Ухвала суду № 69321037, 26.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

при секретарі: Радько О.М.

за участі адвоката – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6; ОСОБА_7 та його представника – адвоката ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального праворушення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, –

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року позивач за первісним позовом ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, 100 000 грн.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що 09 травня 2015 року приблизно в 00 год. 10 хв. він разом зі своїм приятелем ОСОБА_8 проходив поблизу магазину «12 стіль-ців» по вул. Фрунзе, в м. Полтаві, де в цей час раніше незнайомий йому ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно наніс удар кулаком ОСОБА_8 в обличчя, від чого той впав на землю. В той час, коли він намагався допомогти останньому підвестися, ОСОБА_3, наніс йому удар у область грудей, від якого він почав втрачати свідомість. В подальшому його та ОСОБА_8 було затримано працівниками поліції. На місце затримання прибули брати ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які з помсти почали наносити йому удари руками, стиснутими в кулаки, в область голови, тулубу, кінцівок, спричинивши чисельні тілесні ушкодження.

За фактом спричинення йому тілесних ушкоджень було розпочато кримінальне провадження №12015170040001236 за ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України та він був визнаний потерпілим. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2015 року кримі-нальне провадження відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5С та ОСОБА_4 закрито в зв'язку із його відмовою як потерпілого від приватного обвинувачення.

У червні 2017 року ОСОБА_9 звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій мотивуючи тим, що внаслідок спричинення тілесних ушкоджень відповіда-чами, йому було завдано моральну шкоду, так як він відчував сильний фізичний біль, пережив емоційний стрес, просив стягнути солідарно з відповідачів завдану йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 500 000 грн. /т. 1 а. с. 178-180/.

У вересні 2016 року ОСОБА_3, в особі свого представника – адвоката ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій, посилаючись на наявність вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_10 визнано винними у скоєнні злочину та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України, та, мотивуючи тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження, та спричинено моральну шкоду, яка виразилися у фізичному болі, пережитому страху за своє життя, психічному стресі, просив стягнути з ОСОБА_7 у відшкодування завданої внаслідок вчинення злочину шкоди – 55 000 грн. /т. 1 а. с. 55-58/.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16 вересня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої злочином об’єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення /т. 1 а. с. 66/. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2016 року до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_8 /т. 1 а. с. 106/.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2017 року первісний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3, до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8, про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди – 5 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом – відмовлено. Вирішено питання судових витрат /т. 1 а. с. 206-208/.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, представник відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2017 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі та повністю задовольнити зустрічну позовну заяву /т. 1 а. с. 211-214/.

Апеляційні скарги на рішення місцевого суду подали також ОСОБА_7 та його представник – адвокат ОСОБА_2, які, в свою чергу, просили скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2017 року про часткове задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 Ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 – відмовити в повному обсязі за безпідставністю /т. 1 а. с. 231-232; а. с. 239-240/.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 09 травня 2015 року, приблизно в 00 год. 20 хв., поблизу магазину «Антошка», що по вул. Фрунзе, 107 в м. Полтаві, відповідно до повідомлення ОСОБА_3 про вчинення на нього розбійного нападу та заволодіння мобільним телефоном, співробітниками батальйону патрульно-постової служби міліції ПМУ УМВС України в Полтавській області були затримані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В подальшому, ОСОБА_3, не зважаючи на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вже були затримані уповноваженими службовими особами органів внутрішніх справ, у зв’язку з чим не вчиняли будь-яких правопорушень, а також не здійснювали спроб втекти з місця затримання, діючи умисно, з мотивів помсти, викликаної попередніми протиправними діями потерпілих, став наносити їм удари пальцями рук стиснутими в кулак та ногами в область голови, по тулубу та кінцівках. Під час нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до місця затримання прибули обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Дізнавшись, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили напад на їхнього брата, спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи мобільним телефоном, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи умисно, приєдналися до ОСОБА_3 та продовжили з мотивів помсти, наносити разом з останнім удари пальцями рук стиснутими в кулак та ногами в область голови, по тулубу та кінцівках. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №723 від 15 червня 2015 року, внаслідок спільних, узгоджених протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_5, та ОСОБА_4, потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри голови справа та підшкірну гематому верхньої повіки правого ока, які утворились від дії пальців рук стиснутих в кулак, ніг людини у взутті, які як у своїй сукупності, так і кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, а також садна шкіри обох нижніх кінцівок, тулубу справа, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись не менш як від трьохкратної дії.

Одночасно, внаслідок спільних узгоджених протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №722 від 19 червня 2015 року, вищевказаними особами потерпілому ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді гематоми м'яких тканин обличчя зліва, які утворилось від однократної дії пальців рук, стиснутих в кулак і кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Органами досудового слідства дії кожного із обвинувачених кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч.ч 1, 2 ст. 125 КК України як легке тілесне ушкодження, що спричинило коротко-часний розлад здоров'я.

В ході підготовчого судового засідання потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися від обвинувачення та просили закрити кримінальне провадження щодо обвинувачених з цих підстав.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2015 року закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 у чиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 125 КК України, у зв’язку з відмовою потерпілих від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення /т. 1 а. с. 18-20/.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначено кожному покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їм майна.

Остаточне покарання ОСОБА_7 визначено за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком Автоза-водського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 листопада 2003 року у виді одного року позбавлення волі і остаточно визначено покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна /т. 1 а. с. 59-65/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2017 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 листо-пада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7 – залишено без змін /т. 1 а. с. 132-134/.

Із описово-мотивувальної частини даного вироку слідує, що 09 травня 2015 року, приблизно в 00 год. 10 хв., обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які перебували біля будинку №65 по вул. Фрунзе в м. Полтаві, помітили потерпілого ОСОБА_3, який йшов попереду та в руках у якого знаходився мобільний телефон. Вирішивши заволодіти ним, вони увійшли між собою у злочинну змову на вчинення нападу на останнього з метою заволодіння вказаним телефоном шляхом застосування фізичного насильства. З цією метою обвинувачений ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб з обвинуваченим ОСОБА_7, скориставшись тим, що ОСОБА_3, зайнятий телефонною розмовою і не звертає на них уваги, діючи умисно, вчинили напад на потерпілого, що виразилось у нанесенні йому руками, стиснутими в кулак, ударів в ділянку голови ззаді та тулубу, внаслідок чого останній впав на землю та випустив з рук мобільний телефон. Після цього, ОСОБА_8 для доведення спільного з ОСОБА_7 злочинного наміру на заволодіння мобільним телефоном став демонструвати ОСОБА_3, у відкритому стані складний ніж та погрожувати його застосуванням у разі, якщо той буде чинити опір, тобто, погрожувати застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого.

У цей же час, ОСОБА_7, скориставшись безпорадним станом потерпілого, відкрито заволодів мобільним телефоном «НТС-Дуос» вартістю 1283 грн., в якому знаходились картки операторів мобільного зв'язку «МТС Україна» та «Київстар» вартістю по 10 грн. кожна, на рахунку яких перебували грошові кошти в сумі по 5 грн. та картка пам'яті «micro SD» вартістю 100 грн., чим потерпілому було завдано матеріального збитку на загальну суму 1 413 грн.

Намагаючись затримати обвинувачених та повернути викрадене майно, ОСОБА_12, приблизно в 00 год. 20 хв., догнав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 біля магазину «Антошка», що по вул. Фрунзе, 107 в м. Полтаві, де останній, з метою утримання викраденого майна та уникнення затримання, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7, продовжили наносити потерпілому численні удари руками, ногами в різні частини голови, тулубу та кінцівок. При цьому, ОСОБА_8, вчиняючи узгоджені дії з подолання опору потерпілого, наніс йому не менше трьох ударів ножем в ділянку тулубу та правої кисті.

Внаслідок спільних та узгоджених злочинних дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_3 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №884 від 26 червня 2015 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді:

- перша група: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця голови, які утворились не менше ніж від однократної дії тупого обмеженого предмету, якими могли бути пальці рук людини стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети із подібними характеристиками, кваліфікується в своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- друга група: різаної рани тулубу та правої кисті, які утворилися не менше ніж від 3-х кратної дії колюче-ріжучого предмету та кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, підставами звільнення від доказування є вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, та який є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За нормами ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз’яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормами ст. 1167 ЦК України.

В свою чергу положеннями ст. 1177 ЦК України передбачено відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Відповідно до вищенаведених обставин, судом першої інстанції, з урахуванням положень ст. 61 ЦПК України, встановлено, що внаслідок спільних узгоджених проти-правних дій співвідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, позивачу за первісним позовом – ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи №723 від 15 червня 2015 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри голови справа та підшкірну гематому верхньої повіки правого ока, які утворились від дії пальців рук стиснутих в кулак, ніг людини у взутті, які як у своїй сукупності, так і кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, а також садна шкіри обох нижніх кінцівок, тулубу справа, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись не менш як від трикратної дії.

Вирішуючи спір за первісним позовом, суд правомірно взяв до уваги обставини даної справи, викладені вище, зокрема протиправну поведінку самого позивача ОСОБА_7, який вчинив кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_8, а також той факт, що тілесні ушкодження за обставинами справи також наносилися позивачу ОСОБА_7 співвідповідачами вже після затримання його працівниками поліції, тобто коли він не міг чинити активний опір.

Звідси, вірним є висновок суду про спричинення моральної шкоди ОСОБА_7, яка виразилася у відчутті ним фізичного болю при заподіянні тілесних ушкоджень, необхідності відновлювати попередній стан здоров'я, переживати в зв’язку з цим моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд взяв до уваги ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_7, які відносяться до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, врахував обставини справи, а саме те, що конфліктна ситуація між сторонами була спровокована протиправними діями самого ОСОБА_7, та на підставі вимог розумності і справедливості обгрунтовано оцінив її у 2000 грн.

Оскільки, в ході досудового та судового провадження не було розмежовано від чиїх дій співвідповідачів було спричинено виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, вірним є висновок суду, що розмір моральної шкоди підлягає стягненню із відповідачів у солідарному порядку.

При вирішенні зустрічного позову, суд також дійшов правильного висновку щодо спричинення моральної шкоди і позивачу ОСОБА_3, яка виразилася у відчутті фізичного болю при заподіянні йому тілесних ушкоджень, необхідності відновлювати попередній стан здоров'я, у пережитих хвилюваннях, які були спровоковані внаслідок спільних та узгоджених злочинних дій засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8

При цьому позивачу ОСОБА_3, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №884 від 26 червня 2015 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця голови, які утворились не менше ніж від однократної дії тупого обмеженого предмету, якими могли бути пальці рук людини стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети із подібними характеристиками, кваліфікується в своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; а також у вигляді різаної рани тулубу та правої кисті, які утворилися не менше ніж від 3-х кратної дії колюче-ріжучого предмету та кваліфікуються як у своїй сукупності, так і кожне окремо як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходив зі ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_3, які відносяться до легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, врахував обставини, при яких їх було спричинено, спосіб та механізм їх заподіяння, безпосередньо поведінку та роль відповідача ОСОБА_7 при заподіянні даних тілесних ушкоджень та на підставі вимог розумності і справедливості правомірно оцінив її у 5 000 гривень.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди як за первісним, так і за зустрічним позовами.

За наведених обставин, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається. Оскільки ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 вересня 2017 року задоволено клопотання представника ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_2 та відстрочено ОСОБА_7 сплату судового збору за подання ним апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, – відповідно до вимог п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_7 необхідно стягнути на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду – у розмірі 606 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6, а також ОСОБА_7 та його представника – адвоката ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 липня 2017 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 606 грн. 30 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підписи/ ОСОБА_13 ОСОБА_14

З оригіналом згідно:

Суддя: С.М. Бондаревська