Ухвала суду № 69315221, 26.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6171/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «СПМК 17» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК 17» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 09.09.2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена камеральна перевірка позивача, за результатами якої був складений акт №58/15-518/01353551 від 14.08.2015 року.

В ході камеральної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з ПДВ за червень 2015 року (вх. №9153519981 від 20.07.2015 р.) були встановлені наступні порушення: завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за червень 2015 року на загальну суму 361 432 грн.; занижено суму податкового податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню (р.25) за червень 2015 року у розмірі 3899967 грн.

На підставі акту перевірки № 58/15-518/01353551 від 14.08.2015 року, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 09.09.2016 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи заявлені вимоги, з огляду на викладене.

Так, у п. 1 акту перевірки зазначено, що при заповненні податкових накладних постачальник ТОВ з іноземними інвестиціями «ЦЕППЕЛІН Україна ТОВ» код 30178004, невірно вказано назву отримувача товарів/послуг, а саме ТОВ «СМПК-17» по наступним податковим накладним: податкова накладна № 944 від 23.06.15 р. на загальну суму -9 028,80 грн.; податкова накладна № 381 від 09.06.15 р. на загальну суму - 6 831 грн.; податкова накладна № 382 від 09.06.15 р. на загальну суму - 12 670,81 грн.; податкова накладна № 35 від 02.06.15 р. на загальну суму -5 923,80 грн.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «СПМК-17» до податкового кредиту за червень 2015 р. включено податкову накладну, яка зареєстрована в ЄРПН з порушенням термінів реєстрації, а саме: ТОВ «БК «ДОРЛІДЕР» код 37468590, податкова накладна від 08.06.2015 р. № 15 на загальну суму 55 600,73 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, порядок реєстрації платником податків на додану вартість регулюється Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Згідно пункту 3.8 даного Положення, з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв на момент здачі звітності), така особа відповідно до підпункту 20.1.6 п.20.1 ст.20 цього кодексу, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Відповідно до п.п. 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в у електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Також, з метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації з Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно п.п. 201.10 абз.8 Податкового кодексу України лише відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, враховуючи, те, що вказані вище податкові накладні були зареєстровані і протягом операційного дня та не було отримано квитанції про неприйняття податкових накладних, останні були зареєстровані в ЄРПН, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що включення цієї суми до податкового кредиту є правомірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано в чому полягає порушення порядку заповнення позивачем податкових накладних.

Також, в акті перевірки зазначено, що в порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 р. №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. №13) п.198.6, ст..198, п.201.1, п.201.10 , п. 33 підрозділу 2 розділу XX ПК України ТОВ «СПМК-17» завищено відємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) за червень 2015 р., що вплинуло на заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за червень 2015 р. (р.25).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у 2015 році діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. №966 (надалі-Порядок №966).

Так, відповідно до п.1 розд. IV Порядку №966, сума збільшення/зменшення відємного значення на підставі уточнюючих розрахунків, доданих до декларації за звітні (податкові) періоди до 01.02.2012 р., відображається в графі 11 табл.1 д2 до декларації того звітного періоду, в якому подано такий уточнюючий розрахунок, як самостійний документ та в розділі 4 рядках 29 та 31 декларації.

У випадку декларування платником податку в полі «а» додатка 2 сум збільшення реєстраційної суми, така реєстраційна сума збільшується на значення графи 14 таблиці 1 до декларації поточного звітного періоду в розрізі звітних періодів, у даному випадку в травні 2015 р., за період грудень 2014 р. переноситься в графу 6 та графу7 таблиці 1 декларації за наступний звітний період в ряд 20.2 розділ III декларації в рядки 26 та 27 розділу IV Декларації за червень 2015 р.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем самостійно виправлено помилки в уточнюючих розрахунках за травень та червень 2015 р.

Відповідно до положень п. 50.1 ст. 50 ПК України уточнюючі розрахунки подаються у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею).

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ з 01.01.2015 р. введено в дію електронне адміністрування податку на додану вартість. Головним у електронному адмініструванні ПДВ є те, що величина податку на додану вартість, на яку платник ПДВ може скласти та зареєструвати у ЄРПН податкові накладні, залежить від розмірів: сформованого податкового кредиту, ПДВ, сплаченого митним органам, від'ємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів та сум ПДВ перерахованих платником ПДВ на електронний рахунок, відкритий в органах держказначейства України.

Згідно пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Зі змісту вказаних положень, вбачається, що обравши порядок використання від'ємного значення у порядку підпункту «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу XX ПК України, платник податку підтверджує своє бажання використати від'ємне значення з ПДВ для зменшення податкових зобов'язань поточного та наступних податкових періодів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оцінюючи своє право як платника ПДВ на використання від'ємного значення у рахунок зменшення податкових зобов'язань поточного податкового періоду, позивач виходив з того, що ст.200 ПК України передбачає автоматичне перенесення від'ємного значення з ПДВ до декларацій з ПДВ наступних податкових періодів, що в свою чергу передбачає автоматичне врахування цього значення при складанні декларації на потреби, визначені платником податку. Визначальним у даному питанні є наявність заяви платника з визначеним напрямком використання від'ємного значення, складеної не пізніше дати складання декларації з ПДВ, у якому це від'ємне значенім мало бути використаним.

Таким чином, сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів станом на 01.02.2015 року склала 4246 390 грн., що не заперечується відповідачем.

Також, позивачем з дотриманням норм діючого законодавства, складено та подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що подано у відповідності до абз.4 п.50.1 ст.50 ПК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 09.09.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «СПМК 17» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець