Ухвала суду № 69336386, 03.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1897/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

03.10.2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Черненка В.В.; Кіселика С.А.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним Державного акту на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_4, який представляє інтереси ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним Державного акту на земельну ділянку.

З метою забезпечення позову заявлено про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов'язані з руйнуванням існуючої загорожі, перенесенням існуючих меж, проведення будь-яких будівельних та земляних робіт, в тому числі обробіток земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, яка знаходиться за металевою огорожею № 3 зображеною в технічному паспорті на житловий будинок від 15.11.2011 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 207 року забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов'язані з руйнуванням існуючої загорожі, перенесенням існуючих меж, проведення будь-яких будівельних та земляних робіт, в тому числі обробіток земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, яка знаходиться за металевою огорожею № 3 зображеною в технічному паспорті на житловий будинок від 15.11.2011 року.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про її скасування. Зокрема зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги роз'яснення викладені у постанові Пленуму ВСУ від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції». У даному випадку, заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та жодних доказів щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. ОСОБА_2 ще у 2015 році звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Іванова Н.Ю.) з позовною заявою до ОСОБА_3 про виділ в натурі 31/50 частки земельної ділянки, справа № 404/8251/15-ц, розгляд даної справи зупинено на час проведення судових експертиз, за весь цей час ОСОБА_2 не вчиняла жодних дій щодо спірної земельної ділянки, а навпаки має намір і дуже зацікавлена вирішити спірне питання саме законним шляхом. Вимоги позивача носять безпідставний характер, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не відповідає предмету спору.

Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.85).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 та пояснення представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги за наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Відповідно до положень ч. 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.3 ст.151 ЦПК України).

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України). Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦІПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно і грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 4 та п. 7 постанови №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку визначеному ст. 209 ЦПК України і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, за якими невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися за наступного.

Із змісту позовної заяви виходить, що ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 грудня 2011 року № 2053, № 2056 посвідчених приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Новицькою І.О. є власником 59/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та власником 19/50 частин земельної ділянки розташованої по вказаній адресі.

Співвласником 41/100 частини будинку на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради є ОСОБА_2. Також згідно Державного акту від 04.11.1997 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів за №4659, вона є власником 31/50 частини земельної ділянки, розташованій по АДРЕСА_1.

Однак, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів № 524 від 13 липня 1994 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 31/50 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (Кропивницькому) є незаконним. Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не перевірив законних підстав знаходження в користуванні ОСОБА_2 земельної ділянки в тій частині на яку остання подала заяву про приватизацію, не витребував довідку БТІ про визначення первинних ідеальних часток. Отже, незаконно та безпідставно передано у власність ОСОБА_2 майже у двічі більшу земельну ділянку ніж та на яку вона має право, а саме, замість 17/50 частки їй передано 31/50 частина земельної ділянки.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову в майбутньому.

Проте, покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок суду не повною мірою узгоджується з положеннями ст.ст.151-153 ЦПК щодо підстав та порядку забезпечення позову та з вищенаведеними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції у повному обсязі не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам.

В оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, з якими суд першої інстанції пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що їх невжиття в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Звертаючись з заявою до суду стороною позивача не наведено обґрунтувань доцільності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 1997 року є власником 31/50 частини земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 з 2011 року є власником 19/50 частин вказаної земельної ділянки. Тобто, сторони користуються спірною земельною ділянкою тривалий проміжок часу.

Доказів того, що за весь час користування земельною ділянкою відповідачем вчинялися дії пов'язані з руйнуванням існуючої на ній огорожі, перенесенням існуючих меж або що на спірній земельній ділянці відповідачем проводилися будівельні чи земляні роботи позивачем не надано.

Крім того, в 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_3 про виділ їй в натурі 31/50 частки вищевказаної земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, розгляд справи зупинено на час проведення експертиз.

Посилання на те, що відповідач порушує правила добросусідства та порядок користування земельною ділянкою відповідно до первинних ідеальних часток, вільно користується частиною земельної ділянки поза огорожею № 3, постійно вчиняє сварки, провокує позивача на конфлікт, звертається безпідставно зі скаргами до правоохоронних органів, порушує норми закону та моралі не можуть бути правовими підставами для задоволення заяви про забезпечення позову.

Даний вид забезпечення позову застосовуються, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Заборона вчиняти будь-які дії пов'язані із земельною ділянкою, не є передумовою, направленою на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, адже судове рішення пов'язане із задоволенням такого позову не потребує вчинення із спірною земельною ділянкою будь-яких дій, безпосередньо, пов'язаних із фізичним чи механічним впливом на неї.

Більш того, предметом судового розгляду є вимоги немайнового характеру у зв?язку з чим спосіб забезпечення позов, зазначений у заяві, не співмірний із заявленими вимогами.

Оскільки судом першої інстанції було порушено порядок, встановлений для вирішення заяв про забезпечення позову, то колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до положень ч. 1 п. 3 ст. 312 ЦПК України.

При новому розгляді питання, суду першої інстанції необхідно всебічно, повно та об'єктивно перевірити обґрунтованість доводів заяви позивача з урахуванням наданих доказів та пересвідчитися в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання у майбутньому рішення суду, чи співмірні заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач із заявленими вимогами .

Керуючись ст. ст 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2017 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: