Рішення № 69322110, 02.10.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2017 року у справі за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10, виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі ДП «Черкаське лісове господарство» пред'явила позов до ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації та витребуванна земельної ділянки із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2015 року у справі за позовом прокурора Черкаського району в інтересах держави в особі ДП «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_8 Черкаської РДА, про визнання недійсним державного акту на право власності, зобов'язання до вчинення дій задоволено та визнано незаконним і скасовано розпорядження Черкаської РДА № 372 від 06.11.2007 року «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків» в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1. Визнано недійсним державний акт НОМЕР_2 від 28.12.2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_8 та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. Витребувано від ОСОБА_8 спірну земельну ділянку на користь ДП "Черкаське лісове господарство", як земельну лісову ділянку.

В ході виконання зазначеного рішення суду Черкаською місцевою прокуратурою встановлено, що речове право на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2015 року.

Рішенням державного реєстратора за ОСОБА_7 зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому під час розгляду справи в суді речове право на спірну земельну ділянку перешло до ОСОБА_6 на підставі договору міни від 04.11.2016 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Рішенням державного реєстратора від 04.11.2016 року за ОСОБА_6 зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку.

На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо об'єднання об'єкту нерухомого майна від 13.02.2017 року державним реєстратором 20.02.2017 року було прийнято рішення про об'єднання об'єктів нерухомого майна.

Позивач зазначає, поскільки спірна земельна ділянка загальною площею 0,10 га, розташована в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, за кадастровим номером НОМЕР_1 вибула з користування ДП "Черкасилісгосп" не з його волі, остання має бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_11, як добросовісного набувача на користь держави в особі постійного лісокористувача.

З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив скасувати рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Дудіної-Богданової К.О. від 20.02.2017 за № 33927682 про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 0,20 га, розташовану в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту за ОСОБА_6 (об'єкт нерухомого майна № 1176650171249), витребувати у ОСОБА_6 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3, що становить 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, шляхом виготовлення технічної документації щодо її поділу.

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю

В апеляційній скарзі Прокуратура Черкаської області просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.

Проте таким вимогам рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що сам факт скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для особи яка в подальшому придбала земельну ділянку, а позбавлення добросовісного набувача права власності на земельну ділянку без відповідної компенсації суперечить рішенням Європейського суду з прав людини та порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Але такі висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського районного суду від 27 лютого 2015 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 372 від 06.11.2007 року «Про передачу у власність земельних ділянок та передачу у власність та обслуговування жилих будинків» в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Геронимівської сільської ради за межами населеного пункту.

Визнано недійсним державний акт від 28.12.2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га виданого ОСОБА_8 та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Витребувано від ОСОБА_8 спірну земельну ділянку на користь ДП «Черкаське лісове господарство».

Вказане рішення набрало законної сили 10.03.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2015 року речове право на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_7

В подальшому під час розгляду справи в суді речове право перейшло до ОСОБА_6 на підставі договору міни від 04.11.2016 року укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6

З огляду на те, що земельна ділянка вибула із володіння держави поза її волею, то вказана спірна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Що стосується рішень Європейського суду з прав людини, то суд виходить із наступного.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року , «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року «East/West Allince Limited» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном)пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України).

Критерії «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Суд погоджується із тим, що при розгляді справи, рішення в якій переглядаються, може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим, у пункті 71 рішення в справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу , а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються . У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, в тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло з власності держави в незаконний спосіб, а передбачає критерії, як слід з'ясувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Додержання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що не має чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі обставин і фактів, безпосередньо встановлених.

Рішення Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» стосується інших правовідносин.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 911/3285/14/3-911гс16.

Постанова Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року по справі № 21-1306а15 могла бути врахована при розгляді цивільної справа про скасування рішень державної влади про передачу земельної ділянки у власність, але не при вирішення вказаного спору.

Поскільки майно витребуване із чужого володіння то підлягає скасуванню і державна реєстрація права власності на вказане майно.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню судові витрати понесені Прокуратурою Черкаської області, а саме судовий збір за подачу позовної заяви 3 445 грн., за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду 800 грн., за подачу апеляційної скарги - 3 290 грн., а всього - 7 535 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області задоволити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 липня 2017 року скасувати.

Витребувати у ОСОБА_6 ? земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3, що становить 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, шляхом виготовлення технічної документації щодо її поділу.

Скасувати рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Дудіної-Богданової К.О. від 20.02.2017 року за № 33927682 про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 0.20 га, розташовану в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту за ОСОБА_6 (об'єкт нерухомого майна № 1176650171249).

Стягнути із ОСОБА_6 на користь Прокуратури Черкаської області судові витрат 7 353 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :