Постанова № 69329804, 26.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р. Справа № 804/3807/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4 за участю: позивача ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління МВС України на Придніпровській залізниці, ОСОБА_6 внутрішніх справ України про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2017 року ОСОБА_5 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління МВС України на Придніпровській залізниці (далі відповідач-1), ОСОБА_6 внутрішніх справ України (далі відповідач-2), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та зобовязати ОСОБА_6 внутрішніх справ України скасувати наказ № 375 о/с від 11.04.2017 року в частині поновлення ОСОБА_5 в органах внутрішніх справ України з 05.09.2015 року;

- зобовязати ОСОБА_6 внутрішніх справ України виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року по справі №804/958/16 та винести наказ про поновлення ОСОБА_5 про поновлення в органах внутрішніх справ України з 05.09.2015 року, вказавши в даному наказі посаду та орган в якому ОСОБА_5 поновлюється та його наявне спеціальне звання;

- зобовязати ОСОБА_6 внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_5 з урахуванням рівня освіти та професійного досвіду на посаду у субєктів, що належать до сфери управлінь МВС (територіальному органі, закладі, установі або організації), що знаходяться на території міста Дніпро з 07.11.2015 року у відповідності до п. 9 розділу ХІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та видати відповідний наказ з цього приводу;

- стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадку відсутності достатніх коштів або у випадку ліквідації з ОСОБА_6 внутрішніх справ України грошове забезпечення, за період вимушеного прогулу з 23.12.2016 по фактичну дату винесення наказу ОСОБА_6 внутрішніх справ України про працевлаштування ОСОБА_5 у розмірі його повного середньомісячного грошового забезпечення, яке ОСОБА_5 отримував у 2015 році із розрахунку його середньоденного грошового забезпечення, яке складало 131,74 грн. за кожен день;

- стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадку відсутності достатніх коштів або у випадку ліквідації з ОСОБА_6 внутрішніх справ України моральну шкоду за грубе порушення конституційних прав ОСОБА_5, грубе порушення вимог законодавства про працю, що призвело до позбавлення ОСОБА_7 засобів для існування у сумі 10 000,00 грн.;

- згідно ст. 256 КАС України допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді в органах внутрішніх справ України;

- згідно до 267 КАС України застосувати обовязкові правові наслідки ухваленого рішення, зокрема, встановлення відповідачам строку для подання звіту про виконання постанови допущеної до негайного виконання;

- стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці, а у випадку відсутності достатніх коштів або у випадку ліквідації з ОСОБА_6 внутрішніх справ України на мою користь судові витрати за оплату судового збору в сумі 640,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 внутрішніх справ України на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року було винесено формально наказ № 375 о/с від 11.04.2017 року про поновлення ОСОБА_5 на службі в МВС України з 05.09.2015 року, проте в зазначеному наказі не було зазначено ані на яку посаду поновлено позивача, ані в який орган було поновлено останнього, крім того не зазначено спеціальне звання ОСОБА_5, у зв'язку з чим такий наказ підлягає скасуванню, з прийняттям нового наказу про його поновлення вже з зазначенням його посади, органу до якого його було поновлення та з зазначенням спеціального звання.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача УМВС України на Придніпровській залізниці в судових засіданнях проти адміністративного позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача ОСОБА_6 внутрішніх справ України, в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив про правомірність дій та рішень ОСОБА_6 внутрішніх справ України.

Заслухавши пояснення позивача, представника Управління МВС України на Придніпровській залізниці, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 21.08.2015 року наказом управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с ОСОБА_5, старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС через скорочення штатів з 31.08.2015 року.

Наказом управління МВС України на Придніпровській залізниці № 83 о/с від 04.09.2015 року було внесено зміни до наказу УМВС № 80 о/с від 21.08.2015 року, у відповідності до якого ОСОБА_5 вважається звільненим з 04.09.2015 року, у звязку з перебуванням на лікарняному.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року адміністративний позов ОСОБА_5 до управління ОСОБА_6 внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, Головного управління ОСОБА_6 внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 внутрішніх справ України про скасування наказів та зобовязання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ управління ОСОБА_6 внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 21 серпня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Визнано протиправним та скасовано наказ управління ОСОБА_6 внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці № 83 о/с від 04 вересня 2015 року, яким внесено зміни до наказу № 80 о/с від 21 серпня 2015 року в частині виправлення дати звільнення ОСОБА_5 з 31 серпня 2015 року на 04 вересня 2015 року.

Зобов'язано ОСОБА_6 внутрішніх справ України поновити ОСОБА_5 на службі в органах ОСОБА_6 внутрішніх справ України з 05 вересня 2015 року.

Стягнуто з управління ОСОБА_6 внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 20421,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова звернута до негайного виконання в частині стягнення з УМВС України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_5 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць - 1734,38 грн. та поновлення на службі.

Дана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року набрала законної сили, згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року, відповідно до якої апеляційні скарги ОСОБА_5, Управління МВС України на Придніпровській залізниці, ОСОБА_6 внутрішніх справ України залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року в адміністративній справі №804/958/16 - без змін.

На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року МВС України видано наказ № 375 о/с від 11.04.2017 року "По особовому складу", в якому зазначено, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, винесеної по справі №804/958/16, поновити ОСОБА_5 на службі в органах ОСОБА_6 внутрішніх справ України з 05 вересня 2015 року.

В тому числі, на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року відповідачем-1 було видано наказ № 3 о/с від 28.04.2017 року, яким внесено зміни до наказів управління МВС України на Придніпровській залізниці від 21.08.2015 року № 80 о/с та від 04.09.2015 року № 83 о/с, а саме: наказ УМВС від 21 серпня 2015 року № 80 о/с відмінено, в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_5 (М-091985), старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол з 31 серпня 2015 року; наказ УМВС від 04 вересня 2015 року № 83 о/с відмінено, в частині внесення змін до наказу УМВС від 21 серпня 2015 року № 80 о/с щодо дати звільнення майора міліції ОСОБА_5 (М-091985), старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол.

Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 22 травня 2017 року № 4 о/с внесено зміни до наказу Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 28 квітня 2017 № 3 о/с, слова «Підстава: постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 804/958/16.», замінено словами «Підстава: постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 804/958/16.».

Відповідні зміни внесені в трудову книжку та особову справу позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно частин 1, 7 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив або вчиняв додаткових дій, в цьому випадку предявлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Одночасно, пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як розяснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду виконана лише 11.04.2017 року в частині поновлення позивача на службі в органах ОСОБА_6 внутрішніх справ України шляхом прийняття наказу, судове рішення не було виконане негайно, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, саме з ОСОБА_6 внутрішніх справ України.

Аналогічний висновок міститься в постанові ВСУ по справі №2а-3138/10/0370.

Таким чином, необхідно стягнути з ОСОБА_6 внутрішніх справ України на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 23.12.2016 року по 10.04.2017 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 (зі змінами та доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого1995 року № 100 затверджений «Порядок обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За приписами абз. 3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Із п.5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз. 1 п. 8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

Судом встановлено, що відповідності до довідки від 25.02.2016 року про доходи, нараховані старшому оперуповноваженому кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол майора міліції ОСОБА_5 за період червень-липень 2015 року (тобто за два повні календарні місяці роботи) сердньоденне грошове забезпечення складає 138,16 грн. (грошове забезпечення за червень 2015 року - 3 230,05 грн. + грошове забезпечення за липень 2015 року - 2434,61 грн. = 5 664,66 грн.; 5664,66 грн./41 робочий день = 138,16 грн.; 138,16 х 74 робочі дні (за період з 23.12.2016 року по 10.04.2017 року) = 10 223,84 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_6 внутрішніх справ України на користь ОСОБА_5 - 10 223,84 грн. грошове забезпечення за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

