Постанова № 6932368, 08.10.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.10.2009 р. № 2а - 4518/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельник О.М. при секретарі судового засідання Меленчук М. Ю. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1,АДРЕСА_1 доВійськової частини А - 1890, с. Улянівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявився

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача по виплаті грошової компенсації за недоотримане речове майно на загальну суму 4281,00 грн., що підлягає видачі на день звільнення.

Під час розгляду справи, позивач підтримала доводи, викладені у адміністративному позові.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Позивач, ОСОБА_1, проходила військову службу в військовій частині А-1890 та перебувала на речовому забезпеченні у військової частини А-1903 до 23.10.2008 року.

Згідно наказу № 206 від 23.10.2008 року командира військової частини А - 1890 (а.с. 6) вона була звільнена з військової служби у запас за п.85, підп. “б” - "за віком" з правом носіння військової форми.

При звільненні ОСОБА_1, відповідачем було видано довідку-розрахунок № 54/д від 02.07.2009 року на отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає до видачі на момент звільнення з військової служби в сумі 4281,53 грн.(а.с.5).

Позивач неодноразово не звертався до відповідача про видачу грошової компенсації замість речового майна у відповідності з вказаною довідкою, відповідач повідомив, що у звязку з відсутністю коштів для розрахунків з військовослужбовцями, що звільнені з лав Збройних Сил України згідно з вимогами ГРУ МО України від 17.02.2003 року №138/336 розрахунок проводиться тільки предметами застарілого та надлишкового майна.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України “Про Збройні Сили України” військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення передбачено і ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011 (далі Закон №2011).

Відповідно до п.2 ст.91 Закону №2011, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Дію зазначеної норми, а саме пункт 2 статті 91 було призупинено з 11.03.2000 в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них на підставі Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 №1459.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 зміни щодо призупинення дії п.2 ст.91 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визнано неконституційними.

З цього ж приводу практика Європейського Суду з прав людини базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Аргументи щодо обмеження бюджетних асигнувань не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (рішення у справі “Кечко проти України”, №63134/00, пар.23, 26).

Враховуючи, що після звільнення з військової служби належного речового майна та його компенсації позивач не отримував, незважаючи на неодноразові звернення, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача по виплаті позивачу грошової компенсації та видачі речового майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошової компенсації замість речового майна в сумі 4281, грн.

В той же час, суд розяснює, що в разі відсутності у відповідача речового майна переліченого в довідці № 54/д від 02.07.2009 року, позивач, в рамках виконавчого провадження, не позбавлений права звернутися до суду в порядку ст.263 КАС України з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.11, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність відповідача по виплаті позивачу грошової компенсації замість речового майна та видачі речового майна.

3. Стягнути з Військової частини А-1890, с. Улянівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116, код ЄДРПОУ 08335007 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно на загальну суму 4281,00 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник