Ухвала суду № 69330199, 05.10.2017, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» про відстрочення виконання постанови від 12 червня 2017 року у справі № 812/628/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 у розмірі 29109,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 812/628/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – УПФУ в м. Сєвєродонецьку) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» (далі - ТОВ ВКФ «Промсоюз», заявник) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 у розмірі 29109,03 грн до 01 вересня 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 812/628/17 позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено повністю та стягнуто з ТОВ ВКФ «Промсоюз» фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 29109,03 грн. На виконання даного рішення 13.07.2017 видано виконавчий лист, за яким 01.08.2017 відкрито виконавче провадження.

Заявник стверджує, що він знаходиться під впливом скрутних обставин, що унеможливлює виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 № 812/628/17. Так, всі виробничі потужності ТОВ ВКФ «Промсоюз» розміщені в м. Стаханові Луганської області, тобто на непідконтрольній українській владі території, внаслідок чого товариство фактично не здійснює господарську діяльність. На даний момент підприємство лишилось можливості управляти майном, яке залишилось за лінією розмежування. На підприємстві відповідача залишилось працювати 2 особи.

ТОВ ВКФ «Промсоюз» наголошує, що до проведення антитерористичної операції свої зобов’язання виконував своєчасно. Також підприємством частково перераховано кошти на погашення поточної заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, отримані внаслідок їх стягнення на користь товариства за судовими рішеннями. Також рішеннями господарського суду Луганської області на користь ТОВ ВКФ «Промсоюз» стягнуто кошти в розмірі 1184302,20 грн, однак, Головним управління Державної казначейської служби України в Луганській області накази по справах повернуто без виконання. Наразі зазначені дії Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області оскаржені відповідачем у судовому порядку.

Враховуючи все вищевикладене, ТОВ ВКФ «Промсоюз» просив відстрочити виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 № 812/628/17 до 01 вересня 2018 року.

Представник ТОВ ВКФ «Промсоюз» у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, в заяві про відстрочення виконання постанови суду серед іншого просив розглянути заяву за його відсутності (арк. спр. 52 зв., 98).

Представник УПФУ в м. Сєвєродонецьку у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином (арк. спр. 112), надіслав заперечення на заяву про відстрочення виконання постанови суду (арк. спр. 105-107), у яких зазначив, що обставини, викладені підприємством у заяві про відстрочення виконання судового рішення, не є винятковими, підприємство діюче та мало можливість своєчасно відшкодовувати витрати, а не накопичувати їх. Оскільки відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», то відшкодування ПФУ підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком № 2, є джерелом формування коштів ПФУ, які згідно ст. 73 Закону використовуються ПФУ на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Надання судом розстрочки підприємству по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах призведе до неможливого стягнення з відповідача вже виплачених ПФУ щомісячних пенсій громадянам та своєчасного наповнення бюджету ПФУ для подальших щомісячних пенсійних виплат.

Положення статті 20 зазначеного Закону передбачає сплату страхових внесків незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а тому можливо зробити висновок, що надання відстрочення відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є неможливою, оскільки порушує право ПФУ на своєчасне наповнення бюджету ПФУ для подальшої виплати пенсій громадянам України.

Відповідно до положень п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі – Інструкція № 21-1) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених па пільгових умовах. Наведене свідчить про те, що у боржника було достатньо часу, щоб сплатити зазначену заборгованість.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови суду.

Також представник УПФУ в м. Сєвєродонецьку просив розгляд заяви здійснити за його відсутності.

Керуючись частиною четвертою статті 122 та частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву про відстрочення виконання судового рішення в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд встановив таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 812/628/16, адміністративний позов УПФУ в м. Сєвєродонецьку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ ВКФ «Промсоюз» на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку заборгованість по витратах на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 в загальній сумі 29109,03 грн (арк. спр. 42-43).

Постановою державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 01.08.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 54407468 з примусового виконання виконавчого листа № 812/628/17, виданого 13.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ ВКФ «Промсоюз» на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку заборгованості по витратах на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 2 за період з 01.02.2017 по 30.04.2017 в загальній сумі 29109,03 грн (арк. спр. 101).

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів i посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в нaтypi, стихійне лихо тощо).

Таким чином, суд може відстрочити (розстрочити) виконання судового рішення у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють його виконання.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

На підтвердження обставин, зазначених в заяві, відповідачем долучено такі докази: щодо зміни місцезнаходження підприємства на м. Сєвєродонецьк Луганської області – виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.06.2017 (арк. спр. 60), щодо перебування виробничих потужностей на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі – інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (арк. спр. 61, 74), договір купівлі-продажу майна на аукціоні (арк. спр. 62-72, 75-78), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (арк. спр. 73, 80); щодо вчинення заходів на отримання коштів - накази господарського суду Луганської області про примусове виконання рішення від 05.01.2017 у справі № 913/1286/16, від 05.12.2016 у справі № 813/1195/16, від 21.02.2017 у справі № 913/1355/16, від 04.01.2017 у справі № 913/1269/16, від 10.01.2017 № 913/1241/16 (арк. спр. 81-85). Також ТОВ ВКФ «Промсоюз» приєднано копію балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2017 року (арк. спр. 103-104).

Дослідивши вищевказані документи, суд не знаходить підстав для відстрочення виконання постанови суду з огляду на те, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником суду не надано.

Більш того, слід зазначити, що статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, суд зазначає, що відстрочення судового рішення може призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, які гарантуються основним Законом України.

Слід, також, зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, таке покриття не ставиться в залежність від фінансового стану підприємства.

Розділом 6 Інструкції № 21-1, яким визначено порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не передбачено можливості відстрочення або розстрочення для підприємств вказаних виплат.

Економічного обґрунтування, яке свідчило б про можливість погашення заборгованості внаслідок застосування режиму відстрочення виконання постанови суду саме на 1 рік, протягом якого відбудуться зміни політики управління чи збуту заявника, останнім також не надано.

Накази господарського суду Луганської області, які повернуті без виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України, не свідчать про те, що протягом року до ТОВ ВКФ «Промсоюз» надійдуть кошти для сплати відстрочених сум.

Твердження ТОВ ВКФ «Промсоюз» про оскарження у судовому порядку дій Головного управління Державної казначейської служби України щодо повернення наказів суду без виконання не підтверджено жодними доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 158, 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» про відстрочення виконання постанови від 12 червня 2017 року у справі № 812/628/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому проваджені або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.