Постанова № 6932543, 01.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 5418/09/1470

           м.Миколаїв

12:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складi суддi Мавродієвої М.В., при секретарi судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників:

позивача: Карпенко О.В. –дов. №2325/101-05-11705 від 28.09.2009,

відповідача-1: Глушко Д.В. –дов. №16225/9/10-016 від 17.06.2009,

ІІІ особи: Зарубицької К.В. –дов. №14-22/3 від 08.01.2009,

прокуратури: Фірцак Т.Ю. –посв. №13 від 02.08.2007,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471,Миколаїв,54051 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017

до 2-го відповідача: Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області (пр.Леніна, 141-В, м.Миколаїв, 54055),

Прокуратура Миколаївської області на підставі повідомлення про вступ прокурора у справу №05-4299-09 від 12.11.2009 (54030, м.Миколаїв, вул..Спаська,28 ) провизнання протиправною бездіяльність 1-го та 2-го відповідача по відшкодуванню податку на додану вартість та стягнення (відшкодування) з державного бюджету заборгованості з податку на додану вартість в сумі 393324887,84 грн.,

Згідно змінених 01.12.2009 позовних вимог:

- визнання протиправною бездіяльність 2-го відповідача в частині невідшкодування позивачу податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у сумі 356578576,50 грн.;

- стягнення (відшкодування) із державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованості з податку на додану вартість в сумі 356578576,50 грн., - Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність 2-го відповідача в частині невідшкодування позивачу податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у сумі 356578576,50 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що актами від 22.12.2008, 22.01.2009, 20.02.2009, 20.03.2009, 17.04.2009, 20.05.2009, 07.07.2009, 22.07.2009, 02.09.2009 складеними СДПІ за наслідками перевірок проведених уу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», підтверджено відображене позивачем у деклараціях за жовтень 2008 - червень 2009 року бюджетне відшкодування у загальній сумі 393324887,84 грн.

          В порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетна заборгованість з ПДВ, сума якої була підтверджена СДПІ мала бути погашена в строк до 12.09.2009. Оскільки на момент подання позову бюджетна заборгованість не була відшкодована, то вказані обставини свідчать про бездіяльність СДПІ та Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області.

          Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, з врахуванням того, що 27.11.2009 сума бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 2008 року у сумі 38975684,0 грн. була перерахована позивачу.

Крім того, 23.10.2009 та 04.11.2009 відповідачем-1 складено висновки про суми відшкодування позивачу податку на додану вартість за березень 2009 року у сумі 122943,32 грн. та квітень 2009 року у сумі 149801,67 грн.

Таким чином, остаточні вимоги позивача стосуються суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 356578576,50 грн.

          Відповідач-1 у запереченнях проти позову зазначив, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»функції у процедурі бюджетного відшкодування ПДВ виконані ним у повному обсязі, зокрема, висновки про суми належного позивачу до відшкодування податку на додану вартість неодноразово направлялись до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області, останнє направлення висновків відбулося з супровідними листами від 18.11.2009, 19.1.2009, 20.11.2009 та 25.11.2009.

Відповідач-2 проти позову заперечує в частині визнання протиправною бездіяльність Управління державного казначейства, посилаючись на те, що як орган виконавчої влади не може не виконувати приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2004, який передбачає, що Державне казначейство здійснює відшкодування ПДВ згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів. Факт отримання висновків відповідачем-2 не заперечується, однак, враховуючи відсутність реєстрів вони були повернуті СДПІ.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 01.12.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі Закон№168/97-ВР) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну не виїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

У грудні 2008 року, січні –вересні 2009 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за розрахункові періоди: жовтень 2008 року - червень 2009 року, за результатами яких були складені відповідні акти (а.с.19-21, 36-38, 53-55, 69-72, 86-89, 103-107, 117-121, 135-138, 153-156).

Проведеними перевірками було підтверджено відображене ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»у деклараціях за жовтень-грудень 2008 року та січень-червень 2009 року бюджетне відшкодування у загальній сумі 393324887,84 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем-1 підтвердило суми ПДВ, заявлені ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»у деклараціях за жовтень-грудень 2008 року та січень-червень 2009 року бюджетне відшкодування у загальній сумі 395554260,50 грн.

Відповідно до абз.2 п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 25.11.2009 відповідачем -1 були складені та направлені до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області висновки із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача у розмірі 395554260,50 грн. (а.с.162-179, 189-191, 202, 203, 205-211).

Факт отримання висновків Головним управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області не заперечується, однак дії по відшкодуванню ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»податку на додану вартість останнє здійснило лише на суму 38975684,0 грн. посилаючись на відсутність реєстрів суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування ПДВ, які мають надаватись ДПА України.

Відповідно до п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п.п.4.1, 4.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.1997 №209/72 (надалі –Порядок №209/72) встановлено, що Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, Закон №168/97-ВР та Порядок №209/72 передбачають відшкодування з бюджету ПДВ лише на підставі наданого відповідним податковим органом висновку.

Що стосується посилання відповідача-2 на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.2004 №451/501/132 (надалі Порядок №451/501/132), то його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення порядку відшкодування ПДВ.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставною та необґрунтованою відмову Головного управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області у відшкодуванні позивачу з державного бюджету ПДВ у розмірі 356578576,50 грн., з посиланням на Порядок №451/501/132.

За таких обставин, позовні вимоги заявлені до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У заяві від 01.12.2009 позивач зазначив, що не має претензій до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та просить провадження у справі відносно відповідача-1 закрити в порядку встановленому п.2 ч.1 ст.157 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві.

          Приймаючи до уваги, що відмова від позову не протирічить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, вона приймається судом.

          За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-1 підлягає закриттю.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України судовий збір у сумі 3,40 грн. присуджується позивачу до відшкодування з держбюджету.

Керуючись ст.ст.71, 94, 98, п.2 ч.1 ст.157, ст..ст.158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області (пр.Леніна, 141-В, м.Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 23613047) в частині невідшкодування ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у сумі 356578576,50 грн.

3. Стягнути (відшкодувати) з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», пр.Жовтневий, 471, м.Миколаїв, 54051 (р/р 260090134273 в ВАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» м.Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33133003) 356578576,50 грн. (триста п’ятдесят шість мільйонів п’ятсот сімдесят вісім тисяч п’ятсот сімдесят шість грн. 50 коп.) бюджетної заборгованості з невідшкодованого податку на додану вартість.

4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», пр.Жовтневий, 471, м.Миколаїв, 54051 (р/р 260090134273 в ВАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» м.Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33133003) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

5. Провадження у справі, в частині позовних вимог, заявлених до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, закрити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 04.12.2009