Ухвала суду № 69338016, 05.10.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 646/1994/17

Провадження № 1-кп/638/636/17

05.10.2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шульзі К. І.

з участю прокурора Туліна Р. А

з участю потерпілого ОСОБА_1

з участю обвинуваченого ОСОБА_2

з участю захисника обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4

з участю обвинуваченого ОСОБА_5

з участю захисника обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання щодо можливості обєднання кримінального провадження №42016220000000871 від 23.09.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України, кримінального провадження №42016220000000538 від 02.06.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України в одне провадження з кримінальним провадженням №42017220000000181 від 01.03.2017 року за підозрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України, зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ухвали Апеляційного суду Харківської області від 28.03.2017 року задоволено подання голови Червонозаводського районного суду м. Харкова та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України направлено на розгляд Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.05.2017 року (головуючий суддя Аркатова К. В.) кримінальне провадження №42016220000000871 від 23.09.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України передано судді Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкіну В. М. для вирішення питання про обєднання в одне провадження з кримінальним провадженням №42017220000000181 від 01.03.2017 року за підозрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України.

Згідно ухвали Апеляційного суду Харківської області від 15.08.2017 року задоволено подання голови Фрунзенського районного суду м. Харкова та кримінальне провадження №42016220000000538 від 02.06.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України направлено на розгляд Дзержинського районного суду м. Харкова.

Останнє підготовче судове засідання по справі призначене на 05 жовтня 2017 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про обєднання кримінальних проваджень відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в одне провадження.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора про обєднання кримінальних проваджень в одне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4 не заперечували проти обєднання кримінальних проваджень в одне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 теж не заперечували проти задоволення клопотання.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Хайкін В.М.) знаходяться кримінальні провадження №42017220000000181 від 01.03.2017 року за підозрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер судової справи №646/1994/17), кримінальне провадження №42016220000000871 від 23.09.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер судової справи №638/7867/17), та кримінальне провадження №42016220000000538 від 02.06.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер судової справи №645/2854/17).

Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть обєднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають.

Згідно частини 2 статті 334 КПК України, у разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх обєднання.

Також у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченомуОСОБА_2 та продовження строку домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора про продовження строку дії обраних обвинуваченим запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили суд змінити вид запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 теж заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважали за можливим не продовжувати обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.06.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.08.2017 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.08.2017 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 продовжено строком до 06.10.2017 року без визначення застави; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносноОСОБА_5 теж продовжено з покладенням на обвинуваченого обовязків, визначених статтею 194 КПК України.

Так, положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього увязнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її звязками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього увязнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її звязками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Окрім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши надані прокурором документи, які підтверджують необхідність та достатність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу відсутні.

Розглянувши обвинувальний акт, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 на теперішній час судом не вбачається.

У відповідності з положеннями статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вище перелічених ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінюючи всі обставини у їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років та 7 років відповідно та який з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, та перебуваючи на свободі можуть продовжувати свою злочинну діяльність, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, вік та стан здоровя обвинуваченого, міцність соціальних звязків обвинуваченого в місці його постійного проживання, відсутність місця роботи, відсутність судимостей, розмір майнової шкоди, яка спричинена потерпілим та не відшкодована, приходить до висновку про те, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 на теперішній час судом не вбачається.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень-злочинів, суд вважає необхідним визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на 01 січня 2017 року становить 1600, 00 грн., тобто 128000 (сто двадцять вісімтисяч) грн. 00 коп., а також у разі внесення застави, відповідно до частини 5 статі 194 КПК України, покладенням на нього в рамках даного кримінального провадження обов'язків.

Окрім того, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.06.2017 року відносно підозрюваногоОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19 серпня 2017 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.08.2017 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 продовжено строком до 06.10.2017 року без визначення застави; запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносноОСОБА_5 теж продовжено з покладенням на обвинуваченого обовязків, визначених статтею 194 КПК України.

Згідно вимог частин 1, 2статті 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому для продовження строку тримання під вартою. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень-злочинів, ризики, які слугували обранню такого запобіжного заходу як домашній арешт продовжують існувати, з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під домашнім арештом закінчується 10.10.2017 року, суд вважає за доцільне продовжити строк домашнього арешту на два місяці з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України та розясненням наслідків їх невиконання. В той же час, суд виходячи із наявних матеріалів кримінального провадження оцінює в сукупності наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоровя, відсутність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, зважаючи на те, що він офіційно неодружений; обвинувачений ніде не працює, раніше не судимий, також суд враховує дотримання ним умов застосованого запобіжного заходу, розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Оцінивши в сукупності вказані обставини суд вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду, а тому існує ризик, визначений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Наявний також ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України: можливість вчинити інше правопорушення, оскільки обвинувачений ніде не працює, постійного заробітку не має.

З огляду на вказане, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слід продовжити на два місяці, зважаючи на складність кримінального провадження з метою надання достатньо часу для судового розгляду відповідно до вимог частини 2 статті 114 КПК України з урахуванням розумних строків.

Окрім того, ознайомившись з обвинувальними актами та доданими до нього матеріалами в кримінальному провадженні, вислухавши думку сторін кримінального провадження, ураховуючи ті обставини, що в судове засідання, призначене на 05.10.2017 рокуне зявився один із потерпілих, суд вважає за неможливе закінчити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючисьст.62 Конституції України, ст.5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини,ч.2 ст.314, ст.331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження №42016220000000871 від 23.09.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер судової справи №638/7867/17) та кримінальне провадження №42016220000000538 від 02.06.2016 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер судової справи №645/2854/17) обєднати в одне провадження з кримінальним провадженням №42017220000000181 від 01.03.2017 року за підозрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер судової справи №646/1994/17) з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи - №646/1994/17.

Клопотання прокурора Туліна Р. А. про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченогоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянину України, українцю, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 03 грудня 2017 року.

Визначити суму застави у розмірі 128000 (сто двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., яку можливо внести на депозитний рахунок - р/рахунок: 37318098006674, отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО банку отримувача: 820172, код банку отримувача: 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі №646/1994/17, провадження №1-кп/638/636/17 від 05.10.2017 року за (ПІБ) _____ (Дзержинський районний суд м. Харкова).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятору.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа слідчого ізолятору негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області, прокурора прокуратури Харківської областіта суддю Дзержинського районного суду м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали направити для виконання до Харківської установи виконання покарань (№27).

Клопотання прокурора Туліна Р. А. про продовження строку домашнього арешту відносно обвинуваченогоОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зміну чи скасування запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний згідно ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.06.2017 року.

На обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, покласти наступні обовязки:

- заборонити у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну;

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали до 05 грудня 2017 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

В підготовчому судовому засіданні за матеріалами обєднаного кримінального провадження оголосити перерву до 19.10.2017 року до 15 години 30 хвилин.

Підготовче судове засідання провести в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр-т. Перемоги, 52-В, зал судових засідань №5.

Копії ухвали суду надати прокурору, обвинуваченим, їхнім захисникам, потерпілому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Головуючий: