Ухвала суду № 69333156, 29.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 вересня 2017 року м. Київ К/800/31606/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною відмови в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу, внаслідок настання інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на день призначення одноразової грошової допомоги та забезпечити її виплату. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Судами встановлено, що відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 17 березня 2010 року серії МСЕ-ЧНВ №339391 позивачу вперше, починаючи з 17 березня 2010 року встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 04 липня 2013 року серії АВ №0111409, починаючи з 04 липня 2013 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною інвалідності - поранення (контузія), захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

17 лютого 2017 року Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби складено протокол № 16, затверджений 22 лютого 2017 року Міністром оборони України, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, встановлена понад 3-х місячний строк, після звільнення з військової служби.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з березня 2010 року, тому він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 цього Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Грошове забезпечення військовослужбовцям звільненим зі служби, відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та визначається на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, постійних надбавок, премії, надбавки за вислугу років.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року, 21 квітня 2015 року (справи №№ 21-446а14, 21-135а15 відповідно).

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, яка набрала законної сили, у справі № 751/3827/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та зобов'язано відповідача розглянути заяву позивача про виплату допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення. Отже, факт набуття позивачем права на призначення одноразової грошової допомоги, починаючи з 04 липня 2013 року встановлений постановою і не потребує додаткового доказування.

Відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо вчинення певних дій щодо повторного розгляду заяви, тому зобов'язавши повторно розглянути заяву позивача, суд першої інстанції обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування, а не виплату одноразової грошової допомоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року та змінену постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною відмови в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак