Рішення № 69335363, 04.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/717/16-ц 22-ц/774/1466/К/17

Справа № 197/717/16-ц Головуючий у першій

Провадження 22-ц/774/1466/К/17 інстанції ОСОБА_1

Категорія 48 (III) Доповідач – Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар - Гладиш К.І.,

за участю: ОСОБА_2;

позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

представника третьої особи - органу опіки та піклування Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області – ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - органи опіки та піклування Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Широківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа органи опіки та піклування Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Широківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з ОСОБА_2 він перебував в зареєстрованому шлюбі та від шлюбу вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 26 листопада 2014 року відносини з відповідачем погіршилися, вони почали проживати окремо, син залишився проживати разом з відповідачем, 05 лютого 2015 року шлюб розірвано, відповідач перешкоджає йому в спілкуванні з дитиною, у зв’язку з чим він звертався з заявою до органу опіки та піклування, яким винесено розпорядження про визначення його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено періодичність зустрічей батька з дитиною щотижня в середу з 18.00 годин до 20.00 годин та суботу з 15.00 годин до 18.00 годин.

Але відповідач ігнорує вищезазначене розпорядження Широківської РДА, чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди йому в спілкуванні з дитиною, встановити порядок участі позивача у вихованні сина: встановити систематичні побачення та спілкування ОСОБА_3 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожного тижня, у середу з 18:00 години до 20:00 години, в суботу з 15:00 години до 18:00 години, з можливістю відвідування дитиною місця його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; в канікулярний час та в державні святкові дні, визначити дні для спілкування ОСОБА_3 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в половину календарних днів від визначених законодавством України, та на два тижні, під час виробничої відпустки ОСОБА_3, з наданням права вивозу дитини за межі міста ОСОБА_7, для оздоровлення, але в межах України без супроводу матері.

Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 рокупозовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначено такий порядок спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2: систематичні побачення кожного тижня, у середу з 18:00 години до 20:00 години, в суботу з 15:00 години до 18:00 години.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551 грн.20 коп.

Роз'яснено відповідачу ОСОБА_2 положення ст. 159 СК України, відповідно до якої у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційні скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі по суті позовних вимог посилаючись на те, що справу, в порушення вимог ЦПК України, розглянуто за її відсутності, що позбавило її права захищати як свої права та інтереси, так і інтереси дитини.

Крім того відповідач вказує на те, що має докази, які мають істотне значення для справи, а саме те, що позивач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, його поведінка негативно впливає на психіку дитини, яку він залякує. Позивач соєю поведінкою, через сина, намагається створювати їй проблеми та перешкоди.

Також зауважує, що залишення малолітнього сина наодинці з відповідачем загрожує життю та здоров’ю дитини, тому спілкування відповідача з дитиною має відбуватися за її присутності, оскільки дитина свого батька навіть не знає в обличчя.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 лютого 2013 року позивач уклав шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_2 Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року шлюб розірвано (а.с. 10-11) Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 9). Дитина залишилася проживати разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач звернувся із заявою до органу опіки та піклування Широківської районної державної адміністрації щодо визначення його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та встановлення порядку побачень з сином. Відповідно до розпорядження голови Широківської районної державної адміністрації № Р-119/0/392-15 від 31.03.2015 року визначено участь ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено періодичність зустрічей батька з дитиною щотижня: середа з 18.00 години до 20.00 години та субота з 15.00 години по 18.00 годину (а.с.12).

З висновку Широківської районної державної адміністрації та виконавчого комітету Широківської селищної ради вбачається, що незважаючи на розпорядження голови Широківської РДА, яке відповідач ОСОБА_2 ігнорує та продовжує перешкоджати позивачу ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_6 (а.с.41,53).

За захистом своїх прав позивач ОСОБА_3 неодноразово звертався до Широківського ВП Криворізького ВП ГУ НП у Дніпропетровській області з проханнями провести перевірку та притягнути до юридичної відповідальності ОСОБА_2, за результатами яких встановлено порушення ОСОБА_2 розпорядження голови Широківської РДА від 31.03.2015 року щодо участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_8, що підтверджується висновками Широківського ВП КВП ГУ НП у Дніпропетровській області (а.с.66,68,69-70).

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що відповідач перешкоджає йому в спілкуванні з дитиною.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з рівності прав батьків щодо участі у вихованні дитини, факту створення відповідачем позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною й наявності у зв’язку з цим підстав для встановлення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини з урахуванням її інтересів, віку, психоемоційного стану, поведінки батьків, шляхом визначення періодичних побачень.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до положень ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 159 СК України визначено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Між сторонами виник спір щодо участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з матір’ю ОСОБА_2

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш зі змінами та доповненнями передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Широківської районної державної адміністрації № Р-119/0/392-15 від 31.03.2015 року визначено участь ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та встановлено періодичність зустрічей батька з дитиною щотижня: середа з 18.00 години до 20.00 години та субота з 15.00 години по 18.00 годину (а.с.12).

Висновками Широківської районної державної адміністрації та виконавчого комітету Широківської селищної ради підтверджено, що незважаючи на розпорядження голови Широківської РДА, яке відповідач ОСОБА_2 ігнорує та продовжує перешкоджати позивачу ОСОБА_3 у спілкуванні з сином ОСОБА_6 (а.с.41,53).

В ч.1 ст. 159 Сімейного кодексу України зазначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

З аналізу норм ст.ст. 158, 159 Сімейного кодексу України вбачається, що рішення ради опіки та піклування з цього питання є обов’язковим, як і обов’язковим є дотримання порядку щодо участі у вихованні дитини, який визначено цими статтями.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визначення способу участі останнього у вихованні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши можливість ОСОБА_3 систематичних побачень з сином кожного тижня, у середу з 18:00 години до 20:00 години, в суботу з 15:00 години до 18:00 години.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач перешкоджає спілкуванню сина з батьком, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки наявність даного спору, який розглядався в судовому порядку, свідчить про те, що між сторонами у справі виник і існує спір щодо участі у вихованні малолітньої дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, щосправу, в порушення вимог ЦПК України, розглянуто за відсутності відповідача, що позбавило її права захищати як свої права та інтереси, так і інтереси дитини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані відповідачем обставини не призвели до неправильного вирішення спору.

Також колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має докази, які мають істотне значення для справи, а саме те, що позивач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, його поведінка негативно впливає на психіку дитини, яку він залякує, позивач соєю поведінкою, через сина, намагається створювати їй проблеми та перешкоди, оскільки вказані доводи, відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, не підтверджені належними доказами.

Натомість, поясненнями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є працівниками дитячого садочку, який відвідує ОСОБА_6, встановлено, що до садочку дитину приводить мама, вихователі їй повідомляли, що позивач - батько дитини хоче спілкуватись з дитиною, але мати не дозволяє. Позивач приходив до дитячого садочка, дарував дитині іграшку, дитина позитивно ставилась до батька, позивач відвідував сина, відносини між батьком та дитиною позитивні, дитина йшла до батька.

У зв’язку з вище наведеним колегією суддів не приймаються й доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що дитина свого батька навіть не знає в обличчя.

Крім того слід зауважити, що наявність даного спору, який розглядається в судовому порядку, свідчить про те, що між сторонами у справі виник спір щодо участі у вихованні малолітньої дитини та про те, що батько дитини має намір приймати участь у вихованні дитини.

Однак, колегія суддів вважає доречними, такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача в частині визначення способу спілкування позивача з малолітнім сином, оскільки в резолютивній частині рішення суду чітко не визначено цей спосіб.

Так, відповідно до ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У п.13. Постанови Пленуму Верховного суду України №12 від 18 грудня 2006 року «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз’яснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що на час звернення до суду з позовом малолітньому ОСОБА_6 ще не виповнилось трьох років, та він потребує постійної присутності матері та її нагляду, тому спілкування дитини з батьком має відбуватися в присутності відповідача.

Саме такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, відповідатиме можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкування кожного з батьків та отримати від цього достатню кількість виховних заходів кожного з них в такому ритмі, який не буде порушувати її інтересів, сприятиме встановленню контакту батька з дитиною.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку спілкування малолітньої дитини з позивачем шляхом встановлення порядку спілкування у визначений судом першої інстанції період, в присутності матері – відповідача по справі.

В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року змінити в частині визначення порядку спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши такий порядок спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2: систематичні побачення кожного тижня, у середу з 18:00 години до 20:00 години, в суботу з 15:00 години до 18:00 години в присутності матері дитини - ОСОБА_2.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: