Постанова № 69332137, 03.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Федусика А.Г., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Подільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, а саме: скасування податкових вимог № 256-17 від 04 травня 2016 року, № 1996-17 від 02 серпня 2016 року, № Ю-1391- 25 від 06 травня 2016 року; визнання протиправними дій щодо складання оскаржуваних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як незалежно від причини несплати платником податків своїх податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не звільняється від обов'язку сплати зазначених зобов'язань, а податковий орган, відповідно, від стягнення податкового боргу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення - зміні, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Одесагаз» подано на виконання до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення № 262 від 06 червня 2014 року, спрямоване на сплату єдиного внеску за травень 2014 року, а також платіжне доручення № 13263 від 18 червня 2014 року, спрямоване на сплату орендної плати за землю за травень 2014 року.

В свою чергу, згідно відміток АТ «Єврогазбанк» вказані платіжні доручення прийняті до виконання.

Проте, у зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних відповідні грошові кошти не було списано банком з рахунків позивача.

Внаслідок чого, заявами № 238 від 19 червня 2014 року та № 108 від 26 червня 2014 року ПАТ «Одесагаз» повідомило податковий орган про сплату відповідних грошових зобов'язань.

В свою чергу, у зв'язку з несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов'язань податковим органом винесено та направлено на адресу ПАТ «Одесагаз» оскаржувані податкові вимоги.

Не погоджуючись з отриманими вимогами та діями податкового орану щодо їх прийняття позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що за порушення строків зарахування податків до бюджетів, або державних цільових фондів, з вини банку, платник податків звільняється від будь-якої відповідальності, а сума вже сплачених коштів вважаються такими, що сплачені належним чином.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваних рішень податкового органу, проте вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій податкового органу щодо прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.

Згідно п. 1.24 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ініціювання переказу вважається завершеним для платника з моменту прийняття банком розрахункового документа на виконання, а банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судовою колегією встановлено, що підставою для виникнення заборгованості у позивача зі сплати своїх податкових зобов'язань стало не виконання банком його платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати податкових зобов'язань, направлено платіжні доручення на перерахування податків до бюджету, які в свою чергу прийняті банком.

Колегія суддів вважає, що після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету його податкові зобов'язання вважаються виконаними.

При цьому, право виставляти податкову вимогу та нараховувати штрафні санкції виникає у податкового органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання, проте, в даному випадку, вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій він обслуговувався.

Таким чином, надсилання податкової вимоги до платника податків який своєчасно сплатив свої податкові зобов'язання є протиправним.

При цьому, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на фактичну сплату товариством спірних податкових вимог шляхом подання інших платіжних доручень, так як новими платіжними дорученнями сплачувались податкові зобов'язання товариства за інші періоди, в свою чергу, без врахування спірних доручень, що не були виконані з вини банку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В даному випадку, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, останнім зроблено висновок про визнання протиправними дій податкового органу щодо винесення оскаржуваних податкових рішень, а також висновок про їх скасування.

Так, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин права позивача порушені саме оскаржуваними рішеннями суб'єкта владних повноважень, а не його діями щодо прийняття та направлення відповідних рішень.

Тому, колегія суддів вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є скасування оскаржуваних рішень суб'єкта владних.

Більш того, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, останнім не досліджувалась правомірність вчинення відповідних дій податковим органом, а фактично встановлено лише протиправність оскаржуваних рішень.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду першої інстанції, шляхом виключення з її резолютивної частини висновок суду про визнання протиправними дій податкового органу щодо винесення оскаржуваних податкових рішень.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із порушенням норм процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року - змінити, виключивши абз. 2 з резолютивної частини судового рішення.

В решті залишити постанову суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.Г. Федусик

Т.М. Танасогло