Постанова № 69330991, 05.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2017 року № 826/5387/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни Фонд гарантування вкладів фізичних осібпро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни (далі - Уповноважена особа), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому, з урахуванням подальших уточнень, просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни щодо повідомлення ОСОБА_1 (повідомлення №880/1 від 25.02.2016 - додаток №5) про нікчемність операції по перерахування коштів з рахунку юридичної особи на картковий рахунок № НОМЕР_1, проведеної 25.01.2016 на суму 145000,00 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірину Миколаївну включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Авант-Банк» додатково у розмірі 145 000,00 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про нікчемність трансакцій по банківському рахунку № НОМЕР_1 є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише у частині залишку коштів.

Представник Уповноваженої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях на позов зазначив, що встановлено ознаки нікчемності правочинів, щодо перерахунку коштів від юридичної особи до фізичної, наслідком чого буде надання переваги зазначеному кредитору перед іншими. Також в своїх запереченнях відповідач зазначив, що кошти по вказаній операції були повернуті на рахунок юридичної особи, а отже у разі задоволення позову відбудеться подвійне стягнення.

Представник Фонду у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, надавши письмові заперечення. В свої запереченнях третя особа посилається на висновок та рішення Уповноваженої особи Фонду, щодо нікчемності договору укладеного за участю позивача, вважає безпідставним твердження щодо бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк», так як особою вчинялись активні дії, щодо перевірки правочинів, формування переліку вкладників та повідомлення правоохоронних органів за фактом виявлення можливих протиправних дій відносно банку.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

На основний (зарплатний) рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1, який було відкрито в ПАТ «Авант-Банк» (банк) 25.01.2016 зараховано зворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 145 000,00 грн. від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б»

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №44 від 29.01.2016 «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №96 від 29.01.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у ПАТ «Авант-Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 29.01.2016 до 28.02.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Авант-Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірину Миколаївну.

Постановою Правління Національного банку України №109 від 25.02.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №262 від 26.02.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно зазначеного рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Авант-Банк» з 26.02.2016 до 25.02.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ларченко Ірину Миколаївну строком два роки з 26.02.2016 до 25.02.2018 включно.

Разом з тим, 06.10.2016 Виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2021 про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора ПАТ «Авант-Банк» Чернявській Олені Степанівні.

Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «Авант-Банк» опубліковано в газеті « Голос України» №39 (6293) від 02.03.2016.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для отримання коштів вкладники ПАТ «Авант-Банк» з 02.03.2016 по 12.04.2016 могли звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «ОТП БАНК» та «АТ «УКРСИББАНК».

Як зазначено ОСОБА_1, 09.03.2016 він звертався до банку-агенту АТ «ОТП БАНК» з метою отримання грошових коштів, що знаходились на рахунку, однак йому відмовлено в отримані гарантованої державної суми відшкодування в розмірі 145 000,00 грн. з підстав відсутності в Загальному реєстрі вкладників.

Наказом Уповноваженої особи №57 від 23.02.2016 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договір, операцій) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з поточних рахунків юридичних осіб та фізичних осіб на вкладні депозитні/поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб-клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких у переліку значиться операція по перерахуванню коштів з рахунку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б» на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1, проведена 25.01.2016 на суму 145 000,00грн.

Позивачу надіслано повідомлення про нікчемність правочину №880/1 від 25.02.2016, підписане Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Ларченко І.М., відповідно до якого повідомлено про нікчемність операції по перерахуванню коштів з рахунку юридичної особи на картковий рахунок № НОМЕР_1, проведеної 25.01.2016 на суму 145 000,00 грн., згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» частиною 1 статті 3 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи за рахунок Фонду мають бути наявні дві умови: фізична особа має бути вкладником та повинна мати вклад.

Зважаючи, що між ПАТ «Авант-Банк» та позивачем укладено договір банківського рахунку фізичної особи, - позивач є вкладником ПАТ «Авант-Банк» у розмінні Закону. Щодо наявності у вкладника вкладу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 - частиною 4 статті 38 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Враховуючи зазначені норми закону, Уповноваженою особою Фонду створено комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями в ПАТ «Авант-Банку»

В ході перевірки було виявлено ряд операцій щодо безготівкових перерахувань грошових коштів з поточних рахунків юридичних осіб на рахунки інших фізичних осіб в день визнання банку неплатоспроможним, призначення платежу яких свідчить про нетиповий характер операції, в тому числі, надання та повернення фінансової допомоги або позики, перерахування коштів без зазначення підстав перерахування, тощо.

Транзакція по перерахуванню коштів в сумі 145 000,00 грн. на вкладний рахунок позивача, які надійшли, як повернення фінансової допомоги з вкладу іншого клієнта банку - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б», в порушення вимог постанови Правління Національного банку України №878/БТ від 10.12.2015 «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №878/БТ від 10.12.2015 «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» діяло обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Отже, приймаючи до уваги викладене та зважаючи, що кошти на рахунок позивача перераховано 25.01.2016, тобто після віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних та у період дії зазначеного вище обмеження, оскільки кошти на рахунок позивача надійшли з рахунку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б», відкритого в ПАТ «Авант-Банк», що призводить до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, адже кошти вкладникам відшкодовуються за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд прийшов до висновку, що рішення про нікчемність (правочинів) операцій по перерахуванню коштів з рахунку юридичної особи на рахунок позивача є обґрунтованим, що, у свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій щодо повідомлення позивача про нікчемність операції по перерахуванню коштів повідомленням №880/1 від 25.02.2016.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до виписки по рахунку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б» підтверджується факт повернення перерахованих на рахунок позивача коштів у розмірі 145 000,00грн. на рахунок особи, з рахунку якої такі кошти були перераховані на рахунок позивача та підлягають виплаті згідно черговості, встановленою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

Судом також приймається до уваги, що юридичною особою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б» подано до Банку кредиторську вимогу від 29.03.2016. Кредиторські вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б» акцептовані в Реєстрі акцептованих вимог кредиторів від 02.06.2016.

Отже враховуючи викладене суд приходить до висновку, що грошові кошти, які належать Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Салютна 1-Б» знаходяться на його рахунку відповідно до виписок наявних в матеріалах справи та належать йому до виплати згідно черговості.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, кошти на рахунку № НОМЕР_1 відсутні, а отже відсутні підстави на відшкодування коштів у розмірі 145 000,00 грн.

Правомірність рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» про нікчемність (правочинів) операцій по перерахуванню коштів юридичної особи на рахунок позивача прямо вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Авант-Банк», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Окремо слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, з огляду на наступне.

Висновок Верховного Суду України у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Однак суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні правовідносини в рамках Закону №4452-VI.

Вказаний Закон №4452-VI є спеціальним, яким в свою чергу, як вже зазначалось вище, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вищевказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону №4452-VI, яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". При з'ясуванні характеру спору суд враховує, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Таким чином, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, слід враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відтак, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, необхідно враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:

- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України;

- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у ч. 1 ст. 17 КАС України;

- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч. 2 ст. 17 КАС України);

- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (ч. 3 ст. 17 КАС України).

З підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Таким чином, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вказані висновки також кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Водночас, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, отже спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Окремо суд звертає увагу на те, що в деяких адміністративних справах №826/4445/16, №826/7531/16, №826/7500/16, №826/7104/16 та №826/7042/16 Окружний адміністративний суд міста Києва, керуючись правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15, відповідними ухвалами відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, проте за результатами апеляційного оскарження Київським апеляційним адміністративним судом вказані судові рішення скасовано, а справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволені позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур