Ухвала суду № 69332842, 22.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 вересня 2017 року м. Київ К/800/28694/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі №826/7544/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 25 березня 2016 року №100000012/2016/000022/2.

Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» понесені судові витрати в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк скаржником усунуто зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року недоліки.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 березня 2016 року позивачем до митного оформлення за митною декларацією №100250003/2016/133260 заявлений товар: фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згорання, фільтри повітря салону автомобілів, фільтри для фільтрування палива чи мастила у двигунах внутрішнього згорання автомобілів, фільтри гідравлічних систем для автомобілів; торгівельна марка – SAKURA, виробник РТ SELAMAT SEMPURNA TBK (країна виробництва – Республіка Індонезія).

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи:- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № б/н від 21.03.2016; - некласифікований комерційний документ №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016; - прайс від 01.01.2016; - рахунок-фактуру (інвойс) №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016; - пакувальний лист №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016; - зовнішньоекономічний договір (контракт) № ІN009 від 01.06.2014 з доповненнями від 01.06.2014 та від 21.02.2016; - інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю № 2730 від 21.03.2016; - декларація про походження товару №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01.2016;- копію митної декларації країни відправлення №16LTLUB000EK007FCO від 21.03.2016.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту шляхом надіслання електронного повідомлення, було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - для підтвердження витрат - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом було подано лист від 25 березня 2016 року №19 про надання копії видаткової накладної від 27 січня 2016 року №240, копію податкової накладної від 27 січня 2016 року №233 та коносаменту №HDMU JTWB0327134, та повідомлено про неможливість надання інших документів.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25 березня 2016 року №100000012/2016/000022/2, яким відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв’язку з неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів (графа 33 оскаржуваного рішення).

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 25 березня 2016 року №100000012/2016/000022/2, відповідачем обрано резервний метод визначення митної вартості.

Також була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250003/2016/00055.

Товар було випущено у вільний обіг на умовах надання гарантій, згідно з митною декларацією №100250003/2016/133325 від 25 березня 2016 року.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».

Згідно з ч. ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, ч.ч. 2-3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року №21-591а15, від 02 червня 2015 року №21-498а15.

Так, відповідач у рішенні про коригування митної вартості посилався на відсутність відомостей щодо засобів оплати на поставку товару, внаслідок чого дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті.

Разом з тим, з умов дилерського контракту №ІN009 від 01 червня 2014 року вбачається, що дилер зобов’язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту – інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

Позивачем часткової або повної передоплати товару, придбаного згідно дилерського контракту №ІN009 від 01 червня 2014 року та інвойсу №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27 січня 2016 року, здійснено не було, а відтак – зважаючи на те, що умовами договору передбачена відстрочка оплати товару на 180 днів з дати поставки, то на момент митного оформлення товару докази оплати такого товару відсутні.

Також в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано на розбіжності щодо країни відправлення товару. Так, у митній декларації країною відправлення зазначено Сінгапур, а з наданого до митного оформлення СMR від 21 березня 2016 року б/н вбачається відправка товару з м. Клайпеда (Литва), що може впливати на витрати на транспортування як складову митної вартості.

Однак, судами встановлено, що відповідно до дилерського контракту №ІN009 від 01 квітня 2014 року товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами, дистриб’юторами і постачальниками з їх складів. Доставка товару дилеру може здійснюватися через порт Литви – Клайпеда або інші порти на розгляд постачальника. Таким чином, за умовами вищезазначеного контракту обов’язок по відправці товару покладається саме на продавця, який самостійно визначає маршрут відправлення товару до місця призначення. Крім того, умовами даного контракту передбачена також можливість відправлення вантажу не лише зі складів правця, але і зі складів партнерів, дистриб’юторів і постачальників продавця. Тобто, відправка товару дистриб'ютором з порту Литви – Клайпеда не суперечить умовам дилерського контракту №ІN009 від 01 червня 2014 року.

Отже, суди, встановивши, що подані декларантом документи містять всі необхідні дані для визначення митної вартості товару та її складових, а тому в митного органу не було підстав для витребування додаткових документів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, –

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі №826/7544/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова