Постанова № 69331644, 03.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/2206/17 Головуючий у 1-й інстанції: Парамонов М.Л

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Кузьмишиної О.М., секретаря Антоненко К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 21 травня 2007 року. Як вбачається з Вкладки № НОМЕР_3 до зазначеного Посвідчення Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивачу з 01 грудня 1992 року встановлено 2 групу інвалідності, що настала внаслідок профзахворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується Довідкою медико-соціальної експертної комісії Сер. ВТЕ-25 №022138 від 23.11.1992 року.

Як вбачається з Експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 19 вересня 1990 року № 167, захворювання Позивача пов'язане з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач працювала на ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 16 травня 1990 року на посаді комірника, зо підтверджується Довідкою Виробничого об'єднання «Комбінат» Чорнобильської АЕС ім. В.І.Леніна від 25.06.1990 року №06-3222 та Актом про нещасний випадок на виробництві від 18 грудня 1986 року №240.

Позивач звернулася до Відповідача із Заявою щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, за результатами розгляду якої Листом Відповідача від 08 грудня 2016 № 01-08/9501 їй у зазначеному відмовлено.

Згідно з частиною другою ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII), до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до п. 9 частини першої ст. 7 Закону № 3551-XII, до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року у справі № 537/6144/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; Наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 2, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Згідно з частиною першою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

А згідно з частиною першою ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною першою ст. 8 цього Кодексу, керується суд при вирішенні справи та згідно з яким, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається з адміністративного позову, Позивач просить зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації встановити їй статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Оскільки Позивачу встановлено 2 групу інвалідності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів Позивача за межі позовних вимог та зобов'язання Відповідача встановити Позивачу статус інваліда війни саме 2 групи з моменту звернення до Відповідача з відповідною Заявою та видати відповідне посвідчення інваліда війни, як єдиного належного способу захисту його прав.

Згідно зі ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в частині неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов задовольняється повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації (код за ЄДРПОУ 37447984) встановити ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) статус інваліда війни 2 групи з 22.11.2016 року та видати посвідчення інваліда війни 2 групи.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено в повному обсязі 03.10.2017 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Кузьмишина О.М.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Кузьмишина О.М.