Постанова № 69330014, 25.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2017 р. Справа №805/2948/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Макіївка

до відповідача: ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про: стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 28 листопада 2014 року по 05 липня 2017 року.

за участю

представників сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю.

від третьої особи не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 м. Макіївка, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 28 листопада 2014 року по 05 липня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 18 січня 2011 року по 28 листопада 2014 року вона працювала заступником начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області. Позивач зазначає, що з вересня 2014 року заробітна плата їй стала виплачуватися нерегулярно та в день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку, остаточний розрахунок при звільненні був здійснений лише 5 липня 2017 року. Також, позивач посилається на те, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 805/1223/16-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі, виключаючи оплату простою та компенсації за невикористану відпустку, підтверджено протиправність дій відповідача щодо не здійснення розрахунку при звільненні.

З огляду на вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 28 листопада 2014 року по 05 липня 2017 року.

Позивач та представник позивача у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року по справі № 805/1223/16-а з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 8887,23 грн. (за вересень 2014 року у розмірі 1404,57 грн., за жовтень 2014 року у розмірі 2648,84 грн. та за листопад 2014 року у розмірі 4833,82 грн.), ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року постанову суду першої інстанції від 29 травня 2017 року залишено без змін. Відповідач зазначає, що визначену у постанові суду від 29 травня 2017 року у справі № 805/1223/16-а суми грошових коштів виплачено ОСОБА_1 05 липня 2017 року. Відповідач посилається на те, що ст. 116 КЗпП України, передбачено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідач зазначає, що у випадку відсутності особи на робочому місці у працедавця виникає обовязок щодо остаточного розрахунку, починаючи з наступного робочого дня після отримання від особи заяви щодо остаточного розрахунку. Позивач посилається на те, що 24 квітня 2015 року позивача було звільнено з займаної. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивач є особою, яка проживає на території проведення антитерористичної операції, не переселилася і постійно проживає за місцем реєстрації. Також, у табелях обліку робочого часу Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції за грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року відсутні записи щодо виходів на роботу ОСОБА_1 Відповідач зазначає, що у постанові суду від 29 травня 2017 року по справі № 805/1223/16-а встановлено, що позивач у день звільнення не працювала.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України, серії ВЕ 964641, виданого Совєтським РВ УМВС України в м. Макіївці 24 січня 2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 відповідно до картки фізичної особи платника податків (а.с. 13, 14).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області заборгованість по заробітній платі за вересень 2014 року у розмірі 1404,57 грн., за жовтень 2648,84 грн., за листопад 4833,82 грн., стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 500 грн., стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області оплату простою в період з травня 2014 рік по 27 квітня 2015 рік у розмірі 16000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 8887,23 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року по справі № 805/1223/16-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення коштів залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в справі № 805/1223/16-а залишено без змін.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 18 січня 2011 року по 27 квітня 2015 року працювала заступником начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області.

Відповідно до наказу ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області (далі відповідач, ГТУЮ) від 24 квітня 2015 року № 840а/1 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі її заяви. Встановлено виплатити позивачу компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 02 квітня 2014 року по 01 грудня 2014 року тривалістю 19 календарних днів, за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 02 квітня 2012 року по 01 квітня 2013 року тривалістю 05 календарних днів.

Совєтський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області реєстрацію зміни свого місцезнаходження на період проведення антитерористичної операції не здійснив.

ОСОБА_1 продовжила мешкати за місцем своєї реєстрації, у м. Краматорську Донецької області (місто, до якого переїхав відповідач, у підпорядкуванні якого знаходився Совєтський ВДВС Макіївського МУЮ) чи в будь-якому іншому місті, на території, підконтрольній органам державної влади України, як внутрішньо переміщена особа не зареєструвалася.

01 березня 2016 року до ГТУЮ надійшла заява позивача про надіслання на зазначену в заяві адресу копії наказу про звільнення та довідки про усі належні до виплати суми.

У відповідь на цю заяву відповідач листом від 14 березня 2016 року № Б-368-0470 необхідні документи направив. Відповідно до долученої довідки заборгованість по заробітній платі склала 8887,23 грн.

23 квітня 2016 року ОСОБА_1 за допомогою сервісу «Урядова гаряча лінія» направлено до відповідача звернення про виплату заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та оплату простою з травня 2014 року по 27 квітня 2015 року.

ГТУЮ на це звернення листом від 29 квітня 2016 року № В-368-1050 надана відповідь, що виплата заборгованості по заробітній платі особам, які перебували у трудових правовідносинах з ОСОБА_2 територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, можлива лише за умови переміщення таких осіб в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі. Також позивачу розяснено, що для виплати заборгованості по заробітній платі необхідно надати заяву та копію довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, завірену належним чином, або надати особисто до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області.

Вважаючи, що такі дії органу владних повноважень порушують її право на отримання належних при звільненні грошових коштів, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

За приписами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Пунктом 2 цього порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

За приписами пункту 6 цього Порядку у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів).

Так, рішенням суду встановлено, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перереєстровано та переміщено з міста Донецьк до міста Краматорськ та продовжує функціонувати.

