Постанова № 69322326, 13.09.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/723/17

Справа №754/9969/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2017 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Клочко І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - УПтаСЗН Деснянської в м. Києві РДА) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує наступним.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

У липні 2017 року позивачем було понесено витрати на оплату проїзду залізничним транспортом з м. Києва до м. Кривий Ріг та в зворотному напрямку в розмірі 597,40 грн.

14.07.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування коштів, витрачених на оплату проїзду за 2017 рік.

18.07.2017 року відповідач у своєму листі №36-1953 відмовив позивачу у компенсації вказаних вище витрат, обґрунтовуючи тим, що ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» відповідні видатки у вигляді субвенції з державного бюджету не передбачені, а також посилаючись на п. 13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою КМУ від 26.10.2016 року №759 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 і від 14.05.2015 №285».

Вважаючи вищезазначені дії відповідача неправомірними, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

07.09.2017 року до суду надійшли, а 12.09.2017 року отримані суддею заперечення сторони відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1, відповідно до яких УПтаСЗН Деснянської в м. Києві РДА через представника просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на наступне.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» відповідні видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені.

Разом з тим, відповідач через представника зазначає, що відповідно до постанови КМУ №759 від 26.10.2016 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 і від 14 травня 2015 року №285», внесено, зокрема, зміни у Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 у пункті 13 було виключено абзац перший і другий згідно з якими здійснювалось відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку.

Натомість, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року установлено, зокрема, що виплати, компенсації і допомоги відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можуть надаватися у готівковій формі у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Однак, по сьогоднішній день не розроблено механізму надання у готівковій формі компенсації вартості проїзду, крім того, УПтаСЗН з 01.01.2016 року і по теперішній час заборонено приймати документи, необхідні для відшкодування вищезазначеної компенсаційної виплати.

З огляду на викладене, відповідач через представника просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А НОМЕР_2 (а.с. 4).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за власні грошові кошти було сплачено вартість проїзду з м. Києва до м. Кривого Рогу та у зворотному напрямку всього у розмірі 597,40 грн., з яких: 253,26 грн. - вартість проїзду залізничним транспортом 07.07.2017 року, сполученням Київ-Пасажирський - Кривий Ріг-Головний (в т.ч. білизна - 25 грн.), сервісний збір за придбання електронного квитка через сервіс «КийАвіа» в розмірі 35 грн. та вартість додаткових послуг в розмірі 10,44 грн.; 253,26 грн. - вартість проїзду залізничним транспортом 09.07.2017 року, сполученням Кривий Ріг-Головний - Київ-Пасажирський (в т.ч. білизна - 25 грн.), сервісний збір за придбання електронного квитка через сервіс «КийАвіа» в розмірі 35 грн. та вартість додаткових послуг в розмірі 10,44 грн.

14.07.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про із заявою про відшкодування коштів, витрачених на оплату проїзду залізничним транспортом за 2017 рік з м. Києва до м. Кривого Рогу та у зворотному напрямку(а.с. 7), додавши до неї оригінали залізничних квитків.

18.07.2017 року відповідач у своєму листі №36-1953 відмовив позивачу у виплаті компенсації вартості проїзду(а.с. 8).

Не погоджуючись із таким рішенням УПтаСЗН Деснянської в м. Києві РДА, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та соціального захисту потерпілого населення закріплені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон).

Статтею 19 Закону передбачено, що компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.

Відповідно до приписів п.19 ч.1 ст. 20 Закону, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ установлено, що пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг, користування паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів; проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту; бензину (пального), ремонту, технічного обслуговування автомобілів та транспортного обслуговування; оплата пільгового одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення за рецептами лікарів, зубопротезування; пільгового забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад (крім забезпечення санаторно-курортним лікуванням інвалідів із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку); пільгового капітального і поточного ремонту власних жилих будинків і квартир, що передбачені законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про охорону дитинства», «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», та виплати, компенсації і допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можуть надаватися у готівковій формі у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Посилання відповідача у запереченнях проти позову на норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2016 рік» та відсутність механізму надання у готівковій формі компенсації вартості проїзду суд оцінює критично, оскільки, по-перше, позивач у своїй адміністративній позовній заяві просить виплатити компенсацію вартості проїзду за 2017 рік, а не за 2016 рік, а, по-друге, відсутність механізму проведення вказаної компенсації не позбавляє особу наданого їй Законом права на її отримання.

Таким чином, враховуючи гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і у зворотному напрямку, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті вказаної компенсації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець не пов'язує компенсацію виплати за проїзд залізничним транспортом із компенсацією витрат на придбання постільної білизни, а також оплати додаткових послуг та сервісного збору.

З урахуванням загальної суми витрат позивача на проїзд (597,40 грн.), виключивши витрати за постільну білизну (25 грн. в одному напрямку та 25 грн. в зворотному, а всього 50 грн.), витрати на оплату додаткових послуг сервісу придбання електронних квитків «КийАвіа» (10,44 грн. в одному напрямку та 10,44 грн. в зворотному, а всього 20,88 грн.), витрати на оплату сервісного збору за придбання електронних квитків в сервісі «КийАвіа» (36 грн. в одному напрямку та 36 грн. в зворотному, а всього 72 грн.), суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію ОСОБА_1 вартості проїзду залізничним транспортом за 2017 рік в розмірі 454,52 грн. (597,40 грн. - 50 грн. - 20,88 грн. - 72 грн. = 454,52 грн.)

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що на підставі ЗУ «Про судовий збір» обидві сторони звільнені від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, ст.ст. 2, 8, 9, 11, 18, 71, 94, 99, 104, 160-162, 183-2 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті компенсації за проїзд залізничним транспортом неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37501611) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) компенсацію вартості проїзду залізничним транспортом у 2017 році з м. Києва до м. Кривого Рогу та в зворотному напрямку в розмірі 454 грн. 52 коп., згідно проїзних (посадочних) документів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя