Ухвала суду № 69332376, 04.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 липня 2017 року по справі № 524/4466/17 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та призначити з 06.07.2016 року пенсію за віком, відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - 2014, 2015 та 2016 року, виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсії.

За наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження за правилами 183-2 КАС України, Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 липня 2017 року задоволено позов.

Визнано дії Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення йому пенсії за вислугу років неправомірними.

Зобов'язано Кременчуцьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та призначити з 06.07.2016 року пенсію за віком, відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - 2014, 2015 та 2016 роки.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Кременчуцького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 26-27).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на положення приписів ст..183-2, п.3 ч.1 ст.197 КАС України. Позивачем надіслані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1 Закону України від 09.02.1992 року за № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 07.07.1995 року йому було призначено довічну пенсію за вислугою років. Після виходу на пенсію за вислугою років до цього часу продовжує працювати.

01.01.2016 року йому виповнилось 60 років, у зв'язку з чим він набув права на призначення пенсії за віком.

26.05.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому іншого виду пенсії за віком, яка передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 1058-ІV.

Рішенням Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 02.06.2017 року за № 161 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком, оскільки вона менша за пенсію за вислугою років.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Так ст. 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст..40 Закону №1058 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

2. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із справою позивача, мало місце питання саме призначення іншої пенсії за іншим законом.

Позивачу було раніше призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше. Крім того, після звільнення позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені висновки у повній відповідності узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України від 31.03.2015 року справа №21-612а14 з аналогічних підстав та винекнених правовідносин, що з урахуванням приписів ст..244-2 КАС України, є такими, що підлягають при вирішенні цієї справи.

Виходячи з наведеного існують усі правові підстави для скасування рішення відповідача №161 від 02.06.2017 року про відмову у призначенні пенсії за Законом №1058 та за правилами закріпленими в ч.2 ст.40 цього Закону.

Подане до суду апеляційної інстанції клопотання про виправлення в судовому рішенні суду першої інстанції описки стосовно дати з якої підлягає здійснення призначення пенсії, не може бути задоволене судом.

Так, відповідно до ст..169 КАС України, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

2. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі якщо для внесення виправлень суд визнає за необхідне провести судове засідання за присутності осіб, які беруть участь у справі, ці особи повідомляються про день, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

Тобто, виправлення описки або арифметичної помилки здійснюється тим судом, який припустився такої помилки, до того ж в установленому порядку, та за наслідками якого прийняте рішення може бути предметом оскарження.

До того ж суд апеляційної інстанції, констатує лише ті обставини, які наведені у позовній заяві, встановлених обставинах судом, що знаходить відображення в змісті судового рішення, що є предметом апеляційного перегляду.

В даному випадку, позивач для виправлення описки у випадку її наявності не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 183-, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 липня 2017 року по справі № 524/4466/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, з урахуванням ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.