Постанова № 69324027, 03.10.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9018/17

Провадження № 2-а/219/810/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Фролової Н.М., при секретарі Шкурат К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Бахмутського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з 01.03.2016 року; зобовязати відповідача нарахувати та виплатити належну йому пенсію з 01.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Бахмутському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі електронної пенсійної справи, що надійшла з Жовтневого управління Пенсійного фонду України м. Дніпра. Пенсія для позивача є єдиним джерелом існування, однак відповідач з 01 березня 2016 року до теперішнього часу припинив її виплату. Поновлення виплати пенсії він чекав до липня 2017 року, але будь-яких повідомлень про поновлення виплати пенсії поштою або телефоном він не отримував. Із письмової відповіді відповідача позивач дізнався, що так як місце його фактичного проживання за адресою вказаною в довідці ВПО не підтверджено, то пенсійна справа взята на облік без пенсійних виплат, тому йому було відмовлено у відновленні соціальних виплат. Вважає дії відповідача такими, що порушують його конституційні права, Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 до судового засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в адміністративному позові зазначено про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач Бахмутське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не забезпечив участі свого представника в судовому засіданні, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника управління та надав свої заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутському обєднаному УПФУ Донецької області. Пенсія виплачена до 01.03.2016 року. Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», Постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ № 136 від 18.02.2016 року «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» та деякими іншими. Враховуючи вищевказані постанови виплата пенсії позивачу з березня 2016 року призупинена. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Бахмутського обєднаного УПФУ Донецької області особисто та надати відповідні документи. Зазначено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, права позивача порушені не були, у звязку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

За таких підстав суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по справі та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

З урахуванням ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в Бахмутському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі електронної справи, яка надійшла до управління з управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Дніпра та подальшої її виплати за місцем фактичного проживання згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 21.01.2017 року. Рішенням комісії Бахмутської міської ради №49 від 30.05.2017 року, копія якого надійшла до управління 31.05.2017 року, місце фактичного проживання за вказаною в довідці адресою ОСОБА_1 не підтверджено, в виплаті пенсії відмовлено (а.с.8).

У судовому засіданні встановлено, що з 01 березня 2016 року нарахування та виплата позивачеві пенсії не проводилася.

Суд звертає увагу на те, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч.3 цієї виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Вказівка в запереченнях відповідача на призупинення виплати пенсії не може свідчити про те, що виплата пенсії не припинялась, оскільки в частині здійснення пенсійних виплатЗакон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не оперує поняттям «призупинення».

Установлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплатипозивачупенсії не приймалося.

Згідно зі Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з копії довідки від 23.01.2017 року №1419103774 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення фактичне місце проживання/перебування: Донецька область, м. Бахмут, вул. Олега Кошового, 10 з 01.02.2016 р. (а.с.7).

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради №04 вх.01-3215-4 від 11.09.2017 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Номер довідки 14191103774 від 23.01.2017 року за адресою: м. Бахмут, вул. О.Кошового, 10. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території міста Бахмут від 30.05.2017 року не було підтверджено місце фактичного проживання. ОСОБА_1 має право звернутися за призначенням соціальних виплат через 2 місяці після їх призупинення (а.с.26).

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі Постанова №509).

Відповідно до п.6 Постанови №509 строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі.

У подальшомупостановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 352(далі - Постанова №352) «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509» внесено зміни у Постанову №509, зокрема, пункт шостий викладено в новій редакції. Згідно з п.6 довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. При цьому повноваженнями приймати закони наділена лише Верховна Рада України (ст.91 Конституції України).Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України).

Конституційне поняття «закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Водночас, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено законами.

Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення територіальними органами Пенсійного фонду не сумісне з дотриманням вимог чинного Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Особливу увагу слід звернути на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відтак, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.При цьому право на отримання пенсії є обєктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та повязане з правом мирно володіти своїм майном.

Оцінюючи докази у їх сукупності, приходжу до висновку, щопозовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві пенсії з 01 березня 2016 року та зобовязання нарахування та виплати пенсії з цього часу підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,7-12,71,86,160,161,162,167,256 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуваннямЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 рокуз наступними змінами, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2016 року.

Зобовязати Бахмутське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити належну пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н. . Фролова