Ухвала суду № 69332456, 04.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2017 року по справі № 552/4505/17 за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, 18 липня 2017 року звернулася до Київський районний суд м. Полтави з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в якому проси визнати протиправним і скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12.06.2017р. №2, яким ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за відсутністю у годувальника необхідного страхового стажу 14 років; зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати до страхового стажу годувальника його період роботи на Сімферопольському заводі «Ремпобуттехніка», з 18.02.1980р. по 09.01.1996р., і призначити з 11.05.2017р. ОСОБА_2 пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, відповідно : ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати пенсії.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2017 року задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 12 червня 2017 року № 32 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати до страхового стажу годувальника період роботи на Сімферопольському заводі «Ремпобуттехніка» з 18 лютого 1980 року по 09 січня 1996 року та призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати звернення, з 11 травня 2017 року та провести відповідні виплати.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 41-42). Наполягає на законності прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та відсутності підстав для їх призначення.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 з 10 липня 1991 року знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який 16 вересня 2016 року помер.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_2 має малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Позивач ОСОБА_2 11 травня 2017 року звернулася до відповідача Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою встановленої форми та відповідним пакетом документів про призначення пенсії дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Полтавського об'єднаного Пенсійного фонду України Полтавської області № 32 від 12 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника за відсутністю у годувальника необхідного страхового стажу.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності для осіб від 56 років до досягнення особою 59 років включно складає 14 років.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Як встановлено, що на ім'я годувальника ОСОБА_3 наявна трудова книжка з відповідними в ній записами про наявність трудового стажу.

В тому числі наявними в трудовій книжці, виданій на ім'я ОСОБА_3, записами повністю підтверджено період роботи останнього з 18 лютого 1980 року (наказ № 16-к від 18 лютого 1980 року) по 09 січня 1996 року (наказ від 09 січня 1996 року) на Сімферопольському заводі «Ремпобуттехніка».

Факт перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з Сімферопольським заводом «Ремпобуттехніка» в зазначений період часу також підтверджено іншими наданими позивачем відповідачу документами в їх сукупності, зокрема, ордером на жиле приміщення від 15 травня 1992 року, довідками про заробітну плату, довідкою про медичне освідування від 01 серпня 1985 року № 2314, а також довідками, виданими юридичною особою, яка не є зареєстрованою в Україні у встановленому законом порядку, з огляду на анексію Криму.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість посилання відповідача на не підтвердження позивачем відповідного трудового стажу, при цьому вимога відповідача про надання уточнюючих довідок не ґрунтується на нормах закону.

Посилання відповідача на ту обставину, що відповідні записи в трудовій книжці не прийняті до уваги у зв'язку з неналежним веденням самої трудової книжки не заслуговує на увагу.

Як встановлено судом, трудова книжка на ім'я ОСОБА_6 була видана 17 серпня 1976 року.

Постанова Кабінету Міністрів України N 301 «Про трудові книжки працівників», на яку посилається відповідач в прийнятому рішенні про відмову в призначенні пенсії, прийнята 27 квітня 1993 року.

До вступу в чинність постанови Кабінету Міністрів України N 301 «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року діяла постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16 листопада 1973 р. N 529 "Про трудові книжки робітників і службовців" (ЗП УРСР, 1973 р., N 11, ст. 88).

Зазначеними нормативними актами передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, право позивача ОСОБА_2 на отримання пенсії по втраті годувальника, не може ставитися в залежність від дій інших осіб в частині неналежного заповнення трудової книжки.

Окрім того, відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем ОСОБА_2 документів, дає всі підстави вважати про наявність у померлого ОСОБА_3 страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Наявність анексії Автономної Республіки Крим та надання відповідними органами підтверджуючих страховий стаж померлого документів, не може вплинути на права позивача, як така, що не впливає на цей хід подій та перебуває за межами такого, а тому передані з окупованої території та засвідчені документи слід вважати для позивача належним документальним підтвердженням роботи померлого на підприємстві.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість посилання відповідача на не підтвердження позивачем відповідного страхового стажу годувальника.

За таких обставин колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта та надані документи, не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2017 року по справі № 552/4505/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.