На працівників, у тому числі колишніх, обовязок щодо перереєстрації чи переміщення Порядком № 595 не покладено. Тобто, відповідач протиправно відмовив позивачу в проведенні розрахунку при звільненні з цієї підстави. Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта з цього приводу.

Також, судами першої та апеляційної інстанції по справі № 805/1223/16-а встановлено, що ОСОБА_1 на день звільнення не працювала та відповідно зазначені обставини не є спірними.

Проте у своєму рішенні суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області у своїх доводах зазначило, що звернення на «Урядову гарячу лінію» не є належним зверненням за проведенням розрахунку при звільненні.

Однак, колегія суддів не погодилась з даними доводами відповідача, оскільки чинним законодавством, зокрема трудовим, не врегульовано форму вимоги про розрахунок та не встановлено, в який спосіб звільнений працівник має звертатися до колишнього роботодавця. Отже вимога, надіслана засобами електронного звязку є належним зверненням за розрахунком при звільненні.

Також відповідач посилається на той факт, що надіслані електронною поштою документи унеможливлюють ідентифікацію відправника. А це, у свою чергу, може призвести до випадків шахрайства.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач листом від 14 березня 2016 року № Б-368-0470 надіслав на визначену в заяві електронну адресу копії наказу про звільнення та довідки про усі належні до виплати при звільненні суми. Лист від 29 квітня 2016 року № В-368-1050 також було надіслано на електронну пошту у відповідь на електронне звернення. Тобто своїми діями ГТУЮ фактично погодилось, що заява та звернення надійшли саме від ОСОБА_1 і що використання засобів електронного звязку не перешкоджає обміну інформацією, у тому числі документами.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції по справі № 805/1223/16- а дійшли висновку про те, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області протиправно ухиляється від свого обовязку провести розрахунок при звільненні ОСОБА_1 та виплатити належні їй грошові кошти.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року встановлено та не заперечується відповідачем, що 23 квітня 2016 року ОСОБА_1 за допомогою сервісу «Урядова гаряча лінія» направлено до відповідача звернення про виплату заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та оплату простою з травня 2014 року по 27 квітня 2015 року (а.с. 84).

Вищезазначене звернення ОСОБА_1 було направлено для розгляду до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області та зареєстровано у відділ документального забезпечення ГТУЮ у Донецькій області за вхідним № В-368-1050 від 25 квітня 2017 року (а.с. 85, 86).

Тобто, суд зазначає, що звернення ОСОБА_1 було отримано відповідачем фактично 25 квітня 2017 року.

Суд звертає увагу на те, що стаття 1 Кодексу законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Як вже зазначалось, що відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України висловив таку правову позицію у рішенні від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16: «У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи»

Крім того, зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного суду України від 21 листопада 2011 року по справі № б-60цс11, відповідно до якої зазначено, що встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип Верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З аналізу вищезазначених норм, суд приходить висновку, що відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд зазначає, що позивач за допомогою сервісу «Урядова гаряча лінія» направив до відповідача звернувся про виплату заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та оплату простою з травня 2014 року по 27 квітня 2015 року, яке було зареєстровано у ОСОБА_2 територіальному управлінні юстиції у Донецькій області 25 квітня 2016 року за вх. № В-368-1050.

Отже, з огляду на зазначене, відповідач зобовязаний був 26 квітня 2016 року здійснити остаточний розрахунок з позивачем при звільненні.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснив розрахунок з відповідачем лише 05 липня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 7 (а.с. 8), вже після прийняття Донецьким окружним адміністративним судом постанови по справі № 805/1223/16-а від 29 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області заборгованості з заробітної плати у розмірі 8887,23 грн.

В звязку з вищевикладеним, суд приходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 територіального управлінні юстиції у Донецькій області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2016 року по 04 липня 2017 року.

При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту Порядок № 100).

Згідно абз. 1, 3 Порядок № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що останніми двома повними місяцями служби позивача є червень 2014 року та липень 2014 року,

Так, з наданої суду довідки ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області від 22 вересня 2017 року № 10-17-1682 вбачається, що в червні 2014 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 3608,86 грн., у липні 2016 року 3102,74 грн. (а.с. 88).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року N 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у червні 2014 року становить 19 дні, у липні 2014 року 23 дні.

Так, середньоденна заробітна плата складає: 3608,86 грн. (червень 2014 року) + 3102,74 грн. (липень 2014 року) : 42 робочі дні за два місяці (19 робочі дні у червні 2014 року та 23 робочі дні у липні 2014 року) = 159,80 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів в період з 26 квітня 2016 року по 04 липня 2017 року (по день здійснення розрахунку при звільненні) становить 295 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2016 року по 04 липня 2017 року, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 159,80 грн. (середньоденна заробітна плата) * 295 днів = 47141 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 47141 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне саме стягнути з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 26 квітня 2016 року по 04 липня 2017 року в сумі 47141 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 м. Макіївка до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 28 листопада 2014 року по 05 липня 2017 року підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 м. Макіївка до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 28 листопада 2014 року по 05 липня 2017 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84301, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 39/3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 86116, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2016 року по 04 липня 2017 року в розмірі 47141 (сорок сім гривень сто сорок одна) гривня (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 25 вересня 2017 року в присутності представника відповідача.

Повний текст постанови складено та підписано 02 жовтня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.