Щодо позовних вимог відносно визнання протиправним та зобовязання МВС України скасувати наказ № 375 о/с в частині поновлення ОСОБА_5 в органах внутрішніх справ України з 05.09.2015 року та зобовязання МВС України виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року по справі № 804/958/16 та винести наказ про поновлення ОСОБА_5 про поновлення в органах внутрішніх справ України з 05.09.2015 року, вказавши в даному наказі посаду та орган в якому ОСОБА_5 поновлюється та його наявне спеціальне звання та зобовязання ОСОБА_6 внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_5 з урахуванням рівня освіти та професійного досвіду на посаду у субєктів, що належать до сфери управлінь МВС (територіальному органі, закладі, установі або організації), що знаходяться на території міста Дніпро з 07.11.2015 року у відповідності до п. 9 розділу ХІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та видати відповідний наказ з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі № 804/958/16 було зобовязано МВС України поновити ОСОБА_5 на службі в органах ОСОБА_6 внутрішніх справ України з 05 вересня 2015 року.

Постанову було допущено до негайного виконання в частині стягнення з управління МВС України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_5 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та поновлення на службі.

Наказом МВС України № 375 о/с від 11.04.2017 року поновлено ОСОБА_5 на службі в ОСОБА_6 внутрішніх справ України з 05.09.2015 року

Отже, позовну вимогу ОСОБА_5 стосовно поновлення його в органах внутрішніх справ було задоволено, тим самим захищено його трудові та соціальні права, наказ №375 о/с від 11.04.2015 року винесений на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є правомірним, при цьому спір щодо працевлаштування та поновлення на роботі вирішений постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №958/16.

Стаття 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що діяльність Національної поліції України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно ст. 47 Закону України Про Національну поліцію, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує ОСОБА_6 внутрішніх справ України.

У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує ОСОБА_6 внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Згідно п.9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію "працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Враховуючи вищевикладене, Національна поліція є самосійним центральним органом виконавчої влади, при цьому прийняття до органів поліції здійснюється відповідно до процедури, яка визначена Законом України Про Національну поліцію, питання щодо працевлаштування позивача вирішено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі № 804/958/16.

Проте, з огляду на те, що наказ МВС України № 375 о/с від 11.04.2017 року про поновлення ОСОБА_5 в органах внутрішніх справ не відповідав основним вимогам, таким зокрема, як чіткість, зрозумілість, ясність, обґрунтованість, тобто не було враховано інших обставин, що мають значення у конкретній ситуації, а саме в оскаржуваному наказі не було зазначено ані посаду на яку було поновлено останнього, ані орган в якому ОСОБА_5 було поновлено, також не було зазначено наявного спеціального звання, то суд, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням приписів ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати МВС України вказати посаду на яку поновлено ОСОБА_5, орган в якому поновлено позивача на службі та спеціальне звання останнього, оскільки, як було встановлено в ході судового розгляду справи позивач фактично не був допущений до служби на підставі наказу МВС України № 375 о/с від 11.04.2017 року та не отримує належне грошове забезпечення.

Щодо позовної вимоги відносно стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не доведено суду наявність моральної шкоди, її розмір, а суд у процесі розгляду справи на встановив обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій (бездіяльності) і причинно наслідкового звязку між такими діями і негативними для позивача наслідками.

Щодо вимоги про встановлення строку для подання звіту про виконання постанови допущеної до негайного виконання у даній справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду.

У даному випадку, колегія суддів, не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640,00 гривень за вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, не підлягає стягненню з відповідачів, оскільки в задоволенні такої вимоги судом було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до управління МВС України на Придніпровській залізниці, ОСОБА_6 внутрішніх справ України про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_6 внутрішніх справ України визначити посаду на яку було поновлено, орган в якому було поновлено на службі та спеціальне звання ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_6 внутрішніх справ України на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 23.12.2016 року по 10.04.2017 року у розмірі 10 223,84 гривень (десять тисяч двісті двадцять три гривні 84 копійки).

В іншій частині позивних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено протягом п'яти днів.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3