Ухвала суду № 69315597, 27.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Київ К/800/22171/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі колегії:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Мороза В.Ф., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

За наслідками розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Центр) про стягнення з відповідача різниці недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2014 рік в розмірі 6915,00 грн. Коростишівський районний суд Житомирської області прийняв постанову від 30 жовтня 2014 року, якою цей позов задовольнив частково.

Визнав неправомірними дії Центру щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язав Центр виплат провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою від 23 березня 2017 року Коростишівський районний суд Житомирської області задовольнив заяву Центру (як боржника у виконавчому провадженні), подану у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) і змінив спосіб і порядок виконання постанови від 30 жовтня 2014 року в адміністративній справі № 280/1089/14-а, а саме вказав: стягнути з Центру на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік з урахуванням проведених виплат.

Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що Центр уже здійснив розрахунок недоотриманої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 році і така становить 6915,00 грн. Однак бюджетних асигнувань на виконання судових рішень як для Міністерства соціальної політики України, яке є головним розпорядником бюджетних коштів по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, так для Центру на 2014-2017 роки не передбачено. Водночас, проведення видатків, не передбачених кошторисами, відповідно до положень статей 23, 48, 119 Бюджетного кодексу України, є бюджетним правопорушенням. У зв'язку з цим суд відзначив, що виконання судового рішення від 30 жовтня 2014 року можливе за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України за бюджетною програмою із забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою шляхом стягнення з боржника вказаних коштів. Також цей суд зазначив про те, що за встановленого законодавцем порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, і яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина, на думку суду, є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Житомирський апеляційний адміністративний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції і ухвалою від 1 червня 2017 року скасував ухвалу Коростишівського районного суду від 23 березня 2017 року та відмовив Центру у задоволенні його заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 30 жовтня 2014 року № 280/1089/14-а.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що обставини, які стали підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення за своєю правовою природою є додатковою позовною вимогою про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати його ухвалу від 1 червня 2017 року і залишити в силі ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 березня 2017 року, яку, на думку позивача, скасовано помилково.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу суду апеляційної інстанції правильною і обґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 КАС за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року встановлений судом спосіб захисту порушеного права покладає на відповідача обов'язок вчинити дії - нарахувати та виплати позивачу заборгованість по виплаті одноразової грошової допомоги за 2014 рік.

Як зазначено в цій постанові, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Центру коштів на суму 6915,00 грн. (саме таку суму, на думку позивача, недоплатив йому Центр) і обираючи спосіб захисту, який зазначено вище, суд виходив з того, що нарахування допомоги має здійснювати орган праці та соціального захисту населення, а не суд.

За пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про: 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; <…>.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: <…> 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 4) стягнення з відповідача коштів; <…>.

Вибір того чи іншого способу захисту обумовлюється, передусім, змістом позовних вимог. Зазначивши в резолютивній частині постанови конкретний спосіб захисту порушеного права суд вирішує по суті питання про задоволення позовних вимог, адже обидва із зазначених вище способів є різними за своїм змістом і наслідками для відповідача.

Зважаючи на зміст резолютивної частини постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2014 року, зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є вирішенням по суті позовних вимог, які цей суд задовольнив частково.

Отож, звернувшись до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 263 КАС заявник (Центр) просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити у такий спосіб іншу позовну вимогу про стягнення коштів, у задоволенні якої, як висновується зі змісту постанови від 30 жовтня 2014 року, було відмовлено.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Наведені вище обставини в цілому дають суду касаційної інстанції підстави для висновку про те, що при постановленні ухвали від 1 червня 2017 року суд апеляційної інстанції діяв у відповідності з вимогами процесуального закону і обґрунтованих підстав для скасування цього рішення немає.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.Ф. Мороз

Т.Г. Стрелець