Ухвала суду № 69331632, 04.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10240/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року по справі за їх позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Укренерго-Альянс» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2016 №0003301402, №0010351404.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0010351404. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та постановлення нової про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

У відповідності до ст. 195 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укренерго-Альянс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено Акт перевірки №248/26-15-14-02-02/36471838 від 10.06.2016 року.

Згідно висновків Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 201.10, 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 157 699,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2014 року - 16 874,00 грн.; червень 2014 року - 8 555,00 грн.; липень 2014 року - 58 333,00 грн.; вересень 2014 року - 14 923,00 грн.; березень 2015 року - 6 872,00 грн.; квітень 2015 року - 36 646,00 грн.; травень 2015 року - 7 108,00 грн.; червень 2015 року - 8 3888, грн.; пункту 2.8 глави 2 пункту 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637.

Висновки податкового органу, викладені в даному Акті перевірки, обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих послуг по відносинам із ПП "Де-бірс" та ПП "Барок і Ко", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, та перевищенням ліміту залишку готівки в касі підприємства.

З огляду на це, 24.06.2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003301402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 201.10, 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Укренерго-Альянс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 197 124,00 грн., у тому числі за основним платежем - 157 699,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 425,00 грн.; №0010351404 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 2.8 глави 2 пункту 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ТОВ "Укренерго-Альянс" нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 96 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

В основу відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0003301402 судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних доказів реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Де-бірс» та ПП «Барок і Ко».

Колегія суддів в підтримку вказаної вище правової позиції суду першої інстанції, відзначає слідуюче.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, з матеріалів справи слідує, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з: ПП «Де-бірс» та ПП «Барок і Ко», за результатами виконання яких позивачем було сформовано податковий кредит на основі податкових накладних, виданих контрагентами.

В своїй апеляційній скарзі апелянт наголошує на реальності господарських операцій з його контрагентами та наявністю всіх первинних документів, підтверджуючих їх належне виконання всіма сторонами договорів, а тому, на його думку, у нього безумовно виникло право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Проте, колегія суддів не може пристати на таку позицію апелянта, з огляду на таке.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N388 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N888. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільна-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільна-правових чи господарська-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Така правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2015 року по справі №810/4321/14.

Що стосується реальності господарських операцій позивача та його контрагентів ПП «Де-бірс» та ПП «Барок і Ко».

Між ними було укладено типові договори про надання рекламних та інформаційних послуг від 12.03.2014 року №КГ-2/14 та від 19.02.2015 року №КГ-19/15, предметом яких є надання технічних, дизайнерських, інформаційних, консультаційних послуг в розробці, підтримці, оптимізації, рекламі товару.

Відповідно до пунктів 2.1 договорів вартість послуг, що надаються замовнику за цими договорами, погоджується сторонами в додаткових угодах до цим договорів, які після підписання обома сторонами є невід'ємною частиною цього договору. Послуги за цими договорами надаються замовнику впродовж дії цього договору, строки надання послуг по кожному окремому замовленню погоджуються сторонами та зазначається в додаткових угодах до цих договорів, підписаних обома сторонами (пункт 3.1 договорів від 12 березня 2014 року №КГ-2/14 та від 19 лютого 2015 року №КГ-19/15). Пункт 4.3 договорів визначає, що виконавець зобов'язаний розглянути наданий замовником оригінал - макет та погодити його не пізніше ніж в 2-х денний строк з моменту його отримання від замовника; після погодження оригіналу - макету забезпечити належне виконання робіт відповідно діючих у виконавця технологій.

На підтвердження даних господарських операцій позивачем до перевірки надано такі документи: договори, податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач не надав доказів, які б давали змогу суду встановити здійснення та зміст спірних господарських операцій, зокрема: позивачем не надано замовлень на рекламні послуги, додаткових угод до договорів від 12.03.2014 року №КГ-2/14 та від 19.02.2015 року №КГ-19/15, якими мають встановлюватись строки та вартість наданих послуг; суду не надано доказів забезпечення виконавців всією інформацією та документацією, необхідною для виконання ним своїх зобов'язань за укладеними договорами, та доказів погодження оригінал-макету, як передбаченого пунктом 4.3 договорів.

Наявні у справі копії актів здачі-передачі робіт (надання послуг) не дають можливості встановити зміст наданих рекламних послуг, який товар чи послуги рекламувались та яким чином (які саме послуги надавались та з якою метою), ідентифікувати участь контрагентів у наданні послуг та зв'язок замовлених послуг із ТОВ "Укренерго-Альянс".

Також апелянтом не було надано інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт (послуг), обчислення прибутку, з обґрунтування вартості та підтвердження витрат матеріальних ресурсів, які б дали змогу перевірити які саме рекламні послуги виконувалися.

Наведене вище свідчить, що всі первинні документи, яким апелянт підтверджує виконання договору підряду не містять інформації, яка б давала можливість конкретно ідентифікувати виконані роботи (послуги), а це вказує на «розмитість» виконаних робіт та фактичне їх виконання «на папері» без реального настання наслідків для сторін договору.

Крім того, на момент проведення перевірки, згідно інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ПП «Де-бірс» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Зокрема, в ході проведення аналізу податкової звітності ПП «Барок і Ко» реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що вказаних обставин достатньо для визнання нереальності господарських операцій, здійснених у перевіряємий період з контрагентами позивача, а тому підстави для формування податкового кредиту відсутні.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

За таких обставин апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами суду першої інстанції про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, оскільки надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій позивача з його контрагентами та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Отже, із цих документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак правомірність дій по формуванню податкового кредиту позивачем не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність своїх дій та винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0003301402.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго-Альянс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.