Ухвала суду № 69332868, 20.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 вересня 2017 року м. Київ К/800/28429/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №815/1257/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейндж Опт» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейндж Опт» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/000617/2 від 29 грудня 2016 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/00853 від 29 грудня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/000618/2 від 30 грудня 2016 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/00854 від 30 грудня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/000619/2 від 30 грудня 2016 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/00856 від 30 грудня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/000620/2 від 30 грудня 2016 року.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2016/00858 від 30 грудня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2017/000018/2 від 11 січня 2017 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2017/00021 від 11 січня 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2017/000027/2 від 13 січня 2017 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2017/00031 від 13 січня 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2017/000028/2 від 14 січня 2017 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №100270001/2017/00032 від 14 січня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк скаржником усунуто зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року недоліки.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Компанією «BFT WORLDWIDE LIMITED», Гонконг, 08 грудня 2016 року укладено контракт №081216, за умовами якого продавець зобов'язався поставити на адресу позивача товар (взуття) за ціною, та строки, обумовлені в інвойсах на умовах поставки CFR, CIP, CIF, CPT, DDP, DAP, DAT кордон України.

У зв'язку із поставкою товару позивачем подано до митниці електронні митні декларації від 29.12.2016 №100270001/2016/607906, від 30.12.2016 року №100270001/2016/607954, від 30.12.2016 №100270001/2016/607964, від 30.12.2016 №100270001/2016/607971, від 11.01.2017 №100270001/2017/079300, від 13.01.2017 №100270001/2017/079428, від 14.01.2017 №100270001/2016/079451, в яких визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи: зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, прайс-листи виробника товару, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні (CMR), акти фізичного огляду товарів, документи, що підтверджують вартість страхування, копії митних декларацій країни відправлення та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

Відповідачем поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

За таких обставин митним органом були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості.

Рішення митного органу було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, відповідно до п. 3.1 Контракту від 08 грудня 2016 року №081216 оплата здійснюється або попереднім платежем або після оплата, проте строки після оплати не обумовлені а ні у контракті, а ні у інвойсі; в поданих до митного оформлення страхових полісах не вказано номери інвойсів, хоча така графа передбачена; прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса (Чорноморськ) вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».

Згідно з ч. ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, ч.ч. 2-3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року №21-591а15, від 02 червня 2015 року №21-498а15.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що подані підприємством для митного оформлення товарів документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, відповідно до п. 3.1 Контракту від 08.12.2016 №081216 оплата здійснюється або попереднім платежем або після оплата, проте строки після оплати не обумовлені а ні у контракті, а ні у інвойсі; в поданих до митного оформлення страхових полісах не вказано номери інвойсів, хоча така графа передбачена; прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса (Чорноморськ) вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Разом з тим, судами встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи спростовують виявлені митним органом обставини щодо непідтвердження числових значень складових митної вартості товару, виходячи з наступного.

Так, поставка товару здійснювалась контрагентом позивача на умовах СIF («Вартість, страхування, фрахт»), що згідно торгівельних правил ІНКОТЕРМС 2010 року означає, що продавець зобов'язаний укласти договір страхування на користь покупця проти ризику втрати та ушкодження товару під час перевезення та оплатити страхові внески. При цьому покупець повинен прийняти до уваги, що згідно умов CIF від продавця потребується лише забезпечення страхування на мінімальних умовах.

Отже, за наведеними умовами поставки товару у покупця відсутній обов'язок щодо страхування товару та, відповідно, він не може нести відповідальність за відсутність страхового полісу або не надання його продавцем, а також за неточності або невідповідність наявної в страховому полісі інформації.

Крім того, відомості, що містяться у страхових полісах, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність в них даних про інвойс не є підставою для коригування митної вартості товару.

Твердження про те, що в контракті чи інвойсі не обумовлені терміни відстрочки платежу та не зазначено в деяких страхових документах даних про інвойс, відповідно до яких відбувалась поставка, спростовуються наступним.

Зазначені обставини не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Щодо зазначення у прайс-листі умови поставки CIF Одеса (Чорноморськ) як ознаки суб'єктивної спрямованості даної пропозиції, що суперечить самій суті прайс-листа, як такого, спростовується тим, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який складається у довільній формі.

Отже, суди, встановивши, що подані декларантом документи містять всі необхідні дані для визначення митної вартості товару та її складових, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №815/1257/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейндж Опт» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова