Ухвала суду № 69333187, 21.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року м. Київ К/800/15984/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Одеської митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 26.05.2016р. у справі № 815/6999/15 за позовом Приватного підприємства "Атаман-Фрут" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000075/2 від 19.11.2015 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00115.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 26.05.2016р., позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000075/2 від 19.11.2015 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00115 від 19.11.2015 року.

На постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 26.05.2016р. надійшла касаційна скарга Одеської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2015 року між ПП «Атаман-Фрут» та Фірмою «INTERFRESH EXPORT S.L.U.» (Іспанія) укладено контракт № 117/15, відповідно до умов якого Фірма «INTERFRESH EXPORT S.L.U.» зобов'язується поставляти, а ПП «Атаман-Фрут» приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.

Відповідно до специфікації №3 від 14.11.2015 року до контракту та інвойсу № 2015-165 від 14.11.2015 року Фірма «INTERFRESH EXPORT S.L.U.» на умовах поставки CPT-Одеса поставила ПП «Атаман-Фрут» наступний товар: хурма свіжа, сорт Persimon (вага брутто: 21480 кг., вага нетто: 19424 кг, на загальну суму 13596,80 євро, з якої 0,70 євро за 1 кг, у тому числі транспортні витрати відповідно до умов поставки CPT-Одеса).

19.11.2015 року уповноваженою позивачем особою ТОВ «Брокерсько-Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС подана електронна митна декларація № 500060006/2015/010941, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України, тобто за ціною договору (контракту).

Для підтвердження митної вартості товару декларант подав: зовнішньоекономічний контракт № 117/15 від 26.10.2015 року; специфікацію № 3 від 14.11.2015 року до контракту № 117/15 від 26.10.2015 року; інвойс 2015-165 від 14.11.2015 року; копію ЕМД № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року країни відправника; сертифікат походження товару форми EUR.1 № 0343709 F від 14.11.2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 994675 від 14.11.2015 року; пакувальний лист № 2015-165 від 14.11.2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 14.11.2015 року; договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товарно-супровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 14.11.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товарно-супровідних документах відбитку штампів) № 2730 від 14.11.2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 14.11.2015 року.

Проте під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Підставою для висновків про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах, а саме в результаті подання декларантом сертифікату EUR-1 без посилання на інвойс, в той час коли умовами контракту визначено подання сертифікату походження товару за формою А. Також, митним органом зазначено, що у сертифікаті форми EUR.1 № 0343709 F від 14.11.2015 року йде посилання на митну декларацію країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року, а у митній декларації країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року йде посилання на сертифікат форми EUR.1 № 0343709 F від 14.11.2015 року, що унеможливило встановити достовірність наданих документів.

У зв'язку із чим, 19.11.2014 відповідач на підставі ст. 53 МК України витребував від позивача додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу Одеської митниці ДФС декларантом було додатково подано висновок Одеської регіональної Торгово-промислової палати - СИО-а № 000801 від 10.11.2015 року, пояснення щодо наданих документів та переліку документів, а також повідомлено про неможливість подання інших витребуваних документів.

Оскільки позивач на вимогу митниці не надав додаткових документів, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що 19.11.2014 року прийнято рішення №№ 500060006/2015/000075/2 про коригування митної вартості товару, яким органом визначено митну вартість товару за шостим - резервним методом та складено картку відмови №500060006/2015/00115 у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданих позивачем документів вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, та необхідність у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товару.

Водночас, вірним є висновок суду першої інстанції, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, тому витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним. Зазначені обставини свідчать про не доведеність відповідачем правомірності неможливості застосування до визначення митної вартості товарів за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу при визначенні митної вартості.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що сертифікат походження товару є документом, що підтверджує країну його походження, що, у свою чергу, впливає на величину мита, що стягується при ввезенні товарів на митну територію України. Сертифікат походження товару форми А - це сертифікат, розроблений та затверджений в 1968 році Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), прийнятий в рамках реалізації Генеральної системи преференцій (ГСП) для країн ЄС, Японії, Туреччини. Сертифікат EUR.1 - це сертифікат, що підтверджує країну походження товару і використовуваний в тих випадках, коли товар, виготовлений в одній з держав Європейського Союзу, вивозиться в країну, що підписала угоду з ЄС про надання взаємних торгових преференцій. Так, країни ЄС, утому числі Іспанія приймають три форми: Form A (форма А), EUR.1, General Form (загальна форма англійською мовою). Визначення походження товару виконується відповідно до регламентів ЄС. Отже, Сертифікат форми А і Сертифікат форми EUR.1 є формами, які можуть бути використані для підтвердження країни походження товару, що імпортується з Іспанії.

Таким чином, наданий позивачем Сертифікат походження товару форми EUR.1 є належним документом, який підтверджує країну походження товару, що був поставлений за Контрактом № 117/15 від 26.10.2015 року.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, окрім сертифікату походження товару, який був наданий до митного оформлення з вищевказаним контрактом, країна походження товару підтверджується наступними документами: інвойсом № 2015-165 від 14.11.2015; міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 94675 від 14.11.2015; фітосанітарним сертифікатом країни відправлення № CE/ES/0253070 6B від 14.11.2015 року; митною декларацією країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року, а в сертифікаті форми EUR.1 № 0343709 F є посилання на експортну декларацію країни відправлення № 15ES00174111051180 від 14.11.2015 року, в якій, в свою чергу, міститься посилання на інвойс № 2015-165.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що вищевказані документи у сукупності та взаємному зв'язку підтверджують походження товару, що імпортується (Іспанія), та дають змогу ідентифікувати саме цю поставку, країну походження та ціну поставки.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Одеської митниці відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 26.05.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: