1264, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської міської Ради, третя особа : Четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя