Ухвала суду № 69331877, 04.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2632/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 19.10.2015 по 23.10.2015 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб з отриманого податкового блага за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт №1781/17-3/НОМЕР_1 від 30.10.2015.

Згідно акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п.49.1, п.49.2, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_3 не було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларовано отриману суму додаткового блага у вигляді боргу, анульованого кредитором, на загальну суму 102511656,69 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого доходу в розмірі 17426738,04 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив про те, що Вишгородською ОДПІГУ ДФС у Київській області було направлено на адресу ПАТ «АКБ «Київ» письмовий запит від 30.07.2015 №4723/10/10-01-46/1440 щодо надання інформації та документального підтвердження отриманого доходу фізичною особою ОСОБА_3 протягом 2014.

У листі від 20.08.2015 №20.01/1514 ПАТ «АКБ «Київ» підтвердило достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів на користь ОСОБА_3 у сумі 102511656,69 грн. як додаткове благо у вигляді суми анульованого боргу за кредитним договором №92 від 01.11.2007.

Посадові особи податкового органу в акті перевірки зазначили про те, що відповідач звертався до позивача з письмовим запитом №631/14/10-08-017-03/949 від 31.08.2015 з повідомленням про необхідність подання податкової декларації про майновий стан за 2014 рік із зазначенням суми оподатковуваного доходу у розмірі 102511656,69 грн. Проте, позивач відповіді на вказаний запит не надав та відповідну податкову звітність не подав.

Таким чином, посадові особи Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку про те, що ОСОБА_3 не було задекларовано отриманий у ІІІ кварталі 2014 року дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 102511656,69 грн. та, відповідно, не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 1827,00 грн. за ставкою 15 % та у сумі 17424911,04 грн. за ставкою 17 %, що загалом становить 17426738,04 грн.

На підставі акта перевірки Вишгородською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються фізичною особою за результатами річного декларування на загальну суму 21783422,55 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 17426738,04 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4356684,51 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага та як наслідок правомірне неподання позивачем декларації за 2014 рік до податкової інспекції, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивач повинен був в силу абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України відобразити вказану суму в річній декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновки Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про те, що позивачем не було подано податкову декларацію про майновий стан за 2014 рік та не задекларовано отриману суму додаткового блага у вигляді боргу, анульованого кредитором, на загальну суму 102 511 656,69 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого доходу за 2014 рік на суму 17426738,04 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

З акта перевірки вбачається, що висновки податкового органу про порушення позивачем відповідних вимог Податкового кодексу України базуються на інформації ПАТ «АКБ «Київ» про визнання безнадійною заборгованість позивача у сумі 102 511 656,69 грн. за кредитним договором №92 від 01.11.2007.

01 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» (Кредитодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено договір про надання кредиту №92, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 4200000,00 дол. США на строк з 01.11.2007 по 30.04.2011 для придбання земельних ділянок розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до п.1.3 договору кінцевим терміном повернення кредиту та сплати відсотків за його користування є « 30» квітня 2011. Цей термін є обов'язковим для позичальника.

Згідно з п.1.4 договору позичальник за користування кредитом сплачує 11,8 (одинадцять цілих вісім десятих) відсотків річних. Нарахування відсотків здійснюється на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що в забезпечення своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, неустойки (штраф, пені), а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги позичальник після оформлення прав власності передає кредитодавцю в заставу (іпотеку) земельні ділянки за адресою: Київська обл., Вишгородський район, село Лебедівка, заставною вартістю 39428875,00 (двадцять дев'ять мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять грн.00 коп.), про що сторони укладають договір застави (іпотеки).

Відповідно до п.6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

З метою забезпечення зобов'язань за вищевказаним договором,29.11.2007 між ОСОБА_3 (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком «Київ» (Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №945, за умовами якого іпотекодавець зобов'язався передати в іпотеку нерухоме майно, зокрема, земельні ділянки, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.

Відповідно до п.5.2 договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні іпотекодавцем у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті ним у встановлені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті ним у встановлені кредитним договором строк сум штрафних санкцій; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулось до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31.05.2012 у справі №2-69-12 повністю задоволено позов. Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» заборгованість за кредитним договором №92 від 01.11.2007 в сумі 586792 доларів США 61 цент та 50205956,79 грн.

З метою виконання вказаного судового рішення Вишгородським районним судом Київської області був виданий виконавчий лист №2-69/2012 від 23.05.2013, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38229517 від 01.06.2013.

29 квітня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 586979,26 дол.США та 5020595,68 грн., та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою було постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

Державним виконавцем було описано та накладено решт на нерухоме майно позивача, зокрема, на земельні ділянки, перелік яких зазначений в акті опису й арешту майна б/н від 26.03.2014 (а.с.86-87), який був складений за наслідками проведення опис та арешту майна позивача.

08 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 було прийнято постанову про розшук майна боржника, якою було постановлено оголосити розшук майна - автомобіль марки ГАЗ 4301, 1994 р.н., колір - зелений, № двигуна 00021069, № шасі НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3, що належить боржнику ОСОБА_3

24 липня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 було прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою було постановлено призначити ТОВ «Оціночна компанія «Вега» в особі ОСОБА_5 експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-69/2012, виданого 23.05.2013.

Так, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» листом №08.22./1853 від 28.08.2014 повідомив позивача про те, що заборгованість за кредитним договором №92 від 01.11.2007 визнана безнадійною та 27.08.2014 списана банком за рахунок страхового резерву в сумі 5596284,19 дол.США та 24773818,51 грн., в тому числі 3780000,00 дол.США - кредит, 12558000,00 грн. - кредит, 1816284,19 дол. США - проценти, 6490012,76 грн. - проценти, 5725805,75 грн. - комісія.

Також зазначено в листі про відшкодування (списання) банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за визначеним кредитним договором не є підставою для припинення вимог банку щодо сплати ОСОБА_3 вищезазначеної заборгованості. Банк продовжує претензійно-позовну роботу.

Згідно п.п.159.2.1 п.159.2 ст.159 Податкового кодексу України (в редакції на момент визнання заборгованості безнадійною) банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

У відповідності до п.п.159.4.1 п. 159.4 ст.159 Податкового кодексу України встановлено, що за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України, визначені Порядком відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №172 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, у відповідності до п.7 Порядку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

На момент повідомлення ПАТ «АКБ «Київ» позивача про списання банком заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №92 від 01.11.2007 за рахунок страхового резерву, державним виконавцем продовжувалось вчинення дій щодо стягнення з позивача відповідної суми заборгованості.

Згідно повідомлення ПАТ «АКБ «Київ» №08.2.2/1853 від 28.08.2014 року відшкодування (списання) банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за визначеним кредитним договором не є підставою для припинення вимог банку щодо сплати ОСОБА_3 вищезазначеної заборгованості. Також у вказаному листі банк повідомив, що намір продовжувати претензійно-позовну роботу щодо стягнення з позивача відповідної заборгованості.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не є припиненням зобов'язання останнього, як боржника, перед кредитором, що свідчить про те, що анулювання (прощення) заборгованості в розумінні п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в даному випадку не відбулось, а грошові кошти у розмірі 102511656,69 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу ОСОБА_3 за 2014 рік, оскільки не є додатковим благом позивача.

Крім того, аналогічна правова позиція була викладена в Листі Національного банку України від 15.11.2013 року №40-510/22997.

ОСОБА_3. звернув увагу суду на те, що про наявність податкового повідомлення-рішення №0015621702 від 08.12.2015 йому стало відомо виключно після особистого звернення до податкового органу,що було зумовлено отриманням від відповідача податкової вимоги №2320-23 від 27.05.2016. Позивач зауважив, що про проведення відповідної перевірки та про складання акта перевірки, що мало наслідком прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, йому взагалі не було відомо.На думку позивача, вказане свідчить про протиправність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 (номер судового рішення в ЄДРСР - 43075087) зазначив, що нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання ж відповідних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Всупереч вимогам статті 71 КАС України відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що копія наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки були надіслані ним платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручені йому особисто до початку перевірки, у зв'язку з чим суд погоджується з твердженням позивача про те, що документальна виїзна перевірка була проведена неправомірно.

Згідно з п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Пунктом 86.8 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового Кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів дотримання ним вищевказаних положень Податкового кодексу України щодо вручення або направлення на адресу ОСОБА_3 примірника акта перевірки та податкового повідомлення рішення, прийнятого на підставі нього.

Враховуючи, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про виникнення у позивача об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага, отриманого ним внаслідок прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) платника податку, у той час як матеріали справи свідчать про відсутність у позивача у 2014 році будь-якого додаткового блага, та відповідно, про відсутність обов'язку щодо подання відповідної податкової звітності та сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням

Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, 265 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2017 року.

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.