Ухвала суду № 69315312, 03.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1895/17

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

03 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1", ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договору оренди землі недійсним.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 20 квітня 2011 року між ТОВ "Житниця Поділля" та ОСОБА_3, було укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами № 6822782700:03:001:0122 та № 6822782700:03:005:0060 строком на 5 років.

Вказані договори були зареєстровані управлінням Держкомзему в Красилівському районі, про що 02 жовтня 2012 року вчинено записи у Державному реєстрі земель та № 68227000400 5459 та № 68227000400 5460.

У подальшому рішеннями приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_2 №35337762 та №35338322 від 24 травня 2017 року було проведено реєстрацію інших договорів оренди вищезазначених земельних ділянок з тими самим кадастровими номерами, укладених між ТОВ "Агропартнер-1" та ОСОБА_3.

Вважаючи таку реєстрацію протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі за участю ТОВ "Агропартнер-1" приватний нотаріус здійснила повторну реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) одних і тих самих земельних ділянок, що є неприпустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж самі земельні ділянки передано в оренду різним користувачам (орендарям), адже право оренди виникає з моменту державної реєстрації зазначених правочинів, а відтак, рішення приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо реєстрації іншого речового права за індексними номерами 35337762 та 35338322 від 24 травня 2017 року слід скасувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі деражвна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

У відповідності до п. 1-4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочинну, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобовязаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, стосовно якої право оренди вже зареєстровано, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 21-3030а16.

Крім того, відповідно до листа Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

З матеріалів справи встановлено, що отримавши заяву про реєстрацію права оренди за ТОВ "Агропартнер-1" земельних ділянок, кадастровий номер 6822782700:03:001:0122 та 6822782700:03:005:0060, розташованих на території Дружненської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, відповідач не подав запити до належних органів влади, які відповідно до законоадвства проводили оформлення проводили оформлення та реєстрацію прав оренди про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди на спірну земельну ділянку.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень, зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Разом з тим, на час прийняття спірних рішень та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів про реєстрацію за ТОВ "Агропартнер-1" права оренди на земельні ділянки, кадастровий номер 6822782700:03:001:0122 та 6822782700:03:005:0060, існували укладені між ТОВ "Житниця Поділля" та ОСОБА_3 договори оренди землі укладений у 2011 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З матеріалів справи встановлено, що договори оренди земельних ділянок укладених ОСОБА_3 із ТОВ "Житниця Поділля", були зареєстровані управлінням Держкомзему в Красилівському районі Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 02 жовтня 2012 року за №68227000400 5459 та №68227000400 5460, тобто у встановленому законом порядку, що підтверджується записами про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від 02 жовтня 2012 року № 005459 та № 005460, копії яких долучені судом до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що вище вказані земельні ділянки надані в оренду ТОВ "Житниця Поділля" строком на 5 років, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цих договорів (02 жовтня 2012 року).

Таким чином, строк дії спірних договорів оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірних договорів спливає 02 жовтня 2017 року.

Відповідач, в порушення вимог статті 10 Закону №1952-IV, не вжив усіх належних заходів щодо перевірки інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, що зумовило допущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації та передачі в оренду земельних ділянок різним орендарям.

Таким чином, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-1" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5