Ухвала суду № 69333175, 28.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 вересня 2017 року м. Київ К/800/29736/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у справі №876/7051/17 (№809/503/17) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206050001/2016/00789 від 25 листопада 2016 року Івано-Франківської митниці ДФС.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості Івано-Франківської митниці ДФС М/п «Івано-Франківськ - центральний» №206050001/2016/000694/1від 25 листопада 2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України сплачений судовий збір в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк скаржником усунуто зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року недоліки.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбано транспортний засіб - легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1.

24 листопада 2016 року декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як уповноваженим ОСОБА_1, подано митну декларацію №206050001/2016/404591 для митного оформлення транспортного засобу - легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, бувший у використанні, тип двигуна - дизель, номер кузова - НОМЕР_1, робочий об'єм циліндрів двигуна 1 968 см. куб., тип кузова - універсал, потужність двигуна 130 КВт, рік виготовлення 2013, загальна кількість місць включаючи водія 5, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування. У п.42 вказаної митної декларації визначено ціну товару в розмірі 7350 євро.

До вказаної декларації долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3; рахунок-фактура (інвойс) №86/6; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; декларація про походження товару; паспорт громадянина України.

За результатами перевірки митної декларації №206050001/2016/404591 та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови №206050001/2016/00789 та 25 листопада 2016 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №206050001/2016/000694/1, відповідно до п.30 якого скоригована вартість товару становила 11316, 00 євро.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1 та ч.2 ст.51 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 Митного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року №21-591а15, від 02 червня 2015 року №21-498а15.

Судами встановлено, що у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль посадовою особою митниці 24 листопада 2016 року направлено електронне повідомлення декларанту з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість.

25 листопада 2016 року декларантом надано відповідь, якою повідомлено, що декларант не може надати експертний висновок про вартісні характеристики автомобіля, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, щодо автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Таким чином, митний орган при виборі методу визначення митної вартості має провести консультацію з декларантом. При цьому, застосування резервного методу визначення митної вартості товару можливе лише за наявності обґрунтування незастосування попередніх методів.

Разом з тим, як встановлено судами, процедура консультації між позивачем тва митним органом проведена не була.

Крім того, на підтвердження визначення вартості транспортного засобу за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу від 17 листопада 2016 року №86/16, (рахунок-фактуру (інвойс), відповідно до якого вартість транспортного засобу - 7350 євро, оплачена позивачем готівкою та отримана продавцем, що підтверджено відміткою про отримання коштів готівкою, яку скріплено підписом, печаткою продавця.

Таким чином, суди, встановивши, що рахунок від 17 листопада 2016 року №86/16 є належним документом в розумінні п.5 ч.2 ст.53 Митного кодексу України, який підтверджує вартість транспортного засобу та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а також факт нездійснення консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості ввезеного товару, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року у справі №876/7051/17 (№809/503/17) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова