Ухвала суду № 69332802, 28.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м.Київ К/800/19823/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» Ірклієнка Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» Ірклієнка Юрія Петровича включити вимоги та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити вимоги по сплаті заборгованості із середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальній сумі 221856,40 грн. (без відрахувань) у другу чергу вимог кредиторів, змінивши черговість в реєстрі кредиторів згідно вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.12.1 глави 12 розділу V «Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» та ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з виплатою коштів заборгованості в пріоритетному порядку, що підтверджуються рішеннями судів, що вступили в законну дію.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про протиправність дій Уповноваженої особи щодо відмови у виплаті їй встановлених рішенням судів сум заборгованості із заробітної плати, необґрунтованість та безпідставність віднесення вказаної заборгованості до 7 черги вимог кредиторів, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Терра банк» є грошовими зобов'язаннями щодо заробітної плати, що виникають із зобов'язань банку перед працівниками, а тому підлягає задоволенню в порядку ч.2 ст.52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 31 березня 2016 року задоволено клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»; провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2; ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва 31 березня 2016 року змінено в мотивувальній частині, в решті ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва 31 березня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є юридичною особою публічного права та державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та діє як суб'єкт публічного права, а тому даний спір належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позовних вимог позивача є зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» Ірклієнко Ю.П. включити вимоги по відшкодуванню заборгованості зі сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у загальній сумі 221856,40 грн. у другу чергу вимог кредиторів, змінивши черговість в реєстрі кредиторів з виплатою коштів заборгованості в пріоритетному порядку, на виконання судових рішень, що вступили в законну силу.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції виходив із помилковості висновків щодо розгляду позовних вимог ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства, оскільки на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, зокрема щодо майнових вимог до банку, поширюються норми Господарського процесуального кодексу України, а тому спір підлягає до розгляду господарським судом.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно п.п.1, 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Головною ознакою публічно-правового спору є участь у ньому хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень - органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Як встановлено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В даній справі позовні вимоги стосуються зобов'язання відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог. Тобто спір виник не з питань оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а в процедурі ліквідації банку у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним. За своїм змістом даний спір є спором про майнові вимоги до банку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді